Історія справи

Постанова ВП ВС від 13.02.2019 року у справі №826/1314/16
Ухвала КАС ВП від 18.09.2018 року у справі №826/1314/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 826/1314/16

Провадження № 11-1225апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Факторинг» (далі - ТОВ «Профі-Факторинг») на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2018 року (суддя Катющенко В. П.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року (у складі колегії суддів Лічевецького І. О., Кузьменка В. В., Мельничука В. П.) у справі за позовом ТОВ «Профі-Факторинг» до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції»

(далі - уповноважена особа Фонду; АТ «Банк «Національні інвестиції» відповідно), третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року ТОВ «Профі-Факторинг» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду, третя особа Фонд, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду про віднесення до нікчемних правочинів (договорів), укладених між АТ «Банк «Національні інвестиції» та позивачем, а саме: договорів відступлення права вимоги від 31 березня 2015 року № 24-14/15-Ф; договір відступлення права вимоги від 31 березня 2015 року № 28-08/15-Ф; договір відступлення права вимоги від 31 березня 2015 року № 172-08/15-Ф; договір відступлення права вимоги від 31 березня 2015 року № 219-08/15-Ф; договір відступлення права вимоги від 01 квітня 2015 року № 262-14/15-Ф; договір відступлення права вимоги від 31 березня 2015 року № 346-10/15-Ф; договір відступлення права вимоги від 18 червня 2015 року № 359-13/15-Ф; договір відступлення права вимоги від 31 березня 2015 року № 631-07/15-Ф;

- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду щодо направлення повідомлення від 23 жовтня 2015 року № 3926/03 про нікчемність вищезазначених правочинів (договорів), укладених між позивачем та АТ «Банк «Національні інвестиції»;

- визнати протиправним та скасувати підп. 1.7 п. 1 наказу уповноваженої особи Фонду від 16 жовтня 2015 року № 51-ос «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» та п. 2 зазначеного наказу в частині, що стосується правочинів (договорів), укладених між позивачем та АТ «Банк «Національні інвестиції».

На обґрунтування позову зазначено, що у відповідача не було законних підстав для визнання вказаних договорів нікчемними.

Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 20 червня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року, закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»; далі - Закон № 2147-VІІІ), оскільки спір у справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Позивачу роз'яснено, що спірні правовідносини регламентовані нормами Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у вересні 2018 року ТОВ «Профі-Факторинг»звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2018 рокута направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16 жовтня 2018 року вказану вище справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судові рішення першої та апеляційної інстанцій з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що між позивачем та АТ «Банк «Національні інвестиції» було укладено ряд договорів, а саме:

- договір відступлення права вимоги від 31 березня 2015 року № 24-14/15-Ф щодо передачі банку права вимоги за кредитним договором від 27 січня 2014 року

№ 24-14, укладеним між AT «Банк «Національні інвестиції» та ОСОБА_3;

- договір відступлення права вимоги від 31 березня 2015 року № 28-08/15-Ф щодо передачі банку права вимоги за кредитним договором від 15 січня 2008 року

№ 28-08, укладеним між AT «Банк «Національні інвестиції» та ОСОБА_4;

- договір відступлення права вимоги від 31 березня 2015 року № 172-08/15-Ф щодо передачі банку права вимоги за кредитним договором від 20 березня 2008 року № 172-08, укладеним між AT «Банк «Національні інвестиції» та ОСОБА_4;

- договір відступлення права вимоги від 31 березня 2015 року № 219-08/15-Ф щодо передачі банку права вимоги за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 219-08, укладеним між AT «Банк «Національні інвестиції» та ОСОБА_5;

- договір відступлення права вимоги від 01 квітня 2015 року № 262-14/15-Ф щодо передачі банку права вимоги за кредитним договором від 17 листопада 2014 року № 262-14, укладеним між AT «Банк «Національні інвестиції» та ОСОБА_6;

- договір відступлення права вимоги від 31 березня 2015 року № 346-10/15-Ф щодо передачі банку права вимоги за кредитним договором від 02 вересня 2010 року № 24-14, укладеним між AT «Банк «Національні інвестиції» та ОСОБА_7;

- договір відступлення права вимоги від 18 червня 2015 року № 359-13/15-Ф щодо передачі банку права вимоги за кредитним договором від 07 листопада 2013 року № 359-13, укладеним між AT «Банк «Національні інвестиції» та ТОВ «Профелектро»;

- договір відступлення права вимоги від 31 березня 2015 року № 631-07/15-Ф щодо передачі банку права вимоги за кредитним договором від 13 вересня 2007 року № 631-07, укладеним між AT «Банк «Національні інвестиції» та ОСОБА_7

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 613 «Про віднесення AT «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду того ж дня прийнято рішення № 172 «Про запровадження тимчасової адміністрації в AT «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

16 жовтня 2015 року уповноваженою особою Фонду прийнято наказ № 51-ос «Щодо заходів, пов'язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)», відповідно до підп. 1.7 п. 1 якого визнано нікчемними правочини (договори) відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, укладеними між АТ «Банк «Національні інвестиції» та позивачем.

Пунктом 2 вказаного наказу передбачено здійснення наступних дій:

- направлення повідомлень про нікчемність правочинів згідно зі ст. 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) та витребування оригіналів кредитного договору, іпотечного договору, інших матеріалів кредитної справи;

- направлення приватному нотаріусу, який посвідчував правочин, повідомлення про нікчемність посвідчених ним правочинів згідно зі ст. 38 Закону № 4452-VI;

- розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочинів (договорів);

- розпочати претензійно-позовну роботу щодо стягнення заборгованості за вищезазначеними договорами.

Уповноважена особа Фонду листом № 3926/03 від 23 жовтня 2015 року, посилаючись на п. 1, 2, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, повідомила

ТОВ «Профі-Факторинг»про нікчемність договорів щодо відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Указані обставини стали підставою для звернення ТОВ «Профі-Факторинг» до суду з адміністративним позовом на захист порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судових рішень першої й апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ТОВ «Профі-Факторинг» звернулося до суду за визнанням протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо направлення позивачу повідомлення про нікчемність правочинів та скасуванням окремих пунктів наказу (рішення) від 16 жовтня 2015 року № 51-ос «Щодо заходів, пов'язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)».

Стосовно законності закриття провадження у справі щодо оскарження дій та наказу (рішення) уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними правочинів (договорів), укладеними між АТ «Банк «Національні інвестиції» та ТОВ «Профі-Факторинг» про відступлення права вимоги за кредитними договорами, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Законом № 4452-VI установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд є не органом державної влади, а установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у ст. 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов'язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого, - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

Саме така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року № 910/12294/16.

У справі, що розглядається, правовідносини стосуються визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду про віднесення правочинів до нікчемних.

Згідно із ч. 1, 2, 10 ст. 38 Закону № 4452-VIФонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту його укладення на підставі ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI незалежно від того, чи проведена AT «Банк «Національні інвестиції» перевірка правочинів, передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону, і чи видане з цього приводу рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16 та від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16.

Оскільки наказ (рішення) про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому внаслідок прийняття цього рішення не можуть порушуватися будь-які права таких осіб.

Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа згаданого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його протиправним, а тому вимога про скасування наказу (рішення) уповноваженої особи Фонду в частині визнання нікчемними договорів про відступлення права вимоги, не може бути розглянута у порядку адміністративного судочинства (в тому числі у господарських судах).

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про визнання протиправним та скасування наказу (рішення) уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемними договорів про відступлення права вимоги не може бути розглянутий в судовому порядку будь-якої юрисдикції, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, є правильними

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 349 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові

рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Факторинг» задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2018 року та

постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В.СаприкінаСудді: Н.О.Антонюк С.В.Бакуліна В.В.Британчук Д.А.Гудима В.І.Данішевська О.С.Золотніков О.Р.Кібенко Л.М.Лобойко Н.П.Лященко О.Б.Прокопенко Л.І.Рогач О.М.Ситнік В.Ю.Уркевич О.Г.Яновська