Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року Справа № 910/18384/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - доповідача (головуючого), Грека Б.М., Палія В.В.,

за участю повноважних представників:

позивача - Коцюби О.М.

відповідача -

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тороговий дім "АВЕРТА" на рішення господарського суду м.Києва від 12 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 січня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тороговий дім "АВЕРТА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідергаз" про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 254041,88 грн. грошових коштів за непоставлений товар.

Рішенням господарського суду м.Києва від 12 листопада 2013 року (суддя Паламар П.І.) відмовлено позивачеві в задоволенні його позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 січня 2014 року рішення господарського суду залишене без змін.

У касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх судових інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач, звертаючись з позовом до суду, в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що на виконання умов договору №Л/13-098 від 01.03.2013 року купівлі-продажу природного газу, за яким відповідач зобов'язався передати позивачеві в 2013 році природний газ в об'ємі до 1700000 куб. м, він перерахував останньому 996685,73 грн. грошових коштів в рахунок попередньої оплати за поставку природного газу. Враховуючи те, що відповідач частково виконав прийняте на себе зобов'язання, передавши позивачеві у квітні-травні 2013 року природний газ вартістю 742670,85 грн., а в травні 2013 року відповідачем природний газ позивачеві не передався взагалі, а також посилаючись на те, що товар на всю суму попередньої оплати відповідач позивачеві не передав, одержані кошти не повернув, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 254041,88 грн. боргу за непоставлений товар.

Судами встановлено, що 1 березня 2013 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу природного газу №Л/13-089, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п.1.1. договору).

Відповідно до умов п.2.1 цього договору продавець зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити природний газ в 2013 році в об'ємах до 1 700,000 тис. м. куб на умовах даного договору.

Згідно п 4.1 укладеного договору, з моменту підписання договору ціна природного газу за 1000 м куб., з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифу на транспортування, розподіл і постачання природного газу, встановлена в розмірі 4 235,02 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за поставлений покупцю природний газ здійснюється шляхом сплати 20% вартості до 25-го числа місяця, що передує місяцю поставки, послідуючі дві оплати в розмірі 40% вартості до 10-го та 25-го числа місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється до 5-го числа наступного за місяцем споживання.

Судами, також, правильно було встановлено, що на виконання умов укладеного договору позивачем було здійснено перерахування на користь відповідача в рахунок оплати природного газу грошові кошти в розмірі 996 685,73 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Згідно підписаних сторонами актів передачі-приймання природного газу від 31.03.2013 року, від 30.04.2013 року, акту прийомки-передачі природного газу №0003465 від 29.03.2013 року, акту надання послуг з транспортування газу №ВЛАС002854 від 30.04.2013 року, які містяться в матеріалах справи, відповідно до умов цього договору відповідачем протягом березня-квітня місяця 2013 року було передано позивачеві природний газ та надано послуги з його транспортування вартістю 804 890,84 грн.

У відповідності до п.2.5 укладеного договору, об'єм природного газу визначається та узгоджується на кожен місяць шляхом подання заявок продавцю. Заявки подаються продавцеві у письмовій формі, зокрема з використанням факсу та інших засобів електронного зв'язку.

При розгляді справи суди попередніх судових інстанцій встановили, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не було надано доказів погодження між сторонами у справі обсягів постачання природного газу на травень місяць 2013 року шляхом подання відповідної заявки.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно встановив той факт, що сторонами умовами укладеного договору не встановлено обсягів щомісячних поставок газу, граничних строків їх поставки, що унеможливлює виникнення відповідного зобов'язання у відповідача та факт його порушення.

Крім того, відповідно до п.11.1 цього договору, він вступає в силу з 01.03.2013 року і діє до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Тобто, зобов'язання по поставці природного газу, кількість якого встановлена п.2.1 цього договору, мають бути виконанні відповідачем в строк до 31.12.2013 року.

Разом з тим, позивачем, на виконання п.5.1 укладеного договору було здійснено передоплату на суму 254 041,88 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за травень місяць 2013 року, підписаним між сторонами у справі.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовами п.5.4 укладеного між сторонами у справі договору, передбачено, що кошти, які надійшли від покупця будуть зараховані, як передплата, за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені у позові обставини є підставою для стягнення з відповідача грошових коштів, оскільки на час розгляду справи відсутня заборгованість як по сплаті позивачем вартості фактично спожитого природного газу, так і відсутній факт прострочення відповідачем строку поставки газу за вказане зобов'язання.

Тому, розглядаючи справу, апеляційний господарський суд правильно встановив той факт, що місцевим господарським судом була дана належна правова оцінка наявним в матеріалах справи доказам і обґрунтовано відмовлено позивачеві в задоволенні його позовних вимог, оскільки укладений між сторонами у справі договір, на підставі якого позивачем була проведена оплата на користь відповідача за природний газ, не припинений, підстава для одержання відповідачем грошових коштів у розмірі 254 041,88 грн. не відпала та прострочення передачі товару на суму попередньої оплати не допущено, то у відповідача наявні правові підстави для володіння спірними грошовими коштами позивача в період дії договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди повно і всебічно перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняли законні і обґрунтовані судові рішення, які необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м.Києва від 12 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 січня 2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий Дерепа В.І.

С у д д і: Грек Б.М.

Палій В.В.