Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року Справа № 5002-26/3170-2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Кондратова І.Д., Черкащенко М. М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Севастополя на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 у справі № 5002-26/3170-2011 господарського суду Автономної Республіки Кримза позовомзаступника прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до:виконавчого комітету Ялтинської міської ради, приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"треті особи:Федерація професійних спілок України, приватне акціонерне товариство "Санаторій "Золотий пляж"провизнання недійсним рішення та спонукання до повернення майна,за участю представниківсторін:не з'явилисьГПУ:Боднарчук В.М.,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2011 року заступник прокурора міста Ялти звернувся до суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовом про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 264 (5) від 02.07.2001 "Про оформлення права власності на спальний корпус №1, №2 санаторію "Золотий пляж" по Алупкінському шосе, 2 в смт. Курпати та про зобов'язання ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути об'єкти нерухомості санаторію "Золотий пляж", а саме: спальні корпуси № 1 та № 2 за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Курпати, Алупкінське шосе, 2 державі в особі Фонду державного майна України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2011 позов задоволено частково: визнано недійсним оскаржуване рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2011 скасовано в частині задоволення позову; прийнято у вказаній частині нове рішення, яким в позові відмовлено; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2014 залишено без змін постанову апеляційного господарського суду.

Постановою Верховного Суду України від 25.11.2014 вказану постанову скасовано, справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену прокурором постанову апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судами, спірним у даній справі рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради оформлено право власності на майно санаторію "Золотий пляж" за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Підставою заявленого прокурором позову стала обставина відсутності у виконавчого комітету повноважень щодо розпорядження зазначеним у рішенні державним майном.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд України спростував висновок судів касаційної та апеляційної інстанцій про те, що відповідне майно санаторію не було державною власністю; зазначив, що питання стосовно суб'єктів права власності такого майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні.

Так, відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1452-ХІІ "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та відповідно до Закону України від 10.09.1991 № 1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного впорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території нашої країни, є державною власністю України.

Разом з тим, з метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України своєю постановою від 10.04.1992 № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" до визначення правонаступників передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні громадських організацій.

Відповідно до ст. 1 Тимчасового положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

За змістом постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994 № 3943-ХІІ тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Таким чином, обставини приналежності зазначеного у спірному рішенні майна до державної власності та відсутності у будь-яких організацій профспілок повноважень з його відчуження встановлені та повторній перевірці не підлягають.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає недійсним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Враховуючи встановлену належність спірного майна до державної власності та його протиправне відчуження Федерацією незалежних профспілок України у власність закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" без згоди дійсного власника майна - держави Україна, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про неправомірність оскаржуваного прокурором рішення органу місцевого самоврядування, яким право власності на державне майно оформлено за приватним товариством, а тому колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги касаційної скарги про залишення в силі безпідставно скасованого судового акту.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Севастополя задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 скасувати.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2011 залишити в силі.

Головуючий суддяМогил С.К.Судді :Кондратова І.Д. Черкащенко М.М.