ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 910/20297/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2016 року

у справі № 910/20297/15

господарського суду міста Києва

за позовом Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ Укрбазискомпані"

2. Публічного акціонерного товариства "Омега Банк"

3. Головного територіального управління юстиції у місті Києві

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача 1. Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві

2. ОСОБА_4

про визнання недійсним договору

за участю представників

позивача - Резнік А.Б., Безвуха О.В.

відповідачів - 1. не з'явився

2. не з'явився

3. не з'явився

третіх осіб - 1. не з'явився

2. не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ Укрбазискомпані" та Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" про визнання недійсним іпотечного договору № 1225-Ф/1226-Ф/ІП-1 від 25 червня 2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на момент укладення договору іпотеки, предмет іпотеки належав на праві власності позивачу, а не відповідачу 1, а тому договір іпотеки повинен бути визнаний недійсним, як укладений особою, яка не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10 листопада 2015 року (суддя Домнічева І.О.) у справі № 910/20297/15 позов задоволено частково. Визнано недійсним іпотечний договір № 1225-Ф/1226-Ф/ІП-1 від 25 червня 2008 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2016 року (судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю., Шевченко Е.О.) рішення господарського суду міста Києва від 10 листопада 2015 року у справі № 910/20297/15 скасовано. Припинено провадження у справі № 910/20297/15.

Не погодившись з зазначеною постановою Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2016 року скасувати та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 10 листопада 2015 року.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НТЦ Укрбазискомпані" (іпотекодавець) та Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (іпотекодержатель), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" було укладено іпотечний договір № 1225-Ф/1226-Ф/ІП-1, відповідно до якого іпотекодавець як майновий поручитель передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 4246, 60 кв.м. в забезпечення виконання кредитного договору № 1225-Ф від 25 червня 2008 року, укладеного між ЗАТ "Сведбанк Інвест" та ОСОБА_7

Звертаючись до суду першої інстанції з позовом про визнання вищевказаного іпотечного договору недійсним, позивач зазначає, що предмет іпотеки за спірним договором належить йому на праві власності, що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 18 грудня 2007 року у справі № 34/251-35/546.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним іпотечного договору, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення іпотечного договору, рішення господарського суду міста Києва від 18 грудня 2007 року у справі № 34/251-35/546 набрало законної сили, а тому подальші дії з відчуження нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 є незаконними.

Припиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи, що призвело до порушення процесуального права, а саме порушення прав третіх осіб. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі ОСОБА_4 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та ОСОБА_8 у статусі відповідача, оскільки останній є стороною оспорюваного іпотечного договору про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки з якого вбачається, що іпотекодержателем нежитлової будівлі (в літ. А), загальною площею 4246, 60 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_8. Суд апеляційної інстанції встановивши, що учасниками розгляду спору про визнання недійсним правочину повинні бути всі сторони договору, а ОСОБА_8 не може бути відповідачем у справі, оскільки в даному випадку спір за суб'єктним складом учасників спору не буде підвідомчий господарським судам, дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 25 червня 2008 року між ЗАТ "Сведбанк Інвест" (кредитодавець) та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 1225-Ф (позичальник), відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику право користування кредитом у доларах США, з загальним лімітом заборгованості 2000000,00 дол. США під відсотки на строк до 24 червня 2013 року.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань 25 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НТЦ Укрбазискомпані" (іпотекодавець) та Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (іпотекодержатель), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" було укладено іпотечний договір № 1225-Ф/1226-Ф/ІП-1.

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" (банк) та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (фактор) було укладено договір факторингу № 15, згідно із яким банк передав фактору право вимоги за кредитним договором № 1225-Ф від 25 червня 2008 року, що підтверджується договором факторингу від 28 листопада 2012 року наданому у суді апеляційної інстанції (т. 2 ар. 8-35).

В свою чергу, того ж дня 28 листопада 2012 року ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" передала право вимоги за вищезазначеним кредитним договором ТОВ "Кредитні Ініціативи", що підтверджується договором факторингу від 28 листопада 2012 року наданому у суді апеляційної інстанції (т. 2 ар. 36-44).

29 жовтня 2013 року ТОВ "Кредитні ініціативи" уклало з ТОВ "ВВС-Факторинг" договір факторингу, відповідно до якого ТОВ "Кредитні ініціативи" передало ТОВ "ВВС-Факторинг" право вимоги, зокрема і за кредитним договором № 1225-Ф від 25 червня 2008 року, що підтверджується договором факторингу від 29 жовтня 2013 року наданому у суді апеляційної інстанції (т. 2 ар. 45-46).

Надалі, 23 вересня 2014 року між ТОВ "ВВС - Факторинг" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія Смарт Груп" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 23/09/14/1 за кредитним договором № 1225-Ф від 25 червня 2008 року та кредитним договором № 1226-Ф від 25 червня 2008 року, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за вищезазначеним кредитним договором (т. 2 ар. 48-50)

В подальшому, 23 жовтня 2014 року ТОВ "Фінансова компанія Смарт Груп" відступило право вимоги за кредитним договором № 1225-Ф від 25 червня 2008 року ОСОБА_8, що підтверджується укладеним між ними договором про відступлення права вимоги № 23/10/14/1. (т.2 ар. 54-56)

Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором, 23 червня 2008 року між ТОВ "НТЦ Укрбазискомпані" (іпотекодавець) та ЗАТ "Сведбанк інвест" (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № 1225-Ф/1226-Ф/ІП-1, відповідно до якого іпотекодавець як майновий поручитель передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 а літера А, загальною площею 4246, 60 кв. м.

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору № 23/10/14/1 від 23 жовтня 2014 року, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає всі права за іпотечним договором № 1225-Ф/1226-Ф/ІП-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. 25 червня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 3951, що укладений в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 за кредитним договором № 1225-Ф від 25 червня 2008 року, включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього та ОСОБА_11 за кредитним договором № 1226-Ф від 25 червня 2008 року, включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього, права за яким передані Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВС-Факторинг" Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп" на підставі договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 1225-Ф/1226-Ф/ІП-1, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. 25 червня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 3951, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. 23 вересня 2014 року та зареєстрований в реєстрі за № 1351.

Судом апеляційної інстанції встановлено, 15 жовтня 2014 року (з урахуванням договору про внесення змін № 1 від 24 жовтня 2014 року) між ТОВ "Фінансова компанія Смарт Груп", ОСОБА_8 та ОСОБА_4 було укладено попередній договір купівлі-продажу майна, відповідно до якого ОСОБА_8 та ОСОБА_4 зобов'язуються у майбутньому, в строк до 30 жовтня 2014 року включно укласти договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 4246, 60 кв.м. (т. 2 ар. 61-65)

Враховуючи те, що сторони у вищевказаний строк так і не уклали договір купівлі-продажу спірної будівлі, ОСОБА_4 звернувся з позовом до ТОВ "Фінансова компанія Смарт Груп", ОСОБА_8 та приватного нотаріуса Сікуцького О.А. про визнання за ним права власності на вищезазначене приміщення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19травня 2015 року у справі № 760/6013/15-ц за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп", ОСОБА_8, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сікуцького Олександра Анатолійовича про визнання права власності, визнано право власності за ОСОБА_4 на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 4246, 60 кв. м.

Прийняття зазначеного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19травня 2015 року у справі № 760/6013/15-ц і стало обґрунтуванням порушення прав в апеляційній скарзі не залученого до участі у справі ОСОБА_4, однак судом апеляційної інстанції не надано жодної оцінки наступним обставинам.

Суд апеляційної інстанції не встановив чи рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 травня 2015 року у справі № 760/6013/15-ц набрало законної сили та чи ОСОБА_4 дійсно набув статусу власника спірного нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 4246, 60 кв. м.

Суд апеляційної інстанції не зазначив чи на момент звернення ОСОБА_4 рішення не було скасовано судом апеляційної інстанції, оскільки позивач надано суду рішення Апеляційного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року, відповідно до якого скасовано рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 19 травня 2015 року у справі № 760/6013/15-ц в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на спірну будівлю.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України, від 17 травня 2011 року, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" п. 52 встановлено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

З огляду на викладене суду апеляційної інстанції слід встановити чи рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19травня 2015 року у справі № 760/6013/15-ц набрало законної сили та чи на момент прийняття апеляційної скарги права ОСОБА_4 були порушені з урахуванням наявності рішення Апеляційного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року про скасування рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19травня 2015 року у справі № 760/6013/15-ц в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на спірну будівлю.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає інших апеляційних скарг від сторін у справі та інших не залучених осіб, а тому необґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про залучення в якості відповідача ОСОБА_8, оскільки останнім не оскаржувалось прийняте у справі рішення до суду апеляційної інстанції та не обґрунтовувалось питання порушення його прав, як не залученої особи.

Пунктом 9 Постанову Пленуму Вищого господарського суду України, від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Так, приймаючи у справі нові докази, а саме:

- договір факторингу № 12 від 28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс"

- договір факторингу від 28 листопада 2012 року від 8 листопада 2012 року між ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні Ініціативи"

- договір факторингу від 29 жовтня 2013 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" та ТОВ "ВВС-Факторинг"

- договір про відступлення права вимоги № 23/09/14/1 від 23 вересня 2014 року між ТОВ "ВВС - Факторинг" та ТОВ "Фінансова компанія Смарт Груп"

- договір про відступлення права вимоги № 23/10/14/1 від 23 жовтня 2014 року між ТОВ "Фінансова компанія Смарт Груп" та ОСОБА_8

суд апеляційної інстанції не зазначив підстави прийняття нових доказів.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2016 року та направити справу № 910/20297/15 до господарського суду апеляційної інстанції для нового розгляду апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2016 року скасувати.

3. Справу №910/20297/15 передати до Київського апеляційного господарського суду для нового розгляду апеляційної скарги.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков