Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 914/3402/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.- головуючого (доповідач), Могил С. К., Нєсвєтової Н. М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київстар"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016у справі№ 914/3402/15 Господарського суду Львівської областіза позовомЗаступника прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. ЛьвовадоПриватного акціонерного товариства "Київстар"про за участю прокурора та представників позивача 1: позивача 2: відповідача:усунення перешкод у користуванні майном, Грищенка М. А., Рудника Ю.М., не з'явились, Шумського Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.05.2016 у справі № 914/3402/15 позов задоволено. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Київстар" усунути перешкоди в користуванні Міністерством оборони України та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова нерухомим майном - будівлею № 68 військового містечка № 48 по вул. Творчій, 11 у м. Львові, шляхом демонтажу обладнання базової станції - ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 914/3402/15 рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 914/3402/15, Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 914/3402/15, і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача 1 та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (позивачем 2) та Приватним акціонерним товариством "Київстар" (відповідачем) 01.09.2011 укладено договір № 7 з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України (м. Львів, вул. Творча, 11, військове містечко № 48, будівля (споруда) № 68) (надалі договір).

КЕВ м. Львова є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади Міністерства оборони України.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору позивач 2 зобов'язався надати послуги з розміщення та зберігання на даху та п'ятому поверсі будівлі № 68, військового містечка № 48, яке закріплене за позивачем 2 та розташоване за адресою: м. Львів, вул. Творча, 11, обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку, вартістю за актом оцінки на 01.04.2011 - 375 238,12 грн.(додаток № 4 до договору), відповідно до затвердженої схеми розміщення майна (додаток № 3), а відповідач зобов'язався оплатити послугу.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що позивачем 2 прийнято у відповідача майно за актом приймання-передачі (додаток № 2).

Між сторонами договору підписано акт приймання-передачі майна замовника (відповідача), відповідно до якого відповідачем передано, а позивачем 2 прийнято для розміщення на об'єкті позивача 2 обладнання відповідача (базову станцію-ретранслятор з рухомого (мобільного) зв'язку).

Пунктом 6.2. договору передбачено строк дії договору до 30.08.2014.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази про продовження строку дії договору № 7 від 01.09.2011, чи укладення нового договору з аналогічним предметом на новий строк між позивачем 2 та відповідачем.

Відповідно до п. 6.7. договору договір припиняється у разі закінчення строку дії договору або у випадках його розірвання. Пунктом 2.5. договору сторонами погоджено, що у разі припинення цього договору відповідач складає та підписує акт приймання-передачі, демонтує та вивозить майно з об'єкта позивача 2 протягом двох тижнів. Майно вважається повернутим відповідачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Докази того, що відповідачем здійснено демонтаж та вивезено майно з об'єкта позивача 2, в матеріалах справи відсутні.

Предметом позову є зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Київстар" з усунення перешкоди в користуванні Міністерством оборони України та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова нерухомим майном - будівлею № 68 військового містечка № 48 по вул. Творчій, 11, в м. Львові, шляхом демонтажу обладнання базової станції ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку, оскільки відповідач без жодних підстав користується майном позивачів у зв'язку з тим, що строк дії договору № 7 від 01.09.2011 закінчився 30.08.2014.

В обґрунтування підстави позову і порушення інтересів держави прокурором зазначено, що зазначене вказане майно повинно бути передане в оренду, а не використовуватись за договором зберігання, що призводить до приховування відносин оренди. Нормативною підставою позову зазначено ст. 391 ЦК України.

Відповідно до норм ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст.29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" необхідно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. В контексті пункту 2 статті 121 Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оборону" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони. Серед функцій вказаного органу згідно із законом є здійснення управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", п. 3 Положення "Про Міністерство оборони України", затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 406/2011 Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади та головним органом у сфері оборони і військового будівництва, а КЕВ міста Львова є його структурним підрозділом та являється органом влади на місцях у системі Збройних Сил України, на балансі якого перебувають військове майно та покладено відомчий контроль за його використанням.

У даному випадку заступник військового прокурора Західного регіону України з метою захисту порушених інтересів держави звернувся до суду з позовом в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, посилаючись на листи Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління та КЕВ м. Львова від 18.09.2015. Із зазначених листів вбачається, що Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та КЕВ м. Львова попереджено відповідача про припинення дії договорів розміщення обладнання, з більшості КЕВ, КЕЧ районів (без конкретизації) ведеться робота з укладення договорів оренди, а тому КЕВ міста Львова не заявлялися позови про звільнення орендованого майна.

Наявність підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у справі № 914/3402/15 встановлено Львівським апеляційним господарським судом при винесенні постанови від 10.11.2015 у справі № 914/3402/15, якою скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.2015 № 914/3402/15 про повернення позовної заяви Військовій прокуратурі Західного регіону України без розгляду.

У вказаній постанові Львівським апеляційним господарським судом зазначено, що першим заступником прокурора Західного регіону України позивачів у справі визначено належно у зв'язку з чим підстави для повернення позовної заяви у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України у місцевого господарського суду відсутні.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Судами встановлено, що укладений між позивачем 2 та відповідачем договір № 7 з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України (м. Львів, вул. Творча, 11, військове містечко № 48, будівля (споруда) № 68) від 01.09.2011 відповідно до п. 6.2. та п. 6.7. договору, припинив свою дію 30.08.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у п.1 договору зазначено, що військове містечко № 48, за адресою: м. Львів, вул. Творча, 11, (де знаходиться будівля № 68 з обладнанням відповідача) закріплене за КЕВ м. Львова. Крім цього, таке право власності та оперативного управління позивачів на вказану будівлю вбачається з реєстру прав власності на нерухоме майно та акта № 23 приймання - передачі для утримання і експлуатації будівель, споруд та території військового містечка № 48 в/ч А1124 м. Львова, вул. Творча, 11.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача 2 на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві 2 перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Такий захист не пов'язаний із захистом від порушень, які пов'язані із позбавленням володіння майном.

Апеляційним судом зазначено, що припинення договору (як правової підстави для користування майном) є підставою для припинення прав та обов'язків сторін, їх взаємних зобов'язань за цим договором, а в даному випадку - для повернення майна та вивезення обладнання відповідачем за вимогою позивача для можливості безперешкодного користування власником своїм майном на свій розсуд.

Відповідно до рішення Міністра оборони України від 03.01.2013 № 72/з зазначене майно повинно бути передано в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна, затвердженої наказом Міністра оборони України від 02.02.2010 № 46.

У даному випадку має місце порушення майнових інтересів держави шляхом використання відповідачем без будь-якої правової підстави військового майна.

Враховуючи наведене, а також зважаючи на те, що договір № 7 від 01.09.2011 з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України (м. Львів, вул. Творча, 11, будівля № 68 військового містечка № 48), припинив свою дію, апеляційний господарський суд правомірно погодився з висновком місцевого господарського суду про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачами нерухомим майном будівлею № 68 військового містечка № 48 по вул. Творчій, 11, у м. Львові, шляхом демонтажу обладнання базової станції ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку.

Крім цього, апеляційний господарський суд правомірно погодився з висновком місцевого господарського суду, що матеріалами справи підтверджується наявність підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки позивачі не здійснювали захисту інтересів держави самостійно, що вбачається з листів від 18.09.2015, посилаючись на тривання процедури укладення відповідних договорів оренди. Проте зазначене не спростовує необхідності захисту порушених майнових інтересів держави, враховуючи встановлення факту такого порушення. Відносини з укладення договорів оренди між сторонами не є предметом спору та не спростовує факту порушення інтересів держави щодо неповернення майна.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 914/3402/15 Господарського суду Львівської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 914/3402/15 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 914/3402/15 Господарського суду Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 914/3402/15 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Могил С. К. Нєсвєтова Н. М.