Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Справа № 34/5005/4642/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргуІноземного підприємства "Технопарк"на ухвалугосподарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 рокута постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року у справі№ 34/5005/4642/2012 господарського суду Дніпропетровської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"доІноземного підприємства "Технопарк"пробанкрутство,

за участю представників сторін: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 року у справі № 34/5005/4642/2012 (суддя - Примак С.А.) припинено повноваження розпорядника майна Іноземного підприємства "Технопарк" (далі - ІП "Технопарк") Чеснової Н.В., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Вербицького О.В.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року (головуючий суддя - Вечірко І.О., суддя - Бахмат Р.М., суддя - Кузнецов В.О.) апеляційну скаргу ІП "Технопарк" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 року у справі № 34/5005/4642/2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року, ІП "Технопарк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року, справу № 34/5005/4642/2012 про банкрутство ІП "Технопарк" направити до господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання про призначення розпорядника майна.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ІП "Технопарк" посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство Іноземного підприємства "Технопарк".

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відтак, провадження у справі про банкрутство боржника ІП "Технопарк" повинно здійснюватись у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI (далі - Закон про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2014 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулась арбітражний керуючий Чеснова Н.В. з клопотанням про припинення повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 31, ч. 8 ст. 13 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна) має право подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону про банкрутство розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, а кредитори маю право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції неодноразово в своїх ухвалах зобов'язував кредиторів та ініціюючого кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Банк Аваль" зокрема, надати до господарського суду кандидатуру розпорядника майна.

Однак, вимоги вказаних ухвал виконано не було, пропозицій щодо кандидатури розпорядника майна від кредиторів не надходило, що підтверджується матеріалами справи.

До господарського суду Дніпропетровської області від Вербицього О.В. 18.11.2014 року надійшла заява про участь у справі про банкрутство, при цьому інших заяв від арбітражних керуючих до господарського суду не надходило .

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів.

Частиною 3 ст. 31 Закону про банкрутство встановлено, що арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими особами; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Вирішуючи питання про призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) боржника, суд повинен перевірити відповідність запропонованих кандидатур вимогам ст. 31 Закону про банкрутство та враховувати професійні здібності кандидатів, їх досвід роботи, завантаженість у інших справах тощо.

Відповідно до Закону про банкрутство правом запропонувати кандидатуру розпорядника майна наділені кредитори, а право вибору кандидатури розпорядника належить виключно суду.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, розглянувши кандидатуру розпорядника майна Вербицького О.В., дослідивши надані арбітражним керуючим документи та враховуючи відсутність заяв на участь у справі про банкрутство боржника інших арбітражних керуючих на призначення розпорядником майна ІП "Технопарк", дійшов правомірного висновку про можливість призначення арбітражного керуючого Вербицького О.В. розпорядником майна ІП "Технопарк".

Згідно зі ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

За таких обставин, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року у справі № 34/5005/4642/2012 підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Іноземного підприємства "Технопарк" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року у справі № 34/5005/4642/2012 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді: Білошкап О.В. Погребняк В.Я.