Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 800/395/17

Провадження № 11-370заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Гімон М. М., судді: Берназюк Я. О., Бучик А. Ю., Гриців М. І., Мороз Л. Л.) від 26 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія), просив визнати протиправним та скасувати рішення КДКП від 16 серпня 2017 року № 18дп/17 «Про накладення на прокурора Торецького відділу Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у виді звільнення його з посади в органах прокуратури».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2017 року відкрито провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

На підставі підп. 5 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ураховуючи наведене вище, позовну заяву ОСОБА_3 було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12 січня 2018 року прийняв до провадження вказану адміністративну справу та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 26 лютого 2018 року в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду як судом першої інстанції не було досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволені позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що рішення КДКП від 16 серпня 2017 року № 18дп/17 прийняте у спосіб, на підставі і у межах, передбачених Конституцією та законами України.

25 травня 2018 року до Великої Палати Верховного Суду від КДКП надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Комісія підтримує правову позицію суду першої інстанції та зазначає, що при обранні виду дисциплінарного стягнення щодо ОСОБА_3 нею було враховано характер проступку, його наслідки, особу прокурора та ступінь його вини, а тому такий проступок було кваліфіковано як грубе порушення правил прокурорської етики.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

Прокурор Донецької області наказом від 08 лютого 2017 року № 422-к призначив ОСОБА_3 на посаду прокурора Торецького відділу Констянтинівської місцевої прокуратури Донецької області.

31 травня 2017 року до Управління Служби Безпеки України в Донецькій області із заявою звернувся оперуповноважений сектору кримінальної поліції Торецького відділення поліції Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_4 про вимагання неправомірної вигоди в розмірі 3000 грн з боку прокурора Торецького відділу Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_3

Зазначені обставини стали підставою для службового розслідування, а пізніше - для дисциплінарного провадження за фактом порушення Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123 (далі - Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури) прокурором Торецького відділу Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_3

Наказом Прокуратури Донецької області від 07 червня 2017 року № 1019-к позивача відсторонено від виконання службових обов'язків на строк проведення службового розслідування (перевірки).

За результатами розслідування 20 червня 2017 року Комісією складено висновок про вчинення ОСОБА_3 дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, що є несумісним з подальшим перебуванням його на роботі в органах прокуратури України, та рекомендувала прокурору області внести подання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з займаної посади в органах прокуратури.

10 липня 2017 року до Комісії надійшла дисциплінарна скарга прокурора Донецької області про вчинення ОСОБА_3 дисциплінарного проступку. Підставою для скарги стало затримання ОСОБА_3 на отриманні неправомірної вигоди від співробітника поліції в розмірі 3000 грн, що свідчить про порушення ним Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон

№ 1697-VII) та Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

16 серпня 2017 року КДКП прийняла рішення № 18дп-17, яким на ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури, мотивоване тим, що позивачем було здійснено одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

На підставі вказаного рішення КДКП наказом прокурора Донецької області від 07 вересня 2017 року № 1539-к позивача звільнено з посади прокурора Торецького відділу Констянтинівської місцевої прокуратури Донецької області.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_3 до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та надані на противагу їм аргументи КДКП, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 123 Конституції України передбачає, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються Законом України № 1697-VII.

Відповідно до ст. 44, 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

За приписами ст. 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

Обґрунтовуючи свої доводи, ОСОБА_3 зазначає, що при розгляді питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності відповідач порушив процедурні гарантії, оскільки завчасно не повідомив позивача про дату й час засідання.

Велика Палата Верховного Суду не пристає на таку позицію заявника з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 47 Закону № 1697-VII висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з'явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з'явився на засідання повторно.

Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів.

Суд установив, що про засідання Комісії, призначене на 09 серпня 2017 року, ОСОБА_3 повідомлений листом від 31 липня 2017 року

№ 11/2/4-89дс-60дп-17-5586вик-17. Додатково, про дату і час вказаного засідання позивач був попереджений телефонною розмовою 07 серпня 2017 року, що підтверджується довідкою, складеною заступником керівника Костянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 09 серпня 2017 року на призначене засідання КДКП позивач не прибув з причин, які КДКП були не відомі, у зв'язку з чим наступне засідання Комісія призначила на 16 серпня 2017 року, про що 10 серпня 2017 року ОСОБА_3 було повідомлено листом прокурора відділу 25/2/2 УВБ Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України.

15 серпня 2017 року ОСОБА_3 надіслав на адресу КДКП заперечення на дисциплінарну скаргу щодо нього, зазначивши про відсутність можливості прибути на засідання Комісії, і не заперечував провести наступне засідання без його участі.

Враховуючи наведене, 16 серпня 2017 року Комісією було розглянуто дисциплінарну скаргу стосовно ОСОБА_3 без його участі та прийнято відповідне рішення.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним твердження суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивача щодо порушення Комісією процедури проведення засідання, оскільки дане спростовується вказаними вище обставинами.

Щодо аргументів ОСОБА_3 про безпідставність визнання його винним у вчиненні проступку, що може бути доведена лише вироком суду у кримінальній справі, а також те, що рішення ґрунтується лише на поясненнях ОСОБА_4, прокурорів Торецького відділу Костянтинівської місцевої прокуратури та деяких матеріалах кримінального провадження № 42017050000000476, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на слідуюче.

Стаття 49 Закону № 1697-VII визначає види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на прокурора. Згідно з п.3 ч.1 ст. 49 цього Закону на прокурора може бути накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Підставами для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є: (…) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII).

Як убачається з матеріалів справи, підставою для застосування дисциплінарного стягнення до позивача стали його дії, що полягали у пропонуванні оперуповноваженому ОСОБА_4 не притягувати останнього до кримінальної відповідальності за грошову винагороду. Так, Комісією встановлено, що ОСОБА_3 вступив у позаслужбові особисті стосунки з особою, щодо якої проводив прокурорську перевірку, обговорював можливість приховування виявлених ним порушень і питання фінансового характеру за такі дії.

Відповідно до ст. 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. У разі явного порушення закону, очевидцем якого став працівник прокуратури, він вживає усіх можливих передбачених законодавством заходів для припинення протиправних дій та притягнення винних осіб до відповідальності. Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою слід поводити себе коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі, посвідчення працівника прокуратури з метою ухилення від відповідальності.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов'язків прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов'язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Крім того, при виконанні своїх обов'язків прокурори, зокрема, повинні: а) справедливо, неупереджено й об'єктивно виконувати свої функції; б) поважати і намагатися захищати права людини, як це викладено в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); (…) (п. 24 Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя (далі - Рекомендація Rec (2000) 19), ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи (далі - Комітет Міністрів) на 724 засіданні заступників міністрів 6 жовтня 2000 року).

Текстом Рекомендації Rec (2000) 19 підкреслюються дві істотні вимоги: поважати права окремої особи і прагнути ефективності, за яку прокурор частково несе відповідальність (Коментар до індивідуальних рекомендацій за п. 24 Рекомендації Rec (2000) 19).

Стосовно такої відповідальності Рекомендація Rec (2000) 19 передбачає, що держава повинна вжити заходів, щоб дисциплінарне судочинство проти прокурорів регулювалося законом і гарантувало справедливу й об'єктивну оцінку та рішення, що є предметом незалежного і неупередженого нагляду (підп. «ґ» п. 5).

Отже, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що Комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_3, яке здійснюється в межах досудового розслідування, а лише перевірила викладені у скарзі доводи на предмет дотримання вимог, що висуваються до посадових осіб органів прокуратури та наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку.

Водночас суд першої інстанції вірно зазначив, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3, хоч і прийнято на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього за ч. 3 ст. 368 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви№ 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви№ 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду знаходить встановленим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення КДКП від 16 серпня 2017 року № 18дп-17 «Про накладення на прокурора Торецького відділу Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у виді звільнення його з посади в органах прокуратури» прийняте у спосіб, на підставі і у межах, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. ст. 242, 266, 315, 316, 322 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Л.М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н.П. Лященко

В. В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л.І. Рогач

В. І. Данішевська О.М. Ситнік

О. С. Золотніков В.Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О.Г. Яновська

В.С.Князєв