Історія справи

Постанова ВГСУ від 29.03.2016 року у справі №910/5945/15-г
Постанова ВГСУ від 28.07.2015 року у справі №910/5945/15-г
Постанова ВГСУ від 23.11.2016 року у справі №910/5945/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Справа № 910/5945/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Львова Б.Ю.

Палія В.В.

за участю представників:

Позивача: Огнев'юка Я.В., дов. від 12.01.2015 № б/н; Нікулеско Д.С., дов. від 12.01.2015 № б/н;

Відповідача -1: Гетьман Н.О., дов. від 21.03.2016 № б/н;

Відповідача -2: Запорожець Л.Г., дов. від 21.11.2014 № 1-8/8566;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдкоммерц" на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015

у справі № 910/5945/15-г господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдкоммерц"

Державної служби інтелектуальної власності України

про визнання недійсними договорів передачі прав на знак товарів і послуг,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "АМСТОР" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдкоммерц", Державної служби інтелектуальної власності України, просило (з урахуванням заяви від 25.03.2015 № 150325/12979) (т. 1, а.с. 118-125) визнати недійсними договори від 15.12.2014 № 53, № 54, № 55 про передачу прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № № 37689, 189754, 189755, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "АМСТОР" та товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдкоммерц"; зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, а саме, власником свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № № 37689, 189754, 189755 зазначити товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор" та здійснити публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність" (т. 1, а.с. 5-12).

Позовні вимоги мотивовано тим, що оспорювані договори укладено представником позивача з перевищенням повноважень та вказані договори укладено з порушенням приписів п. 7 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2015 у справі призначалась судова експертиза об'єктів інтелектуальної власності (т. 2, а.с. 153-157).

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2015 (суддя Картавцева Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 (головуючий Гарник Л.Л., судді Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.) (т. 3, а.с. 280-288) позов задоволено повністю. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 3, а.с. 110-125).

Оскаржені судові акти мотивовано доведеністю вимог щодо невідповідності оспорюваних договорів п. 7 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдкоммерц" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення і неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права (т. 4, а.с. 31-37).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.03.2016 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдкоммерц" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.03.2016 (т. 4, а.с. 29-30).

У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "АМСТОР" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і просить залишити їх без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.01.2003 позивачем подано до Державної служби інтелектуальної власності України заявку № 2003010897 на реєстрацію знака для товарів і послуг "АМСТОР".

Згідно виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 37689, 16.02.2004 за наслідками розгляду зазначеної заявки № 2003010897 зареєстровано знак для товарів і послуг "АМСТОР" для 1, 2, 3, 4, 5, 8, 9, 11, 14, 16, 18, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 39, 43 класів товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП) та видано свідоцтво № 37689, про що 16.02.2004 здійснено публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 2.

10.09.2013 позивачем подано до Державної служби інтелектуальної власності України заявку № m201316401 на реєстрацію знака для товарів і послуг "АМСТОР супермаркет смаку".

Відповідно до виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 189754, 11.08.2014 за наслідками розгляду зазначеної заявки № m201316401 зареєстровано знак для товарів і послуг "АМСТОР супермаркет смаку" для 35 класу послуг МКТП та видано свідоцтво № 189754, про що 11.08.2014 здійснено публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 15.

10.09.2013 позивачем подано до Державної служби інтелектуальної власності України заявку № m201316402 на реєстрацію знака для товарів і послуг "АМСТОР экспресс супермаркет низких цен".

Згідно виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 189755, 11.08.2014 за наслідками розгляду зазначеної заявки № m201316402 зареєстровано знак для товарів і послуг "АМСТОР экспресс супермаркет низких цен" для 35 класу послуг МКТП та видано свідоцтво № 189755, про що 11.08.2014 здійснено публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 15.

15.12.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "АМСТОР" (від імені якого діяв в.о. директора Чорний Ю.В.) (власник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдкоммерц" (правонаступник) були укладені договори № 53, № 54, № 55 про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів і послуг, відповідно до умов яких власник передає правонаступнику майнові права, що випливають із свідоцтв України від 16.02.2004 № 37689, від 11.08.2014 № 189754, від 11.08.2014 № 189755 на знаки для товарів і послуг, а правонаступник приймає від власника майнові права на знаки у повному обсязі, у тому числі виключні майнові права, що випливають із свідоцтв України від 16.02.2004 № 37689, від 11.08.2014 № 189754, від 11.08.2014 № 189755, у порядку, передбаченому договорами (т. 1, а.с. 143-145, 147-149, 151-153).

23.01.2015 Державною службою інтелектуальної власності України прийнято рішення (реєстраційні номери № 17638, 17639, 17640, дата публікації та реєстрації 10.02.2015) про публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знаки за свідоцтвами України №№ 37689, 189754, 189755, відповідно до яких право власності на ці знаки передається позивачем як власником свідоцтв товариству з обмеженою відповідальністю "Трейдкоммерц".

Згідно виписок з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості щодо передачі права власності на знаки за вищевказаними свідоцтвами внесено до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10.02.2015 та опубліковано в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 3.

Судами встановлено, що відповідно до висновку комісійної судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 29.09.2015 № 1048, складеним судовим експертом ОСОБА_1 використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 37689, 189754, 189755 товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДКОММЕРЦ" може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послуги (т. 3, а.с. 2-20).

Вважаючи, що оспорювані договори суперечать законодавству, позивач звернувся з даним позовом.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з п. 7 ст. 16 Закону України від 15.12.1993 № 3689-XII "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі Закон № 3689-XII) власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору.

Передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.

Суди попередніх інстанцій, враховуючи вищевикладений висновок судового експерта та встановивши, що оспорювані правочини суперечать приписам Закону № 3689-XII, дійшли обгрунтованого висновку про визнання вказаних договір недійсними.

Також місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обгрунтованого висновку в частині позовних вимог до Державної служби інтелектуальної власності України з огляду на приписи ч. 2 ст. 1114 ЦК України та п. 1.2, 1.3 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 № 10.

Частиною 2 ст. 1117 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, якими не порушені норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 910/5945/15-г залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдкоммерц" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: Б.Ю. Львов

В.В. Палій