ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 910/28581/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіКруглікової К.С. (доповідач),суддів:Малетича М.М., Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016у справі№ 910/28581/15 господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4пророзірвання договору оренди від 31.10.2007 №148-Упр(ДВ)-07, виселення з нерухомого майна, зобов'язання вчинити дії та стягнення 124 680,98 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Кравченко Т.В.,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди від 31.10.2007 №148-Упр (ДВ)-07; стягнення 111 290,80 грн боргу з врахуванням індексу інфляції, 12 446,15 грн пені, 944,03 грн 3% річних; виселення ФОП ОСОБА_4 з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходяться за адресою: станція метро "Палац Спорту"; зобов'язання ФОП ОСОБА_4 у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать ФОП ОСОБА_4 та знаходяться за адресою: станція метро "Палац спорту", загальною площею 11,0 кв.м.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі №910/28581/15, позовні вимоги задоволено, розірвано договір оренди від 31.10.2007 № 148-Упр (ДВ)-07, який укладений між КП "Київський метрополітен" та ФОП ОСОБА_4, з моменту набрання чинності прийнятого судом рішення. Виселено ФОП ОСОБА_4 з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Палац Спорту". Зобов'язано ФОП ОСОБА_4 у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать відповідачу та знаходяться за адресою: станція метро "Палац Спорту", загальною площею 11,0 кв.м. Стягнуто з відповідач на користь позивача 111 290, 80 грн основного боргу, 12 446, 15 грн пені, 944,03 грн 3% річних, 5 524, 22 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 та рішення місцевого господарського суду від 24.12.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подавши письмове клопотання про відкладення слухання касаційної скарги на 1 місяць, зазначивши, що КМДА буде проведена перевірка скарги відповідача щодо самовільного (без погодження з Київською міською радою) позбавлення його права на оренду місць для торговельних кіосках. Колегія суддів залишає клопотання без задоволення, оскільки відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, 31.10.2007 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди №148-Упр (ДВ)-07 (далі - договір), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київради від 21.12.2006 №526/983-1 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ДІ "Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, за адресою: станція метро "Палац Спорту", для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п.2.1 договору об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 11,0 кв. м., згідно з викопіюванням з схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно пункту 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київський метрополітен".

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 21.12.2006 №526/983-1 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 №34/91, та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною договору, становить: 466,90 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на жовтень 2007 року (з врахуванням індексу інфляції по вересень 2007 року) становить 5135,88 грн без ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п.3.2 договору).

У п.3.6 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Судами також встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в орендне платне користування частину вестибюлю станції метро "Палац Спорту", визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), загальною площею 11,0 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду від 01.11.2007.

Згідно з п.9.1 договору останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 21.12.2006 №526/983-1 діє з 01.11.2007 до 30.10.2008 (364 дні).

Додатковою угодою від 28.09.2011 (№196) сторони домовились внести зміни до п.9.1 договору, виклавши його в редакції: "Цей договір діє до 31.03.2012 включно".

Оскільки протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору жодних заяв від сторін про припинення або зміну умов договору не було і відповідач продовжував користуватись об'єктом оренди, на день подачі позову договір був чинним.

Звертаючись з даним позовом, позивач стверджував, що ФОП ОСОБА_4 неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендних платежів за квітень-жовтень 2015, що є підставою для розірвання укладеного договору оренди, виселення його з спірного приміщення з демонтуванням тимчасових огороджуючих конструкцій, стягнення несплаченої заборгованості та нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, встановивши факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стосовно оплати орендних платежів, дійшов висновку про розірвання укладеного між сторонами договору оренди, виселення з орендованого приміщення з зобов'язанням відповідача демонтувати тимчасові огороджуючи конструкцій, стягнення з останнього суми заборгованості та нарахованих на неї штрафних санкцій (пені та 3% річних).

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Частиною 1 ст.283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як вже зазначалося вище, на виконання умов укладеного договору, позивач передав, а відповідач прийняв в орендне платне користування частину вестибюлю станції метро "Палац Спорту", визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), загальною площею 11,0 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду від 01.11.2007.

Частина 4 ст.284 ГК України встановлює, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що оскільки протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору жодних заяв від сторін про припинення або зміну умов договору не було і відповідач продовжував користуватись об'єктом оренди, на день подачі позову договір був чинним.

Відповідно до п.6.7 договору при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін, за рішенням суду.

Договір припиняється, зокрема, в разі невиконання істотних умов договору або порушення його (п.9.5 договору).

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина 2 статті 653 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частина 1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює, що в разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених договором оренди.

Згідно з п.7.5 договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Оскільки ФОП ОСОБА_4 в порушення умов договору свого обов'язку по сплаті орендних платежів за користування орендованим майном належним чином не виконано, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно розірвав укладений між сторонами договір оренди від 31.10.2007 та стягнув з відповідача на користь позивача суму заборгованості за орендні платежі в розмірі 111290,80 грн.

З огляду на те, що у зв'язку з розірванням договору відповідач втратив статус орендаря, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про виселення відповідача з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходяться за адресою: станція метро "Палац Спорту", загальною площею 11,0 кв.м.

Стосовно позовних вимог про демонтування тимчасових огороджуючих конструкцій (кіосків), що належать ФОП ОСОБА_4 та знаходяться за адресою: станція метро "Палац Спорту", загальною площею 11,0 кв.м., колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 8.5.6 договору передбачено, що у разі припинення дії цього договору, орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю/переходу станції метро "Палац Спорту" в термін, визначений пунктом 4.14. цього договору від своїх тимчасових огороджуючих конструкцій.

Відтак, виходячи зі змісту умов договору, колегія суддів вважає, що вимогу позивача про зобов'язання відповідача у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать відповідачу та знаходиться за адресою: станція метро "Палац Спорту", загальною площею 11,0 кв.м. правомірно задоволено місцевим господарським судом.

Крім суми боргу позивач просив стягнути на його користь пеню в сумі 12 446,15 грн. та 3% річних у розмірі 944,03 грн.

Відповідно до п. 6.2 договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендаря пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України (п.6.2 договору).

Частина 2 ст.625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення в цій частині позовних вимог та стягнувши на користь позивача 3% річних в сумі 944,03 грн. та пеню в розмірі 12 446,15 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про повне задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 910/28581/15 - без змін.

ГоловуючийК. Круглікова Судді:М. Малетич О. Мамонтова