Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 800/411/17

Провадження № 11-294заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Антонюк Н.О., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2018 року (у складі головуючого судді Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Гімона М.М., Стародуба О.П., Коваленко Н.В.) у справі № 800/411/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання незаконним рішення в частині та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

9 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому просив:

- визнати незаконним рішення ВККС від 27 липня 2017 року № 440/вс-17 в частині встановлення ОСОБА_3 133 балів як кандидату до Верховного Суду за критерієм «доброчесності»;

- зобов'язати ВККС винести нове рішення щодо встановлення рейтингових балів за критерієм «доброчесність» кандидата, визначивши таку оцінку на рівні 250 балів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення ВККС у частині оцінювання «доброчесності кандидата» на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_3 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки на порушення вимог статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ) не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких ВККС дійшла відповідного висновку.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 жовтня 2017 року відкрив провадження у цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Перехідні положення»розділу 3 зазначеного Закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, підпунктом 5 зазначеного пункту передбачено, що позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 лютого 2018 року клопотання представника відповідача задовольнив: позовну заяву ОСОБА_3 до ВККС про визнання незаконним рішення в частині та зобов'язання вчинити дії залишив без розгляду.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду керувався тим, що в його провадженні вже є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Не погодившись із цим рішенням з підстави порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_3 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати зазначену ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направити справу для подальшого розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції в цій справі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, як видно зі змісту апеляційної скарги, позивач вважає, що висновки суду першої інстанції про тотожність його позовних вимог у цій справі з позовними вимогами у справі № 800/409/17 (П/9901/29/18) не відповідають фактичним обставинам справи. Так, ОСОБА_3 зазначає, що у справі, яка розглядається, він подав адміністративний позов з підстави незгоди з рішенням ВККС від 27 липня 2017 року № 440/вс-17 саме щодо оцінки позивача за критерієм «доброчесність», яка, на його думку, не відповідає вимогам пункту 10 глави 3 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (додатка до рішення ВККС від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16). Натомість у справі № 800/409/17 (П/9901/29/18) він позивався до Комісії у зв'язку з недотриманням приписів статті 88 Закону № 1402-VІІІ, якою передбачено обов'язкову наявність у рішенні ВККС за наслідками кваліфікаційного оцінювання посилань на встановлені законом підстави ухвалення цього рішення або мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, та визначено таку відсутність прямою підставою для скасування рішення.

Посилаючись на висновки Верховного Суду України, зокрема, у справах № 6-1133цс15 та № 6-79цс15, ОСОБА_3 вважає, що позови в цій справі та у справі № 800/409/17 (П/9901/29/18) не є тотожними, тому суд безпідставно залишив його позов без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 240 КАС.

ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 26 березня 2018 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2018 року та призначила справу до розгляду в судовому засіданні на 18 квітня 2018 року.

Позивач та представник ВККС не з'явилися в судове засідання, про дату, час і місце якого їх було належно повідомлено.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду відповідно до пункту 2 частини першої статті 311 КАС зробила висновок про можливість розгляду справи в письмовому провадженні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

Згідно з частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Пунктом 3 частини першої статті 240 КАС передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Водночас з огляду на положення пункту 3 частини першої статті 240 КАС з одним і тим же позовом можна лише раз звернутися до суду за захистом.

Залишаючи позов ОСОБА_3 без розгляду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду керувався тим, що відповідно до інформації, отриманої з програми «Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)» та з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Верховного Суду від 22 січня 2018 року у справі № 800/409/17 (П/9901/29/18) відмовлено у задоволені позову ОСОБА_3 до ВККС про визнання незаконним рішення від 27 липня 2017 року № 440/вс-17 в частині встановлення оцінки за кваліфікаційним оцінюванням та зобов'язання Комісії винести нове рішення.

Предметом спору у справі № 800/409/17 (П/9901/29/18) є визнання незаконним рішення ВККС від 27 липня 2017 року №440/вс-17 щодо встановлення ОСОБА_3оцінки за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з урахуванням усіх критеріїв, у тому числі й за критерієм «доброчесність», та зобов'язання відповідача винести нове рішення в порядку, встановленому чинним законодавством України. Підставою визнання оскаржуваного рішення незаконним позивач зазначив його невмотивованість, як у позові у справі № 800/409/17, так і в позові, що розглядається (справа № 800/411/17).

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що предмет та підстави двох позовів є тотожними. Відмінність полягає лише у тому, що в позові у справі № 800/411/17 позивач оскаржує рішення щодо встановлення рейтингових балів за одним критерієм - «доброчесність», а в справі № 800/409/17 - те саме рішення повністю за всіма критеріями.

Таким чином, підстави позову є тотожними, а вимоги у справі № 800/411/17 є складовою частиною вимог у справі № 800/409/17. Сама лише текстуальна різниця прохальної частини позовів не є достатньою для висновку про те, що предмет позову є іншим.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо наявності передбаченої пунктом 3 частини першої статті 240 КАС підстави для залишення позову ОСОБА_3 без розгляду, оскільки при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою або при виділенні з позову, який уже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов тотожність предмета позову зберігається.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду України, викладені у справах № 6-1133цс15 та № 6-79цс15, є безпідставним, адже Верховний Суд України дійшов висновку про нетотожність правових вимог у цих справах за інших обставин ніж у справі, що розглядається.

Міркування й твердження позивача в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків оскаржуваної ухвали суду.

З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що по суті суд прийняв правильне процесуальне рішення, тому немає підстав для скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2018 року.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 242, 243, 250, 266, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від

22 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

У повному обсязі постанова складена й підписана 25 квітня 2018 року.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.С. Золотніков В.С. Князєв Л.М. Лобойко О.М. Ситнік В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська