Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 904/542/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Євсікова О.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2016та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2016у справі№ 904/542/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"доПриватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 38 626,08 грн.,за участю представників: від позивачаБілей Ю.О.від відповідачаСінюхіна І.В.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "ПГЗК") про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у розмірі 38 626,08 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2016 у справі № 904/542/16 (суддя Васильєв О.Ю.) позов задоволено; стягнуто з ПАТ "ПГЗК" на користь позивача 37 010,28 грн. плати за користування вагонами, 1 615,80 грн. збору за зберігання вантажу та 1 378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 (колегія суддів у складі: Кузнецова І.Л. - головуючий, Широбокова Л.П., Сизько І.А.) замінено відповідача - Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "ПГЗК"). Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2016 у справі № 904/542/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2016 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 у справі № 904/542/16, ПрАТ "ПГЗК" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд поновити строк для подання касаційної скарги, скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Євсікова О.О. відновлено ПрАТ "ПГЗК" строк подання касаційної скарги, прийнято зазначену касаційну скаргу ПрАТ "ПГЗК" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 25.10.2016 о 10 год. 35 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "ПГЗК", який надійшов до Вищого господарського суду України 25.10.2016, ПАТ "Українська залізниця" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.09.2012 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ "Українська залізниця") (Залізниця) та ПАТ "ПГЗК" (перейменоване на ПрАТ "ПГЗК") (Власник колії) було укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "ПГЗК", яка примикає до станцій Терни і Рядова ДП "Придніпровська залізниця" № ПР/М-12-2/14-1438/НЮдч (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить Власнику, що примикає до станцій Придніпровської залізниці: Терни - стрілками № № 2, 4, 6 до колії № 6 та № 8 станції Терни; Рядова - стрілкою № 8 до колії № 6 Рядова. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Згідно з п. 5, 6 Договору здавання вагонів для під'їзної колії зі станцій Терни, Рядова здійснюється за повідомленнями, які передає відповідальний працівник станції Залізниці прийомоздавальнику Власника колії не пізніше ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів з реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2. Вагони, що прибули на станцію Терни Придніпровської залізниці для ПАТ "ПГЗК" подаються локомотивом Залізниці на одну з колій № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом Власника колії. Вагони, що прибули на станцію Рядова Придніпровської залізниці для ПАТ "ПГЗК" подаються локомотивом Залізниці на одну з колій № № 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5,VІ, 7, 8, 9, 10 станції Рядова за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом Власника колій.

Пунктом 8 Договору передбачено, що про готовність вагонів до забирання Власник колії повідомляє Залізницю: повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього залізничного транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання Залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здачі Залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113.

Відповідно до п. 11 Договору час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів Залізницею Власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів Залізниці.

Згідно з п. 15 Договору Власник колії сплачує Залізниці: за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1); за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від Власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

Пунктом 20 Договору встановлено термін його дії з 29.10.2012 до 28.10.2017.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за накладними № 40979676, № 40973703, № 40974354, № 40974248 Залізницею були прийняті порожні власні вагони до перевезення на станцію призначення Терни Придніпровської залізниці на адресу одержувача ПАТ "ПГЗК".

Позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність Залізниці передати вагони, про що зроблено відповідні записи у книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.

За наказом № 392 від 03.09.2015, через неприйняття їх вантажовласником у зв'язку з скупченням на станції Терни Придніпровської залізниці і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, вагони затримані на станції Кривий Ріг Західний.

Відповідно до вказаного наказу позивачем затримано вагони: - № № голова 56004518 хвіст 56326465 у кількості 57 вагонів, індекс поїзда 4020-56-4573 з вантажем на своїх осях, що перевозились у поїзді № 2136.

Внаслідок неприйняття вагонів одержувачем на свою під'їзну колію станцією Кривий Ріг Західний складені акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 49 від 03.09.2015 та акт загальної форми ГУ-23 № 52 від 03.09.2015. Повідомлення про затримку вагонів, що перевозяться в поїзді № 2136 отримано відповідачем 03.09.2015 о 04:40 год.

Відповідно до акту про затримку вагонів затримані вагони, що прибули 04.09.2015 о 17 год.20 хв. поїздом № 2136 відправлені 05.09.2015 поїздом № 2135 о 20 год.15 хв.

На станції Терни Придніпровської залізниці складені акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника № № 3136/3134, 3137/3135, 3138/3133, 3139/3132, 3141/3140, 3144/3142, 3145/3128, 3147/3146, 3141/3148, 3152/3149, 3158/3156, 3159/3157, 3160/3143, 3161/3155, 3162/3154, 3165/3163, 3168/3166, 3171, 3172/3166, 3130/3128, 3173/3167, 3174/3170, 3179 стосовно зайнятості колій призначення вагонами у період, який охоплює період з моменту прибуття спірних вагонів на станцію підходу Терни і до закінчення їх затримки.

Викладені обставини стали підставою для нарахування позивачем плати за користування вагонами по відомостях плати форми ГУ-46 № № 07099251, 07099252, 07099308, 07099309, 07099316 у сумі 37 010,28 грн. та збору за зберігання вантажу по накопичувальній картці форми ДУ-92 № 11099042 у сумі 1 615,80 грн.

Як встановлено судами вказані відомості плати форми ГУ-46 № № 07099251, 07099252, 07099308, 07099309, 07099316 та накопичувальна картка форми ДУ-92 № 11099042 підписані представниками ПАТ "ПГЗК" з застереженням, що вагони затримані на шляху перевезення по незалежним від ПАТ "ПГЗК" причинам.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з ПрАТ "ПГЗК" плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у розмірі 38 626,08 грн., позивач зазначив, що нарахування такої плати та збору зумовлено порушенням відповідачем умов Договору щодо прийняття вагонів одержувачем на свою під'їзну колію.

Згідно з ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України) залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Статтею 119 Статуту залізниць України встановлено, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до п. 4, 6 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Пунктами 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила зберігання вантажів) збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до п 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила розрахунків за перевезення вантажів) усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Суди попередніх інстанцій, встановивши своєчасність повідомлення ПАТ "Українська залізниця" відповідача про готовність залізниці подати вагони, які прибули на його адресу, неприйняття цих вагонів відповідачем, що призвело до їх затримки на підходах до станції призначення, дійшли правомірного висновку про обгрунтоване нарахування залізницею плати за користування вагонами на суму 37 010,28 грн. та збору за зберігання вантажу на суму 1 615,80 грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив позов ПАТ "Українська залізниця".

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2016 у справі № 904/542/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

О.О. Євсіков