Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.05.2019 року у справі №9901/232/19
Ухвала ВП ВС від 08.09.2019 року у справі №9901/232/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/232/19

Провадження № 11-641заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 червня 2019 року (судді Смокович М. І., Калашнікова О. В., Кашпур О. В., Радишевська О. Р., Уханенко С. А.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати:

- протиправним та скасувати рішення ВККС від 29 січня 2019 року про відмову в перегляді результатів практичного завдання, за наслідками якого залишено без змін рішення Комісії від 20 грудня 2018 року про припинення участі позивача в оцінюванні та конкурсі;

- зобов'язати Комісію відповідно до частини 5 статті 85 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - ~law24~) переглянути рішення від 20 грудня 2018 року за зверненням позивача від 26 грудня 2018 року (15 січня 2019 року) із виконанням усіх вимог, яких повинні дотримуватися суди та інші державні органи при прийнятті рішень.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та установлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків, а саме подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду.

На виконання вимог зазначеної ухвали від 7 травня 2019 року ОСОБА_1 надіслав заяву, у якій зазначив, що звернення з цим позовом зумовлено тим, що раніше Верховний Суд ухвалою від 1 квітня 2019 року (справа № 9901/118/19) повернув його позовну заяву в частині оскарження дій ВККС про встановлення 51,5 бала, припинення оцінювання і недопущення до участі у конкурсі (у зв'язку з пропуском строку звернення до суду). Позивач зауважив, що в ухвалі від 1 квітня 2019 року Верховний Суд зазначив, що рішення Комісії від 29 січня 2019 року, яке, зі слів позивача, він теж оспорював одночасно з діями ВККС щодо його оцінювання, є окремим предметом судового оскарження.

ОСОБА_1 вважає, що оскільки Верховний Суд ухвалою від 1 квітня 2019 року у справі № 9901/118/19 відмовив йому у допуску справи до розгляду, то звернення з цим позовом до суду є своєчасним.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що використав позасудовий порядок оскарження рішення Комісії, передбачений ~law25~,а отже, на його думку, відповідно до частини 4 статті 122 КАС строк для звернення до суду становить три місяці, в межах яких він і подав цей позов.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 4 червня 2019 року визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та повернув ОСОБА_1 позовну заяву.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування зазначеної вище ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вважає, що висновок суду про те, що звернення до Комісії відповідно до ~law26~ не є досудовим порядком врегулювання спору, є помилковим і таким, що суперечить меті і завданням процесуального законодавства та судової реформи - сприянню примиренню учасників спірних правовідносин і зменшенню кількості спорів у судах.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ВККС заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та наведені на противагу їм аргументи представника ВККС, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного судового рішення.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, мотивував судове рішення тим, що позивач не навів об'єктивних обставин, які б унеможливили звернення його до суду в межах установленого КАС строку. Будь-яких інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом позивач також не навів, про існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначив, а суд таких обставин не встановив.

Частиною 1 статті 5 КАС визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 5 КАС , звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом частини 1 статті 122 КАСадміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частини 1 статті 122 КАС або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи частина 2 статті 122 КАС та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС).

Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС передбачено, що в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За частиною 2 статті 123 КАС якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - ~law28~) суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Оцінюючи обставини звернення ОСОБА_1 з позовом до суду із врахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень частини 5 статті 122 КАС, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що цією нормою встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався 29 грудня 2018 року, тобто з моменту винесення рішення ВККС № 135/вс-19, яким відмовлено у перегляді рішення Комісії від 20 грудня 2018 року № 323/зп-18 щодо затвердження результатів виконаного ним практичного завдання у межах кваліфікаційного оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позивач зазначив, що спірне рішення Комісія оголосила 29 січня 2019 року, проте тільки резолютивну частину. Заяву про отримання копії рішення Комісії від 29 січня 2019 року позивач подав 14 березня 2019 року, отримав його 3 квітня 2019 року і 3 травня 2019 року звернувся з цим позовом до суду

Отже, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом до ВККС 3 травня 2019 року, тобто із значним пропуском установленого процесуальним законом місячного строку, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не подав.

На виконання вимог ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 травня 2019 року позивач подав заяву, обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду, проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 не навів об'єктивних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах установленого КАС процесуального строку.

Зокрема, звернення ОСОБА_1 до ВККС у порядку, визначеному ~law29~, не перешкоджало позивачеві звернутись безпосередньо до суду для захисту своїх прав та інтересів і не може розглядатись як альтернатива звернення до суду. Тому в аспекті спірних правовідносин подання такої заяви не впливає на перебіг строку, встановленого частиною 5 статті 122 КАС, для звернення до суду з позовом про оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання (один місяць).

До того ж посилання на ухвалу від 1 квітня 2019 року у справі № 9901/118/19 як на причину звернення з цим позовом не пояснює причин пропуску строку звернення з цим позовом до суду.

З огляду на зазначене вище Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і, відповідно, скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 червня 2019 року, оскільки суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 не навів об'єктивних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах установленого КАС строку. Будь-яких інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивач не вказав, існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначив, а суд не встановив.

При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що, обіймаючи посаду судді, позивач мав достатній життєвий і професійний досвід, значну юридичну обізнаність, досвід правотлумачення та правозастосування, а тому повинен був знати про встановлений процесуальним законом місячний строк звернення до суду за захистом порушеного права з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав, тобто з 29 січня 2019 року.

Ураховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з положеннями статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув справу з дотриманням вимог процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 266, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді:Н. О. АнтонюкО. Р. Кібенко Т. О. Анцупова В. С. Князєв С. В. БакулінаЛ. М. Лобойко В. В. БританчукН. П. Лященко Ю. Л.

ВласовВ. В. Пророк М. І. ГрицівЛ. І. Рогач Д. А. ГудимаО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук О. С. ЗолотніковО. Г. Яновська