Історія справи

Ухвала ВП ВС від 31.08.2020 року у справі №9901/680/18
Ухвала КАС ВП від 11.07.2018 року у справі №9901/680/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 9901/680/18

Провадження № 11-262заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор'євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л.

Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,

представника позивача - Кравця Р. Ю.,

розглянула у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія відповідно) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним і скасування рішення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2020 року (судді Смокович М. І., Загороднюк А. Г., Калашнікова О. В., Соколов В. М., Стрелець Т. Г. ),

УСТАНОВИЛА:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій з урахуванням уточнень просив:

- визнати протиправними дії ВККС щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту, та зобов'язати Комісію повторно здійснити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;

- визнати незаконним і скасувати рішення ВККС від 13 квітня 2018 року № 321/ко-18 про визнання судді ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Дніпровському районному суді м. Києва (далі - Рішення № 321/ко-18, спірне рішення відповідно).

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався, зокрема, на те, що оцінювання відповідності судді займаній посаді відбувається не на підставі закону, а проведення будь-якого оцінювання судді з подальшим можливим звільненням судді з посади не відповідає європейським стандартам, тому дії ВККС як суб'єкта владних повноважень щодо такого оцінювання вже є протиправними та не повинні спричиняти негативних наслідків для особи.

Окрім того, відповідач протиправно не виставив позивачу оцінок за такими показниками, як ефективність здійснення правосуддя, діяльність щодо підвищення фахового рівня, а також за такими критеріями, як особиста компетентність, соціальна компетентність, та протиправно виставив сукупну оцінку за такими показниками, як професійна етика і доброчесність;

На переконання позивача, оцінювання здійснено з порушенням принципів рівності та розсудливості.

Також позивач вважав, що ВККС на законодавчому рівні надано необмежені дискреційні повноваження щодо виставлення будь-яких оцінок, без необхідності їх обґрунтування, що є порушенням принципу верховенства права, а відсутність чітких механізмів захисту від свавільного порушення Комісією права на належне оцінювання є порушенням права позивача на захист.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 серпня 2020 року закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що Рішення № 321/ко-18 з висновком рекомендувати ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють подальший розгляд справи й ухвалення рішення по суті спору, а є підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2020 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Так, на переконання скаржника, суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний з рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, має право оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС. При цьому рекомендаційний характер має лише останній абзац спірного рішення, а всі інші за своєю правовою природою є імперативними приписами, що порушують права та законні інтереси позивача, у зв'язку із чим таке рішення може бути оскаржено до суду.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - Кравець Р. Ю. стверджує, зокрема, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції обмежено право позивача на безпосереднє звернення до суду та відмовлено в доступі до правосуддя у випадку, коли можливість судового оскарження відповідного акта прямо передбачена законом.

ВККС відзиву на апеляційну скаргу не подала.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про таке.

Як встановлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, Указом Президента України від 23 січня 2012 року № 29/2012 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Дніпровського районного суду м. Києва строком на п'ять років.

Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема і судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1. Також цим рішенням встановлено черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - іспит, другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди, та запроваджено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

29 січня 2018 року Комісія рішенням № 7/зп-18 призначила проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, призначеного рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17, та встановила мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складання анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

На першому етапі кваліфікаційного оцінювання суддя ОСОБА_1 склав анонімне тестування, за результатами якого набрав 63 бали. За результатами виконання практичного завдання суддя набрав 62,5 бала. На етапі складення іспиту загалом набрав 125,5 бала.

ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Рішенням Комісії від 16 березня 2018 року № 54/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Іспит", складеного 26 лютого 2018 року, зокрема судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1, якого допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".

13 квітня 2018 року відбулась співбесіда із суддею ОСОБА_1 (в межах кваліфікаційного оцінювання), і за наслідками дослідження та обговорення його суддівського досьє Комісія ухвалила спірне рішення, яким:

- визначила, що суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів набрав 570,5 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв;

- визнала суддю Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;

- рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва.

Комісія визначила, що за критерієм компетентності (професійної, особистої, соціальної) суддя ОСОБА_1 набрав 319,5 бала. За критерієм професійної компетентності, як зазначено у спірному рішенні, позивача оцінили на підставі результатів іспиту, дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє та співбесіди за показниками, визначеними пунктами 1-5 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16); за критеріями особистої та соціальної компетентності позивача оцінили на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє та співбесіди з урахуванням показників, визначених пунктами 6,7 глави 2 розділу II Положення № 143/зп-16.

Також у Рішенні № 321/ко-18 зазначено, що за критерієм професійної етики, який оцінювався за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16, суддя ОСОБА_1 набрав 135 балів. За цим критерієм його оцінили, як зазначено у спірному рішенні, на підставі результатів тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди.

При цьому під час вивчення матеріалів досьє та співбесіди із суддею ОСОБА_1.

Комісія встановила, що постановою цього судді від 17 січня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців. Постановою судді Апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2014 року постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 скасовано, звільнено ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності на підставі статті 4 Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України", провадження у справі закрито. Крім того, 17 січня 2014 року суддя ОСОБА_1 ухвалив постанову, якою визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 153
гривні. Ця постанова в апеляційному порядку не переглядалась.

У Вищій раді юстиції (далі - ВРЮ) перебувала на розгляді заява першого заступника прокурора Дніпровського району м. Києва про проведення спеціальної перевірки стосовно судді ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" у зв'язку з прийняттям ним вказаних вище постанов про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні".

Рішенням ВРЮ від 15 вересня 2016 року встановлено факт допущення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час прийняття постанов), а саме істотного порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, однак у відкритті дисциплінарної справи відмовлено через закінчення строку притягнення до відповідальності.

З урахуванням установлених ВККС обставин за показником критерію професійної етики суддя ОСОБА_1 отримав 135 балів.

За критерієм доброчесності суддю ОСОБА_1 оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, що міститься у досьє, та співбесіди.

Як убачається з Рішення № 321/ко-18, під час визначення показників критерію доброчесності Комісія врахувала, що в контексті запобігання корупції доброчесність є складовою діяльності судді, яка визначає межі і спосіб його поведінки.

Під час вивчення матеріалів досьє та співбесіди із суддею ОСОБА_1. Комісія встановила, що до декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2012-2015 роки та декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016,2017 роки суддя ОСОБА_1 вніс відомості про наявність у його власності цінних паперів (акцій).

Відповідно до частини 3 статті 54 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - ~law19~), який набрав чинності 30 вересня 2016 року, особи, які є власниками акцій або володіють іншими корпоративними правами чи мають інші майнові права або інший майновий інтерес у діяльності будь-якої юридичної особи, що має на меті отримання прибутку, зобов'язані передати такі акції (корпоративні права) або інші відповідні права в управління незалежній третій особі (без права надання інструкцій такій особі щодо розпорядження такими акціями, корпоративними або іншими правами, або щодо реалізації прав, які з них виникають) на час перебування на посаді судді.

Проте ОСОБА_1 всупереч вимогам ~law20~ під час перебування на посаді судді був власником акцій, які відчужені ним лише у день проведення співбесіди (13 квітня 2018 року).

За критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16, суддя ОСОБА_1 отримав 116 балів.

За результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів суддя ОСОБА_1 набрав 570,5 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих 1000 балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду насамперед вважає за необхідне чітко окреслити предмет спору, а відтак надати правову оцінку спірним правовідносинам.

Аналіз установлених у цій справі обставин у зіставленні з обґрунтуванням позовних вимог та правовим регулюванням спірних відносин дають підстави для висновку, що звернення із цим позовом до суду зумовлене незгодою позивача власне з правомірністю спірного рішення за результатами його кваліфікаційного оцінювання, яким позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді, тому рекомендовано ВРП звільнити його із займаної посади судді.

Суд першої інстанції встановив, що Комісія прийняла Рішення № 321/ко-18 за результатами другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє і проведення співбесіди", проведеного відповідно до рішення ВККС від 16 березня 2018 року № 54/зп-18.

Зазначене спірне рішення, окрім посилання на визначені законом підстави проведення кваліфікаційного оцінювання та підстави його прийняття, містить відомості про суму балів, які набрав позивач за кожним із критеріїв кваліфікаційного оцінювання. Оскільки сумарна кількість балів становить менше 67 відсотків за усіма показниками кваліфікаційного оцінювання (570,5), Комісія дійшла висновку про невідповідність позивача займаній посаді судді.

Водночас Комісія у тому самому Рішенні № 321/ко-18 рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду м.

Києва.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності ~law21~, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law22~ установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному ~law23~. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.

Згідно зі ~law24~ кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

На виконання вимог ~law25~ Комісія рішенням від 3 листопада 2016 року затвердила Положення № 143/зп-16, а рішенням від 4 листопада 2016 року № 144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання.

Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені ~law26~ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.

Пунктами 10 та 11 розділу V Положення № 143/зп-16 встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.

Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.

За ~law27~ за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює одне з рішень, визначених ~law28~. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді, який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування.

У ~law29~ передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС зобов'язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

Відповідно до ~law30~ ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС.

Відповідно до ~law31~ рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

У цій справі предметом спору є Рішення № 321/ко-18, у якому Комісія, окрім іншого, висловила рекомендацію звільнити позивача з посади судді у зв'язку зі встановленою невідповідністю займаній посаді.

Якщо зважити на положення ~law32~, то спірне рішення, яке містить рекомендацію ВККС, може бути оскарженим після того, як його буде актуалізовано через рішення органу, який за законом вправі розглядати рішення з рекомендацією й ухвалювати за ним відповідне рішення.

Встановлення законом такої умови не обмежує і не позбавляє права кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, а лише визначає, з настанням якої події рішення ВККС щодо надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку.

З викладеного також убачається, що Рішення № 321/ко-18 про оцінювання є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, тому обставини прийняття цього Рішення повинні перевірятися судом лише після та разом з ухваленим рішенням ВРП за результатами такої рекомендації.

У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла раніше у справі у справі № 9901/637/18, який сформулювала у постанові від 26 лютого 2020 року. У цій постанові з покликанням на наведені норми законодавства зазначила, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Водночас за змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.

Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар'єри судді, є обов'язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.

Водночас за нормами ~law34~ (стаття 88) рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду.

При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.

З огляду на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього "кваліфікаційного" провадження.

Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах "кваліфікаційного" провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об'єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов'язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.

ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.

Отже, зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП і ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що передбачене ~law35~ оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.

Ураховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.

Узагальнюючи наведене, можемо констатувати, що Рішення № 321/ко-18 з рекомендацією ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють не тільки розгляд справи по суті спору, але й апеляційний перегляд судового рішення, ухваленого за наслідками судового розгляду справи по суті спору, на предмет його законності й обґрунтованості та є підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаржником не спростовані.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, частини 1 статті 316 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 266, 308, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2020року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяВ. С. Князєв Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді:Т. О.

АнцуповаЛ. Й. Катеринчук В. В. БританчукГ. Р. Крет Ю. Л. ВласовЛ. М. Лобойко І.

В. Григор'єва К. М. Пільков М. І. ГрицівЛ. І. Рогач Д. А. ГудимаВ. М. Сімоненко Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач О. С. ЗолотніковС. П. Штелик