Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року Справа № 904/21/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Демидової А.М., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"на ухвалуГосподарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2016та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2017у справі№904/21/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю підприємства матеріально-технічного забезпечення "Агро-комплект"простягнення 441 117 швейцарських франків 66 сантимів, що еквівалентно 6 854 770,37 грн. та 390 906,44 грн., всього 7 245 676,81 грн.за участю представників:від позивача:Мандик В.А.,від відповідача:Соболєва М.І.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у справі № 904/21/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2016, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 у справі № 904/21/15 скасовано та позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства матеріально-технічного забезпечення "Агро-Комплект" на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором № 116-1013/В-06 від 30.08.2006 по кредиту та процентам в розмірі 441 117,66 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 становить 6 854 770,37 грн., пеню в розмірі 390 906,44 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 73 080,00 грн.

06.07.2016 на виконання зазначеної вище постанови, Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ, який позивачем направлено для виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2016 у справі № 904/21/15 (суддя Мельниченко І.Ф.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 (колегія суддів у складі: Березкіна О.В., Іванов О.Г., Дармін М.О.), заяву Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агро-комплект" про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 задоволено частково; розстрочено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у справі № 904/21/15 строком на 2 роки (24 календарних місяці) рівними частинами, починаючи з січня 2017 року по грудень 2018 року включно, зі сплатою заборгованості кожного місяця розстрочки по 18 379, 90 швейцарських франків (що за курсом НБУ станом на 01.12.2014 становить 285 615,43 грн.) та 19 332,77 грн. до 30-го числа кожного місяця розстрочки.

Не погодившись з ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ МПТЗ "Агро-комплект" про розстрочку виконання рішення відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зазначена стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також, не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Обґрунтовуючи неможливість виконання рішення суду у даній справі, заявник зазначив, що в 2006 році підприємство мало 36 філій по всій Україні, та належним чином виконувало свої зобов'язання перед банком, не зважаючи на світову фінансову кризу та девальвацію гривні. За цей час, курс швейцарських франків збільшився з 4,0 в 2006 році до 15,54 - у 2014. Крім того, заявник зазначив, що реалізація іпотечного майна, призведе до банкрутства підприємства та припинення господарської діяльності. Оскільки підприємство має господарські відносини за договорами оренди, поставки, має надходження коштів на рахунки, тому розстрочка виконання рішення надасть можливість виконати рішення, та зберегти підприємство від банкрутства.

Задовольняючи заяву про розстрочення виконання рішення, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими вказані доводи заявника.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

У п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2010 роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04), яке набуло статусу остаточного, зазначено, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Однак, ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів щодо розстрочення виконання рішення ґрунтуються лише на висновках про скрутне матеріальне становище боржника.

Однак складне фінансове становище боржника, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення.

Крім того, в своїх рішеннях суди обох інстанцій не навели жодних висновків про те, чому стягнення вказаної суми має бути розстрочено саме на 24 місяці, тобто на такий тривалий строк та чому розмір щомісячного платежу для боржника становить саме 18 379,00 швейцарських франків.

Колегія суддів дійшла висновку, що прийняті у справі судові рішення не відповідають принципу пропорційності врахування матеріальних інтересів обох сторін (як стягувача, так і боржника) при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду.

За таких обставин, враховуючи недоведеність відповідачем наявності підстав для розстрочки виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у справі №904/21/15, у задоволенні заяви ТОВ ПМТЗ "Агро-комплект" слід відмовити.

Таким чином, оскаржувані судові акти не відповідають вимогам процесуального права, не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому підлягають скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2016 у справі №904/21/15 скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства матеріально-технічного забезпечення "Агро-комплект" про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у справі №904/21/15 відмовити.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді А. Демидова

С. Самусенко