Історія справи

Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №903/137/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 903/137/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Могил С.К., Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Заступника військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 р.у справі№ 903/137/16господарського судуВолинської областіза позовомЗаступника військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справдо1)Військової частини 1141 Національної гвардії України, 2)Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто"третя особаГоловне управління Національної гвардії Українипровизнання недійсними рішення

за участю представників від: позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідача-1не з'явилися, були належно повідомлені,відповідача-2Карплюка Ю.Я. (дов. від 16.12.10),третя особаСеверина Р.І. (дов. від 20.12.16),прокуратуриГрищенка М.А. (посв. від 22.01.150

В С Т А Н О В И В :

Заступника військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ звернувся до господарського суду з позовом до Військової частини 1141 Національної гвардії України та до Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головного управління Національної гвардії України про визнання недійсними рішення комітету з конкурсних торгів військової частини 1141 оформлене протоколом №8 від 02.07.2015 р.; рішення комітету з конкурсних торгів військової частини 1141 оформлене протоколом №9 від 08.07.2015 р.; договір про виконання робіт (підряду) №11/АБТС-2015 від 04.09.2015 р. та додатковий договір до нього про виконання робіт (підряду) №17/АБТС-2015 від 23.11.2015 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 06.05.2016 р. (суддя Костюк С.В.), яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 р. (судді: Філіпова Т.Л., Гудак А.В., Петухов М.Г.) у позові відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду та рішенням суду першої інстанції, Заступник військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарськими судами, згідно наказу командира військової частини 1141 №143 призначено комітет з конкурсних торгів на 2015 рік у складі 7 військовослужбовців частини.

В пункті 2 наказу зазначено, що комітет з конкурсних торгів в своїй роботі керується Законом України від 10.04.2014 р. №1197-211 "Про здійснення державних закупівель", наказом Міністерства економіки України від 26.07.2010 р. №916 "Про затвердження типового положення про комітет з конкурсних торгів" військової частини 1141 ВВ МВС України.

Пунктом 7 Типового положення про комітет з конкурсних торгів, затвердженим наказом Мінекономіки від 26.07.2010 р. №916 та зареєстрованого в МЮ 06.08.2010 р. за №622/17917 (надалі Типове положення) визначено, що рішення з питань, які розглядаються на комітеті, приймаються простою більшістю голосів у присутності не менше двох третин членів комітету. За умови рівного розподілу голосів, голос голови комітету є вирішальним.

Згідно протоколу №1 засіданням комітету з конкурсних торгів військової частини 1141 ВВ МВС України від 05.03.2015 р. затверджено річний план закупівель військової частини 1141 на 2015 рік та додаток до нього.

12.05.2015 р. до військової частини 1141 надійшло розпорядження Командувача національної гвардії України від 09.05.2015 №3122/2-2625 щодо термінового ремонту 10 одиниць БТР-60 та надання інформації щодо виконання розпорядження до 28.05.2015 р.

На засіданні комітету з конкурсних торгів, оформленого протоколом №8 від 02.07.2015 р., розглянуто питання щодо прийняття рішення про застосування переговорної процедури на закупівлю послуг із ремонтування та технічного обслуговування інших транспортних засобів і устаткування (капітальний ремонт БТР-60) та проведення попередніх переговорів із зазначеними учасниками.

В протоколі, зокрема, зазначено, що згідно розпорядження Командувача НГУ від 09.05.2015 р. №3/22/2-2625 зобов'язано терміново до 01.06.2015 р. укласти угоди на ремонт бронетанкової техніки для її можливої участі в АТО. Проведення відкритих торгів не є можливим, зазначена процедура вимагає від 60 до 90 днів для її повного завершення, а отже, строки будуть порушені. Так, як розпорядником коштів є Національна гвардія, замовником прийнято рішення застосувати переговорну процедуру закупівлі.

В засіданні комітету взяли участь п'ять членів комітету, які підписали протокол вибору процедури закупівлі №8 від 02.07.2015 р.

Згідно засідання комітету з конкурсних торгів військової частини 1141 НГУ, оформленого протоколом №9 від 08.07.2015 р., визначено переможцем закупівлі послуг із ремонтування та технічного обслуговування інших транспортних засобів і устаткування (ремонт БТР-60) Товариство з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" та акцептованого його пропозицію переговорної процедури закупівлі.

Вказаний протокол підписаний 5-ми членами комітету з конкурсних торгів та представниками учасника процедури закупівлі - ТзДВ "Стрий Авто".

Інформація про застосування переговорної процедури закупівлі з надання послуг по ремонтуванню та технічного обслуговування (капітальний ремонт БТР-60) 08.07.2015 р. оприлюднена на веб-сайті, номер оголошення 160333, на якому замовником додатково розміщено інформацію про закупівлю.

13.07.2015 р. повідомлення про акцепт цінової пропозиції за результатами застосування переговорної процедури розміщено на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель, оголошення №162590.

09.09.2015 р. оприлюднена Інформація та Звіт про результати проведення переговорної процедури закупівлі №3 від 09.09.20115 р., оголошення №193980.

04.09.2015 р. між військовою частиною 1141 Національної гвардії України (Замовник по договору) та Товариством з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" (Підрядник по договору) було укладено договір №11/АБТС-2015 про виконання робіт (підряду).

Згідно п.1.1 договору Підрядник зобов'язався у 2015 році виконати роботи по ремонтуванню та технічному обслуговуванню інших транспортних засобів і устаткування, а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконану роботу згідно актів виконаних робіт.

23.11.2015 р. між військовою частиною 1141 та Товариством "Стрий Авто" укладений додатковий договір №17/АБТС-2015 до договору від 04.04.2015 р.

Відповідно до додаткового договору сторони змінили п.3.1. виклавши даний пункт в наступній редакції: загальна сума становить 750 000 грн.

Виконання умов договору в частині ремонтування техніки підтверджено актами приймання-передачі майна №1 від 21.09.2015 р., №2 від 22.09.2015 р., №3/70 від 25.09.2015 р. №4/75, 13.10.2015 р., №5/76 від 15.10.2015 р., а також в частині оплати платіжними дорученнями №1174, №1175, №1176 від 05.11.2015 р., №1518, №1519, №1520, №1521, №1522 від 16.12.2015 р. на загальну суму 750 000 грн.

Однак, не погоджуючись із вище викладений Заступника військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ звернувся до господарського суду Волинської області із позовом до Військової частини 1141 Національної гвардії України та до Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головного управління Національної гвардії України про визнання недійсними рішення комітету з конкурсних торгів військової частини 1141 оформлене протоколом №8 від 02.07.2015 року; рішення комітету з конкурсних торгів військової частини 1141 оформлене протоколом №9 від 08.07.2015 року; договір про виконання робіт (підряду) №11/АБТС-2015 від 04.09.2015 року та додатковий договір до нього про виконання робіт (підряду) №17/АБТС-2015 від 23.11.2015 року стверджуючи при цьому, що переговорна процедура закупівлі, проведена військовою частиною 1141 з приводу закупівлі послуг з ремонтування та технічного обслуговування інших транспортних засобів і устаткування (капітальний ремонт БТР-60) прийняття з порушенням законодавства, а саме: із неправомірним обранням переговорної процедури закупівлі, необхідність якої не була обумовлена, ні нагальністю у потребі закупівлі послуг, а ні строками їх виконання; відсутністю у військової частини 1141 НГУ права проводити закупівлю за переговорною процедурою в порядку ч.3 п.2 ст.39 Закону України "Про здійснення державних закупівель" через неналежність суб'єктів, яким таке право надавалось чинною на той час редакцією закону; із недотриманням порядку оприлюднення інформації про застосування переговорної процедури закупівлі; із ухваленням рішення про обрання переможця закупівлі та акцепт його пропозиції неповноважним комітетом із конкурсних торгів.

Відмовляючи в задоволені позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що прокурором не підтверджено належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України відсутність відповідних посадових осіб на засіданні комітету з конкурсних торгів, за результатами якого було прийнято рішення про визнання переможцем переговорної процедури закупівлі Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" та укладено з ним договір, що оспорюються у цій справі.

Вищий господарський суд України погоджується з судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Національну гвардію України" Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

В силу вимог ч. 6 ст. 5 Закону України "Про Національну гвардію України" положення про головний орган військового управління Національної гвардії України затверджується Президентом України. Положення про органи військового управління оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України, з'єднання, військові частини (підрозділи), навчальні військові частини (центри), статути (положення) вищих військових навчальних закладів, баз, закладів охорони здоров'я та установ Національної гвардії України затверджуються Міністром внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про Національну гвардію України" військово-політичне та адміністративне керівництво Національною гвардією України здійснює Міністр внутрішніх справ України. Військово-політичне керівництво Національною гвардією України - це діяльність, спрямована на забезпечення реалізації державної політики у сфері діяльності Національної гвардії України, політичних та стратегічних цілей, принципів і напрямів її розвитку. Адміністративне керівництво Національною гвардією України - це діяльність, спрямована на всебічне забезпечення життєдіяльності Національної гвардії України, її функціонування та розвитку з метою виконання основних завдань державної політики у сфері її діяльності.

Статтею 22 Закону України "Про Національну гвардію України" фінансування діяльності Національної гвардії України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну гвардію України" матеріально-технічне забезпечення органів військового управління оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України, з'єднань, військових частин і підрозділів, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я, установ Національної гвардії України здійснюється головним органом військового управління Національної гвардії України та іншими органами виконавчої влади через відповідні військові частини Національної гвардії України в межах коштів, передбачених на зазначені цілі.

Відтак, аналіз наведених норм права свідчить про те, що Міністерство внутрішніх справ України є належним позивачем по даній справі, оскільки згідно з п.п. 50, 51 п.4 вказаного Положення МВС відповідно до покладених на нього завдань: організовує в установленому порядку матеріально-технічне та ресурсне забезпечення діяльності апарату МВС та територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери його управління, Національної гвардії, зокрема приміщеннями, полігонами, засобами зв'язку, транспортними засобами, озброєнням, спеціальними засобами, пально-мастильними матеріалами, обмундируванням, іншими видами матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання покладених на них завдань; організовує ремонт, обслуговування транспортних засобів, засобів зв'язку, приміщень, що надані МВС для виконання покладених на нього завдань, контролює правильність використання матеріально-технічних ресурсів територіальними органами, Національною гвардією, закладами, установами і підприємствами, що належать до сфери управління МВС.

Щодо доводів прокурора про відсутності правових підстав для застосування переговорної процедури закупівлі, то колегія суддів враховує наступне.

За умовами ч. 1 ст. 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель" переговорна процедура закупівлі - це процедура, яка використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення переговорів з одним або кількома учасниками.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель" переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі: нагальної потреби у здійсненні закупівлі у зв'язку з виникненням особливих економічних чи соціальних обставин, які унеможливлюють дотримання замовниками строків для проведення процедур конкурсних торгів, а саме пов'язаних з негайною ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій, а також у зв'язку з особливим періодом, якщо замовником виступає Міністерство оборони України та його розвідувальний орган, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, а також наданням у встановленому порядку Україною гуманітарної допомоги іншим державам. Застосування переговорної процедури закупівлі у таких випадках здійснюється за рішенням замовника щодо кожної процедури.

У даному випадку переговорна процедура застосована відповідачем у зв'язку із наявністю в Україні особливого періоду.

Статтею 1 Закону України "Про Оборону" та ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено поняття "особливий період" - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Як передбачено абзацом 11 ст. 1 Закону України "Про Оборону", особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, Указом Президента України від 14.01.2015 р. №15/2015 "Про часткову мобілізацію" на території держави оголошена та проводиться часткова мобілізація та діє особливий період.

Відповідно до зазначеного Указу Президента доручено КМУ, зокрема, перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань України під час виконання покладених на них завдань, привести визначені галузі, підприємства, установи та організації у ступінь повна готовність.

За таких умов, суди вірно зазначили, що у період дії особливого періоду в Україні, Військова частина 1141 Національної гвардії України вправі була застосувати переговорну процедуру закупівлі.

Відтак, ураховуючи встановлений Указом Президента України від 14.01.2015 р. №15/2015 беззаперечний факт дії особливого періоду в Україні, комітетом з конкурсних торгів Військова частина 1141 з метою зміцнення обороноздатності держави в такий період було застосовано переговорну процедуру закупівлі на підставі ст. 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Стосовно доводів прокурора про відсутність у військової частини повноважень на проведення переговорної процедури закупівлі та наявність такого права лише у вищого органу управління, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції, чинній на час початку проведення переговорної процедури), переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі нагальної потреби у здійсненні закупівлі у зв'язку з виникненням особливих економічних чи соціальних обставин, які унеможливлюють дотримання замовниками строків для проведення процедур конкурсних торгів, а саме пов'язаних з негайною ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, з особливим періодом, якщо замовником виступає Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Національна гвардія України, Державна прикордонна служба України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, а також наданням у встановленому порядку Україною гуманітарної допомоги іншим державам. Застосування переговорної процедури закупівлі у таких випадках здійснюється за рішенням замовника щодо кожної процедури.

На думку прокурора, за змістом цієї норми, лише центральний орган управління Національною гвардією України має право на проведення переговорної процедури закупівлі, а військові частини такого права не мають. Однак вказані доводи прокурора не відповідають положення законодавства, з наступних підстав.

Правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження визначені Законом України "Про Національну гвардію України" та прийнятими на його виконання нормативними актами.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу Національної гвардії України входять: головний орган військового управління Національної гвардії України; оперативно-територіальні об'єднання Національної гвардії України; з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров'я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України.

Організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України), з'єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я та установ.

Відповідно, суди вірно зазначили, що військова частина 1141 входить до складу Національної гвардії України та може виступати замовником під час здійснення процедури державних закупівель.

З приводу доводів прокурора (скаржника) щодо нелегітимності засідання комітету з конкурсних торгів 08.07.2015 р., оскільки члени комітету з конкурсних торів - капітан ОСОБА_8 та підполковник ОСОБА_9 не мали права підписувати протокол засідання комітету з конкурсних торгів 08 липня 2015 року, оскільки в цей час вони перебували на лікарняному та у щорічній основній відпустці, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, військовою частиною 1141 не заперечується той факт, що начальник служби з озброєння та техніки капітан ОСОБА_8 та заступник командира частини з озброєння - начальник технічної частини підполковник ОСОБА_9 станом на 08 липня 2015 року перебували на лікарняному та у щорічній основній відпустці відповідно.

Також, не підтверджено належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України про присутність відповідних посадових осіб на засіданні комітету з конкурсних торгів, за результатами якого було прийнято рішення про визнання переможцем переговорної процедури закупівлі Товариства з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" та укладено з ним договір, що оспорюються у цій справі.

Відповідно до ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними ст. 215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 236 ЦК визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

За змістом положень ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Правові наслідки недійсності правочину та наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним визначено ст. 216 ЦК України та ст. 208 ГК України відповідно. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Отже, суд касаційної інстанції наголошує, що чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов'язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов'язки передбачалися на майбутнє. Тобто визнання недійсним договору та визнання недійсним зобов'язання не є тотожними поняттями, оскільки в силу прямої вказівки закону договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а визнання недійсним зобов'язання за цим договором стосується наслідків недійсності такого договору.

Правові наслідки недійсності правочину та господарського зобов'язання регулюються спеціальними правовими нормами, ст. 216 ЦК України і ст. 208 ГК України відповідно, а тому до таких правовідносин загальні норми про виконання зобов'язання та про відповідальність за його порушення не застосовуються.

Стосовно доводів скаржника в частині порушення строку на оприлюднення рішення про застосування переговорної процедури, то колегія суддів виходить з такого.

Суди прийшли до вірного висновку, що військовою частиною 1141 вжито належних заходів для забезпечення оприлюднення повідомлення про застосування переговорної процедури закупівлі у трьохденний строк відповідно до абзацу 3 частини першої статті 39 Закону України "Про державні закупівлі". У зв'язку з цим, твердження скаржника про порушення відповідачем 1 строку на оприлюднення рішення про застосування переговорної процедури є необгрунтованими та безпідставними.

Як стверджується матеріалами справи, 08.07.2015 р. конкурсним комітетом в межах строку, визначеного абз. 1 ч. 3 ст. 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель", прийнято рішення про визначення переможцем переговорної процедури закупівлі Товариство з додатковою відповідальністю "Стрий Авто".

13.07.2015 р. повідомлення про акцепт пропозиції оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель, оголошення №162590.

У порядку, встановленому абз. 2 ч. 3 ст. 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (замовник має право укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі у строк не раніше ніж через 10 днів (п'ять днів - у разі застосування переговорної процедури закупівлі) з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про акцепт пропозиції), 04.09.2015 року Військовою частиною 1141 Національної гвардії України (замовник) та Товариством з додатковою відповідальністю "Стрий Авто" (підрядник) укладено договір №11/АТС-2015 відповідно до якого підрядник зобов'язався у 2015 році виконати роботи по ремонтуванню та технічному обслуговуванню інших транспортних засобів і устаткування, а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконану роботу згідно актів виконаних робіт.

Звіт про результати проведення переговорної процедури закупівлі оприлюднено 09.09.2015 р., оголошення №193980.

За змістом ст. 18 Закону України "Про здійснення державних закупівель" скарга суб'єкта оскарження подається до органу оскарження - Антимонопольного Комітету України з урахуванням вимог щодо змісту інформації та оформлення, передбачених частиною першою ст. 18 Закону, а також з урахуванням строків щодо подання скарги, встановлених частиною четвертою статті 18 Закону.

Відтак, оприлюднена замовником інформація про закупівлю до органу оскарження не оскаржена, хоча за змістом норми закону саме в цей період будь-який інший постачальник предмету закупівлі міг оскаржити як процедуру закупівлі, так і порушення його прав внаслідок усунення від закупівлі.

Абзацом першим частини третьої статті 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель" визначено, що загальний строк для визначення переможця процедури закупівлі в одного учасника не повинен перевищувати п'яти днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель інформації про застосування процедури закупівлі в одного учасника. Замовник акцептує пропозицію за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника в день визначення переможця. Повідомлення про акцепт пропозиції обов'язково безоплатно публікується в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель.

За таких умов, враховуючи, зокрема, роз'яснення Вищого господарського суду України, наведені у п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", що договір №11/АТС-2015 від 04.09.2015 р. не укладався в період оскарження процедури закупівлі, при його укладенні вимоги вищезазначених статей не порушено, відповідно, підстави для визнання недійсним оскарженого договору відповідно до вимог ст.42 Закону України "Про здійснення державних закупівель" у судів відсутні.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому її слід залишити без змін, таку як ухвалену при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 р. у справі № 903/137/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б.М. Грек

Судді С.К. Могил

В.В. Палій