Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року Справа № 2/17-5043-2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційні скаргиГоловного управління Міндоходів в Одеській області, м. Одеса та Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на ухвалу від 09.04.2014 р. Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 2/17-5043-2011 господарського суду Одеської області

за заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Таверс", м. Одесапровизнання банкрутомголова ліквідаційної комісіїЛевченко В.С.представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.2011 року порушено провадження у справі № 2/17-5043-2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Таверс" (далі - Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін - далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Одеської області від 02.02.2012 року Товариство було визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії - Левченка В.С.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2013 року (залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року) припинено провадження у справі про банкрутство Товариства. Також, припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.2011 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2013 року ухвалу господарського суду Одеської області від 17.09.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області на стадію ліквідації в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2014 року (суддя - В.Д. Найфлейш) затверджені ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства, ухвалено ліквідувати юридичну особу Боржника, а провадження у справі припинено. Також ухвалено вважати погашеними кредиторські вимоги, незадоволені за недостатністю майна.

Не погодившись із цією ухвалою суду, Головне управління Міндоходів в Одеській області (далі-Управління) та Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі-Інспекція, ДПІ) звернулися до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 12.03.2014 року та припинити провадження у справі, "зобов'язавши державного реєстратора внести до державного реєстру інформацію про скасування рішення про припинення провадження у справі про банкрутство Товариства".

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року (головуючий суддя - Жеков В.І., судді: Пироговський В.Т., Аленін О.Ю.) припинене апеляційне провадження за апеляційними скаргами Головного управління Міндоходів в Одеській області та Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на ухвалу господарського суду Одеської області від 12.03.2014 року.

Не погоджуючись з такою ухвалою апеляційного суду, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та Головне управління Міндоходів в Одеській області звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції. Інспекція ж при цьому в своїй касаційній скарзі просила припинити провадження у справі.

Касаційні скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 5, 51 Закону про банкрутство, ст.ст. 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст.ст. 60, 61 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, припиняючи апеляційне провадження за скаргами Інспекції та Управління, апеляційний суд вказав, що ці податкові органи були обізнані про здійснення провадження у справі про банкрутство Товариства, про що ліквідатор неодноразово направляв повідомлення, однак вони не представили докази наявності податкової заборгованості та наявності претензій до Боржника, а тому вони, відповідно, не є кредиторами у справі, а оскаржувана ухвала місцевого суду не стосується їх прав та обов'язків.

Заперечуючи такі висновки суду, скаржники зазначили, що незаконне визнання Боржника банкрутом унеможливлює встановлення податкового боргу, оскільки з цього моменту не виникає податкових зобов'язань, а тому оскаржувана в апеляційному порядку ухвала про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі стосується прав та обов'язків податкового органу. Скаржники зазначають, що суд встановив відсутність складеного в досудовому порядку ліквідаційного балансу та безспірності вимог до Боржника, а також відсутність повідомлення податкового органу в досудовому порядку про припинення діяльності Боржника. Також, скаржники вказали, що в межах кримінального провадження була проведена позапланова податкова перевірка, складений акт, в якому зазначено про значне заниження Товариством суми податку, а податкові повідомлення-рішення з цього приводу будить прийняті лише у разі винесення вироку по відповідній кримінальній справі.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями оскільки, вони викладені без врахування встановлених апеляційним судом обставин справи та з невірним застосуванням норм законодавства.

Так, заявники посилаються на встановлені судами у даній справі обставини щодо відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство Товариства та визнання його банкрутом в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство згідно ухвали від 17.09.2013 року про припинення провадження у справі та постанови апеляційного суду від 24.10.2013 року про залишення цієї ухвали без змін. Однак заявники не врахували, що ці рішення були скасовані постановою касаційного суду від 11.12.2013 року.

Слід також звернути увагу на те, що в постанові від 11.12.2013 року касаційний суд вказав, що стосовно Товариства була винесена постанова про визнання банкрутом в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство (т. 1 а.с. 52-53), в якій суд дійшов висновку про обґрунтованість порушення провадження у даній справі в порядку означеної статті та наявність підстав для визнання Товариства банкрутом. Ця постанова не була скасована та набрала законної сили. Звернення ж із заявою про перегляд постанови про визнання Боржника банкрутом в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство за нововиявленими обставинами та розгляд відповідної заяви у даній справі не мали місце. Отже підстави для порушення провадження в даній справі та для визнання Боржника банкрутом в установленому законом порядку не спростовані.

Що ж до права податкового органу на оскарження судових рішень у даній справі касаційний суд в постанові від 11.12.2013 року вказав наступне.

Визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

Виходячи ж з положень ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство, яким встановлений місячний термін для направлення ліквідатору кредиторами своїх претензій до боржника, що ліквідується в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство, шляхом подання заяв із вимогами до банкрута з дня офіційного оприлюднення судового рішення про визнання цього боржника банкрутом, органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів)у ліквідаційній процедурі боржника не позбавлені та мають право здійснити податкову перевірку після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. А у разі виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості Боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. Також орган справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), у разі незгоди з відмовою ліквідатора боржника надати документи для перевірки, не позбавлений права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку (в порядку адміністративного судочинства або у межах справи про банкрутство).

Між тим, незважаючи на обізнаність про здійснення провадження у даній справі про банкрутство, жодним із скаржників не було подано заяви із кредиторськими вимогами до Боржника, не було заявлено до останнього будь-яких претензій із зазначенням про наявність у Товариства податкового боргу. До того ж, як вказали заявники у своїх скаргах, відсутні правові підстави для винесення щодо Боржника податкових повідомлень-рішень із визначенням та нарахуванням Боржнику сум податкового зобов'язання (боргу).

Крім цього, касаційний суд звертає увагу на те, що про акт від 11.03.2013 року за результатами податкової перевірки, проведеної у межах кримінального провадження, Управління повідомило господарський суд в листі від 30.05.2013 року (т. 4 а.с. 17). Однак вказаний акт (його завірена копія) так і не був наданий у справу, а тому, виходячи з приписів ст.ст. 32-36, 43 ГПК України, у суду відсутні правові підстави для визначення, дослідження та встановлення обставин щодо наявності у Боржника зобов'язань (заборгованості) зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи з викладеного та враховуючи положення ст. 210 Господарського кодексу України щодо вимог про набуття статусу кредитора неплатоспроможного боржника, встановлений ст.ст. 1, 11, 14, 15 та ст. 51 Закону про банкрутство порядок набуття особою статусу, зокрема, кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство, а також правовий аналіз норм ст.ст. 91, 106 ГПК України щодо права на апеляційне оскарження, суд касаційної інстанції підтримує правомірний висновок апеляційного суду, що ні Інспекція, ні Управління на момент прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції (ст. 91 ГПК України) не набули статусу кредиторів Боржника або учасників провадження у справі про банкрутство, оскаржувана ними в апеляційному порядку ухвала про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі не стосується їх прав та обов'язків, а тому вказані особи не мали право звертатись з апеляційними скаргами на ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі відповідно до положень ст.ст. 91, 106 ГПК України.

Згідно ж до норм п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає правомірним рішення апеляційного суду про припинення апеляційного провадження за скаргами Управління та Інспекції на ухвалу господарського суду Одеської області від 12.03.2014 року, оскільки такий спір не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 11, 14, 15, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст. 210 Господарського кодексу України та ст.ст. 41, 32-36, 43, 80, 91, 106, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112, 11113, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Головного управління Міндоходів в Одеській області та Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. у справі № 2/17-5043-2011 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 29.05.2014 року.