П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

м. Київ

Справа № 990/246/24

Провадження № 11-217заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.

розглянула в порядку письмового провадження справу № 990/246/24 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Рада національної безпеки і оборони України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 21.05.2021 № 203/2021 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мягков Микола Олександрович, на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.08.2024(судді Білак М. В., Губська О.А., Мацедонська В. Е., Мартинюк В. Е., Кашпур О. В.) та

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. 24.07.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Мягков М. О. звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовом до Президента України Зеленського В. О. , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Рада національної безпеки і оборони України, в якому просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 21.05.2021 № 203/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», у частині введення пункту 614 додатка 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», відповідно до якого до ОСОБА_1 (ОСОБА_1) застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

2. Також представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду, на обґрунтування якої зазначив, що він як представник ОСОБА_1 у червні 2021 року звернувся до Касаційного адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати Указ №203/2021 у частині пункту 614 додатка 1, відповідно до якого до ОСОБА_1 застосовані санкції безстроково (справа № 9901/236/21). Проте ухвалою Касаційного адміністративного суду від 08.05.2024 позов залишено без розгляду. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду від 08.05.2024 - без змін.

3. Представник позивача зауважив, що він разом з позивачем 23.07.2024 ознайомився з текстом зазначеної вище постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а наступного дня - 24.07.2024 була підготовлена повторна позовна заява, яка направлена до Касаційного адміністративного суду. Таким чином, позивач в особі представника добросовісно та невідкладно вчинив дії з повторного подання позовної заяви.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 05.08.2024 визнав причини пропуску строку звернення до суду неповажними, залишив позовну заяву без руху відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для звернення до суду із заявою, в якій слід вказати інші підстави для поновлення строку.

5. 14.08.2024 представник позивача - адвокат Мягков М.О. на виконання ухвали Касаційного адміністративного суду від 05.08.2024 подав на електронну пошту заяву про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовану тим, що з 12.03.2020 по 30.06.2023 на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co V-2» (із змінами).

6. Крім того, представник позивача зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду з позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.

7. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 15.08.2024 визнав неповажними підстави пропуску позивачем строку звернення до суду та повернув позовну заяву.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

8. Представник позивача - адвокат Мягков М. О. засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 15.08.2024, в якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

9. На обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача зауважує, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду з позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55 124 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

10. Крім цього, представник позивача зазначив, що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рух апеляційної скарги

11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10.10.2024 відкрила апеляційне провадження в цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мягков М. О., на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.08.2024, а ухвалою від 23.10.2024 призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на 14.11.2024.

Позиція інших учасників справи

12. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачспростовує доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

14. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

15. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

16. За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

17. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.

18. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

19. Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

20. Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

21. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається із часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

22. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

23. Таким чином, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

24. Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, що унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

25. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

26. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

27. У справі встановлено, що у червні 2021 року ОСОБА_1 уперше звернувся до Касаційного адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати Указ № 203/201 у частині пункту 614 додатка 1, відповідно до якого до ОСОБА_1 застосовані санкції безстроково. (справа № 9901/236/21). Проте цей позов залишено без розгляду на підставі частини п`ятої статті 205 і пункту 4 частини першої статті 240 КАС України у зв`язку з повторною неявкою позивача та/або його представників - адвокатів Махненко Д. А. та Мягкова М. О. у судове засідання без поважних причин, заяв про розгляд справи за їх відсутності на адресу суду не надходило, об`єктивних поважних причин, що унеможливлюють їх участь у судових засіданнях, ні позивачем, ні його представниками суду не надано. Зазначені представником позивача Махненко Д. А. в клопотаннях про відкладення розгляду справи обставини щодо долучення до матеріалів справи документів, які містять державну таємницю, та оформлення нею допуску до державної таємниці не були підтверджені жодними доказами та спростовуються наявними в матеріалах справи службовими записками відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду, а її неявки в судові засідання, призначені на 20.03.2024 та 08.05.2024, визнані судом неповажними.

28. Звертаючись повторно з позовною заявою до Касаційного адміністративного суду та мотивуючи поважність підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом, його представник зазначив, що повторна позовна заява була підготовлена та подана невідкладно після ознайомлення з постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/236/21, якою залишено без змін ухвалу Касаційного адміністративного суду від 08.05.2024 про залишення позовної заяви без розгляду.

29. З цього приводу суд першої інстанції зауважив, щосудове провадження, що закінчилося залишенням позову без розгляду, не перериває встановленого частиною першою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, тому ця обставина має оцінюватися судом у контексті причини залишення позову без розгляду та наступної процесуальної поведінки учасника справи, які сукупно мають свідчити про існування об`єктивно непереборних або дійсно істотних обставин, перешкод чи труднощів, що зумовили залишення позову без розгляду та унеможливили своєчасне повторне звернення до суду після цього.

30. Таким чином, залишення попереднього позову ОСОБА_1 без розгляду було зумовлено недобросовісною процесуальною поведінкою позивача і його представників, які мали усвідомлювати наслідки своїх дій і не допускати подібного, в тому числі з огляду на тривалий судовий розгляд справи.

31. Суд першої інстанції виснував, що факт залишення позову ОСОБА_1 без розгляду не може вважатися поважною причиною повторного звернення до суду з пропуском строку майже у три роки з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, та залишив позовну заяву без руху.

32. Водночас Касаційний адміністративний суд наголосив на тому, що повторна подача позовної заяви на наступний день після ознайомлення в Єдиному державному реєстрі судових рішень з постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 була б урахована судом на користь позивача за умови визнання поважними причин пропуску строку до цієї дати.

33. Усуваючи недоліки позовної заяви в частині наведення інших підстав пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, представник позивача в заяві про поновлення строку звернення до суду акцентував увагу на правових позиціях, сформульованих у постановах Касаційного адміністративного суду від 21.05.2021 у справі № 1.380.2019.006107, від 22.07.2021 у справі № 340/141/21, від 16.09.2021 у справі № 240/10995/20, від 12.09.2022 у справі № 120/16601/21-а, та зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

34. Крім цього, представник позивача акцентував увагу на правовій позиції Касаційного адміністративного суду, висловленій у поставі від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, відповідно до якої протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду з позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55 124 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

35. До того ж представник позивача зазначив, що з 12.03.2020 по 30.06.2023 на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co V-2» (із змінами).

36. Касаційний адміністративний суд вказані представником позивача підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнав неповажними та дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

37. Надаючи оцінку доводам представника позивача, викладеним в апеляційній скарзі, про наявність обставин, які унеможливили подання позову в передбачений законодавством процесуальний строк, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

38. У пункті 58 постанови від 08.12.2022 у справі № 990/102/22 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію щодо дії воєнного стану як обставини поновлення строку на касаційне оскарження, відповідно до якої введення на території України воєнного стану не зупинило перебігу процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

39. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

40. У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав: «Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні строки мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

41. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення від 28.10.1998 «Де Рада Каваніллес» проти Іспанії», с. 3255, параграф 45, від 21.12.2010 «Перетяка та Шереметьєв проти України» № 17160/06 та № 35548/06, параграф 34, ЄСПЛ).

42. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів(див. рішення від 21.10.2010 «Дія 97» проти України», № 19164/04, параграф 47, ЄСПЛ).

43. У справі «Устименко проти України» ЄСПЛ зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

44. Ураховуючи викладене вище, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

45. Натомість у справі, яка переглядається, представник позивача як у заяві про поновлення строку звернення до суду, так і в апеляційній скарзі не вказав, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку.

46. У постанові від 11.04.2024 у справі № 990/330/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що хоча частина восьма статті 169 КАС України і передбачає право повторного звернення до адміністративного суду в разі повернення позовної заяви, але разом з тим це не виключає необхідності дотримання встановленого законом порядку відповідного звернення.

47. Тож якщо позов подано з пропуском установленого законом строку звернення до суду, позивач має обґрунтувати поважність причин, з яких строк був пропущений (у тому числі якщо це стосується поведінки учасника справи чи його представника, яка передувала відповідному зверненню), з підтвердженням підстав для поновлення строку належними доказами, а суд першої інстанції, у свою чергу, повинен з`ясувати, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення з позовом поважними.

48. Посилання представника позивача на встановлення карантину на території України не беруться до уваги, оскільки у своїй заяві про поновлення строку звернення до суду він не вказує про те, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з позовом саме у зв`язку з карантинними обмеженнями.

49. Водночас уперше з позовом до Касаційного адміністративного суду позивач звернувся 10.06.2021, тобто з дотриманням шестимісячного строку звернення до суду під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19).

50. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі частини четвертої статті 169 та частини другої статті 123 КАС України через пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки скаржник не навів об`єктивних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах установленого частиною другою статті 122 цього Кодексу строку.

51. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

52. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

53. За правилами частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, не допустив порушень норм процесуального права, а наведені представником позивача доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду від 15.08.2024 - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

55. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

56. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мягков Микола Олександрович, на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.08.2024залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.08.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Шевцова

Судді: О. О. Банасько О. Л. Булейко Ю. Л. Власов І. А. Воробйова М. І. Гриців Ж. М. Єленіна І. В. ЖелєзнийМ. В. Мазур С. Ю. Мартєв К. М. Пільков О. В. Ступак І. В. Ткач В. Ю. Уркевич Є. А. Усенко