Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 916/236/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргу ДП "Одеський морський торговельний порт"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 10.06.2014 року

у справі № 916/236/14 Господарського суду Одеської області

за позовом ДП "Одеський морський торговельний порт"

до ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт

Консалтінг ГмбХ"

про зобов'язання укласти договір

за участю представників сторін

позивача - Струкова К.О. дов. від 26.11.2013 р.,

відповідача - Любошець О.І. дов. від 04.02.2014 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.07.2014 р. у зв'язку з поверненням з відпустки судді Кравчука Г.А. для розгляду касаційної скарги у цій справі, призначено колегію суддів у складі: головуючий - Полянський А.Г. судді - Кравчук Г.А., Мачульський Г.М.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.03.2014 р. (суддя - Степанова Л.В.) відмовлено у позові.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 р. (судді - Лисенко В.А., Ліпчанська Н.В., Ярош А.І.) рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням та постановою апеляційного господарського суду, ДП "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити судові рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до дочірнього підприємства "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" (ФРН) про зобов'язання укласти договір компенсації земельного податку за користування земельною ділянкою під об'єктом оренди, розташованим на земельній ділянці, загальною площею 169 318,52 кв. м., за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1 (м. Одеса, Митна площа, 1/1 та м. Одеса, Митна площа, 1/2 - згідно даних техпаспорту), на період дії договору оренди № ДФ-304 від 25.06.2011р. у представленій позивачем редакції.

25 червня 2011 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та Дочірнім підприємством "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" (ФРН) (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-304 за умовами якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, перелічене у відповідному пункті, загальною площею 169 605,52 кв. м., розташоване за адресами: м. Одеса, Митна площа, 1 (м. Одеса, Митна площа, 1/1 та м. Одеса, Митна площа, 1/2 - згідно даних техпаспорту), що перебуває на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі Звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ "Консалтингова компанія "Бюро оцінки Стефанович" на 28 січня 2011р., і становить 137 470 894,00 грн.

В договорі передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. № 786 (зі змінами) (Методика розрахунку) та Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, який затверджено наказом Фонду державного майна України від 16.05.2007р. № 768, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.06.2007р. 3 604/13871, та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (травень 2011р.) - 1 469 199, 66 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці І цього пункту на індекси інфляції за червень 2011 року включно (п. 3.1).

За користування об'єктом оренди Орендар сплачує на користь державного бюджету України та на користь Балансоутримувача орендну плату у співвідношенні 70% до 30% відповідно щомісячно.

Звертаючись з позовом, позивач зазначав, що об'єкти державного нерухомого майна, які було передано по договору № ДФ-304 від 25.06.2011 р. відповідачу, знаходяться на земельній ділянці по вул. Митна площа, 1, в м. Одеса, яка у відповідності до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД за № 000174, виданого виконкомом Одеської міської ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 16.08.1997р. за № 502, належить Одеському порту на праві постійного користування.

В подальшому, 04.09.1998 року виконавчим комітетом Одеської міської ради народних депутатів Одеському морському торговельному порту, розташованому по пл. Митна, 1 було видано державний акт на право постійного користування серії І-ОД № 000174 щодо права постійного користування земельною ділянкою, у тому числі територію площею 108,3614 га за адресою: Митна площа, 1. Відповідно до даного акту були підтверджені фактично зайняті межі Одеського порту та знаходження в користуванні у Одеського порту 83,7 га землі по вул. Митна площа, 1 в м. Одесі для експлуатації адміністративних та виробничих об'єктів, на якій в тому числі знаходяться об'єкти державного нерухомого майна, які було передано по договору оренди № ДФ-304 від 25.06.2011 р.

За протестом заступника прокурора Одеської області рішення виконкому Одеської міської ради № 1071 від 25.12.1998 р. було скасоване рішення виконкому Одеської міської ради від 16.08.1997 р. № 502 та анульовано державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД за № 000174. Проте, встановлені межі Одеського порту та фактично зайняті площі залишилися незмінними та спору щодо них між містом, Одеським портом та іншими особами не виникало. Отже, площа зайнята об'єктами державного нерухомого майна, яка була передана по договору оренди № ДФ-304 від 25.06.2011р. відповідачу, знаходилась та дотепер знаходиться в межах Одеського порту та у нього в користуванні. Водночас, при передачі об'єкта оренди у користування відповідачу, згідно з договором оренди № ДФ-304 від 25.06.2011р., Одеський порт, який не є у даному випадку орендодавцем за Договором, позбавлений фактичної можливості користуватися земельною ділянкою, яка належить йому на законних підставах, за що тим не менш сплачує земельний податок.

При цьому позивач зазначав, що у користуванні Одеського порту знаходиться 103,18 га земель водного фонду, за які останній щомісяця сплачує земельний податок, що, в свою чергу, підтверджується відповідними деклараціями, зокрема, у 2013 році позивачем було сплачено 96 767,96 грн., (8 063,95 грн. - на місяць) що підтверджується п. 4.1 уточненої податкової декларації Одеського порту з плати за землю за 2013 рік. В зв'язку з чим, у позивача постає питання щодо розрахунку розміру земельного податку саме за 169 318,52 кв.м. землі водного фонду, що знаходиться у користуванні відповідача.

Враховуючи вищевикладене, ДП "Одеський морський торговельний порт" 26.09.2013 р. звернулось до ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" (ФРГ) з пропозицією № 41-11/1803 укласти договір компенсації земельного податку, однак відповіді останнього не надійшло.

Згідно положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", об'єктами оренди за цим Законом є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України - укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 статті 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо того, що чинним законодавством не передбачений обов'язок фактичного користувача земельної ділянки укладати договори компенсації земельного податку з користувачем земельної ділянки, яким вважає себе позивач, а відмова відповідача від укладення договору компенсації земельного податку, не є порушенням прав позивача на користування земельною ділянкою та обов'язковим для зобов'язання укласти такий договір у судовому порядку.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 у справі № 916/236/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Кравчук Г.А.

Мачульський Г.М