Історія справи

Постанова ВГСУ від 29.03.2016 року у справі №922/4679/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Справа № 922/4679/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Колос", смт Пересічне Дергачівського району Харківської області (далі - ПАТ "Колос"),

на рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2015 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2016

зі справи № 922/4679/15

за позовом ПАТ "Колос"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Березовка", м. Харків (далі - ТОВ "Березовка");

товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг", м. Харків (далі - ТОВ "БМВ Лізинг"),

про визнання недійсним договору від 08.10.2013 № 4197,

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні ТОВ "БМВ Лізинг", - товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Березовські мінеральні води", с. Березівське Дергачівського району Харківської області (далі - Завод), та

зустрічним позовом ТОВ "Березовка"

до: ПАТ "Колос";

ТОВ "БМВ Лізинг"

про визнання недійсним договору від 01.07.2013 № 2 та тлумачення змісту договору.

Судове засідання проведено за участю представників:

ПАТ "Колос" - Шишканова О.А.,

ТОВ "Березовка" - Нагаєць Д.В.,

ТОВ "БМВ Лізинг" - не з'яв.,

Заводу - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов було подано про визнання недійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна від 08.10.2013, реєстровий № 4197 (далі - Договір № 4197).

Зустрічний позов було подано про визнання недійсним договору на експлуатацію залізничної під'їзної колії (далі - ЗПК) від 01.07.2013 № 2 (далі - Договір № 2) та надати тлумачення змісту Договору № 2.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.11.2015 (суддя Денисюк Т.С.): у позові про визнання недійсним Договору № 4197 відмовлено; зустрічний позов задоволено частково; Договір № 2 визнано недійсним; у решті зустрічного позову відмовлено; з ПАТ "Колос" стягнуто на користь ТОВ "Березовка" 1 218 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 (колегія суддів у складі: Черленяк М.І. - головуючий, Россолов В.В., Тихий П.В.): прийнято відмову "першого відповідача" від апеляційної скарги; припинено провадження за апеляційною скаргою "першого відповідача"; апеляційні скарги ПАТ "Колос" і Заводу залишено без задоволення, а згадане рішення місцевого господарського суду - без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України (з додатковими поясненнями до неї) ПАТ "Колос" просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати покласти на відповідачів. Скаргу мотивовано порушенням господарським судом норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 16, 774, 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), незастосуванням ним норм статей 177, 184, 203, 207, 215, 220, 760, 763, 774 ЦК України, статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 21 Закону України "Про залізничний транспорт", неправильним застосуванням норм статей 220, 793 ЦК України, порушенням положень статей 34,43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Березовка" заперечує проти доводів касаційної скарги, зазначаючи про те, що вони ґрунтуються на припущеннях та "суб'єктивному правовому аналізі норм діючого законодавства, а не на фактичних даних, що містяться в матеріалах справи", та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Від інших учасників судового процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин і висновків.

01.09.2012 TOB "БМВ Лізинг" як орендодавцем і Заводом як орендарем було укладено договір оренди № ЖД-1 (далі - Договір № ЖД-1), відповідно до якого:

- TOB "БМВ Лізинг" передало, а Завод прийняв у строкове платне володіння та користування залізничні колії загальною довжиною 6407,4 п.м;

- строк дії цього договору - до 31.12.2013 (пункт 7.2).

01.09.2013 тими ж сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору № ЖД-1, за якою:

- домовилися щодо пункту 7.2. Договору № ЖД-1 таким чином: "Строк дії дійсного договору - до 01.08.2015 року";

- домовилися щодо доповнення розділу 8 Договору № ЖД-1 пунктом 8.5 у такій редакції: "У випадку зміни власника під'їзної колії, даний Договір не припиняє своєї дії".

01.07.2013 ПАТ "Колос'' і Завод підписали Договір № 2, в пункті 1 якого зазначено: "Сторони уклали цей Договір про таке: згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього Договору експлуатується під'їзна колія Власника".

ЗПК наймача використовується ПАТ "Колос'' у власній господарській діяльності для перевезення (вивезення) з території виробничого комплексу цього товариства відходів переробки насіння соняшника - шроту та лушпиння.

Завод листом від 01.04.2015 № 70-5 повідомив ПАТ "Колос'' (яке одержало цього листа 14.05.2015) про припинення дії (розірвання) укладеного Договору № 2 в односторонньому порядку. Дане повідомлення мотивовано посиланням на припинення дії (розірвання) з 01.04.2015 (шляхом повідомлення листом, в односторонньому порядку) ТОВ "БМВ Лізинг" (первісний власник) у правовідносинах із Заводом Договору № ЖД-1, відповідно до умов якого ТОВ "БМВ Лізинг" передало, а наймач раніше прийняв у строкове оплатне володіння й користування згадувану ЗПК, яка використовується ПАТ "Колос'' в порядку піднайму.

З наявних у справі доказів вбачається, що ТОВ "Березовка" набуло стосовно зазначеної ЗПК право власності на підставі укладеного з ТОВ "БМВ Лізинг" Договору № 4197.

ПАТ "Колос'' в обґрунтування своїх вимог про визнання недійсним Договору № 4197, укладеного TOB "БМВ Лізинг" і ТОВ "Березовка" про продаж ЗПК загальною довжиною 5024,8 п.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с-ще Березівське, вул. Березівська, буд. 1-"Б", посилається, на підставі частини першої статті 203 ЦК України, частини першої статті 207 ГК України, на недотримання сторонами цього договору вимог частини другої статті 777 ЦК України щодо переважного права добросовісного наймача на придбання, в разі продажу речі, переданої у найм.

Переважним правом на придбання об'єкту нерухомості згідно з частиною другою статті 777 ЦК України на момент укладання Договору № 4197 володів наймач - Завод на підставі договору оренди, тобто Договору № 1-ЖД.

На виконання згаданої норми ЦК України TOB "БМВ Лізинг" звернулося до Заводу з пропозицією (від 01.08.2013 вих. № 295) про придбання ЗПК, переданої в оренду за Договором № ЖД-1, та повідомило Завод про свій намір продати орендований об'єкт.

У зв'язку з припиненням дії договору про експлуатацію ЗПК, укладеного TOB "Березовка" і TOB "БМВ Лізинг", останнє 31.03.2015 звернулося до Заводу з листом про припинення Договору № ЖД-1 та договору на експлуатацію ЗПК від 01.06.2013 № 03/06.

Договором № ЖД-1 не передбачалося обов'язку власника об'єкта нерухомості сповіщати піднаймача про намір продажу майна.

Відповідно до положень пунктів 1, 5.6, 6 Договору № 2 наймач (ТОВ "Березівські мінеральні води") передав, а ПАТ "Колос" отримало у тимчасове оплатне користування ЗПК загальною довжиною 6204 п.м.

Предметом цього договору є строкова та платна експлуатація ЗПК (піднайм). Об'єктом даного договору є ЗПК, яка є об'єктом нерухомості. Відтак Договір № 2 є договором піднайму.

ПАТ "Колос" зазначило, що Договір № 2 укладений до 31.12.2017, тобто більше ніж на чотири роки.

Сторонами не було дотримано вимог щодо посвідчення Договору № 2 у встановленому законом порядку, як це передбачено частиною другою статті 793 ЦК України.

Позовна вимога про тлумачення умов Договору № 2 у зустрічній позовній заяві нічим не обґрунтовується, відсутні докази неоднакового тлумачення цього договору сторонами і, отже, спору між ними з цього приводу. До того ж визнання Договору № 2 недійсним усуває необхідність у тлумаченні його умов, оскільки цей договір не виконуватиметься у подальшому.

Суд апеляційної інстанції у повторному розгляді справи з'ясував та зазначив, що:

- власником ЗПК на момент укладення Договору № 2 було TOB "БМВ Лізинг", право власності якого підтверджується рішенням господарського суду Харківської області;

- ТОВ Березівські мінеральні води" не мало права на укладення Договору № 2, оскільки не є власником ЗПК довжиною 6204 п.м, вказаної в цьому договорі.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів, а також для тлумачення судом одного з них (Договору № 2).

Відповідно до статті 215 ЦК України:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей;

- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин);

- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи не встановлено обставин (і наявності таких не доведено у цих судових інстанціях позивачем за первісним позовом), які свідчили б про невідповідність оспорюваного Договору № 4197 вимогам, встановленим частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, в тому числі й тим положенням названого Кодексу, на які в обґрунтування своїх доводів ПАТ "Колос" посилалося в касаційній скарзі.

Водночас, розглядаючи зустрічний позов, названі судові інстанції на підставі встановлених ними фактичних обставин справи з'ясували невідповідність оскаржуваного за цим позовом Договору № 2 вимогам ЦК України, оскільки Завод, не будучи власником зазначеної в цьому договорі ЗПК, не мав права на укладення відповідного договору.

Що ж до необхідності, на думку скаржника, у призначенні та проведенні судової експертизи в даній справі, то згідно з частиною першою статті 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. У даному разі потреби в таких знаннях у господарських судів у процесі розгляду цієї справи не виникло, і відповідна обставина не може слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Водночас перевірка доводів касаційної скарги, пов'язаних із встановленням обставин даної справи та здійсненням оцінки доказів у ній, перебуває поза визначеними статтею 1117 ГПК України межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка згідно з частиною другою цієї статті не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вищий господарський суд України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій у частині відмови в задоволенні вимог (за зустрічним позовом) щодо тлумачення умов Договору № 2, оскільки:

- названими судовими інстанціями з'ясовано, що зазначену позовну вимогу жодним чином не обґрунтовано, відсутні докази неоднакового тлумачення умов цього договору його сторонами та наявності між ними спору з цього приводу;

- вимоги стосовно визнання договору недійсним і одночасно - про тлумачення його ж умов є взаємовиключними.

Застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права знаходиться у відповідності із встановленими ними фактичними обставинами справи, в зв'язку з чим визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 зі справи № 922/4679/15 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Колос" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій