ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року Справа № 910/16349/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Вовка І.В., Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.05.17у справі№910/16349/13господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення сумина діїВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві за участю представників від:позивачаСороколіта Є.М. (дов. від 14.04.17),відповідачаХалимона С. В. (від 18.05.17),ВДВСне з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.07.14 у справі №910/16349/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 1 606 127,02 грн. пені, 321 225,39 грн. 3% річних та 38 547,05 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

На виконання вказаної постанови Київського апеляційного господарського суду видано наказ від 20.06.14 та відкрито виконавче провадження.

У січні 2017 року до господарського суду міста Києва у порядку ст.1212 ГПК України надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання незаконним дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.12.16 №44646522 та визнати цієї постанови недійсною.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сташків Р.Б., судді: Паламар П.І., Літвінова М.Є.), у задоволенні скарги відмовлено, з підстав не доведення скаржником неправомірності дій ВДВС щодо винесення постанови від 16.12.16 про закінчення виконавчого провадження №44646522.

За результатом апеляційного перегляду, постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.), ухвалу місцевого суду скасовано, скаргу позивача задоволено, з мотивів передчасності дій ВДВС, щодо закриття примусового провадження по справі, оскільки вони протирічать вимогам ЗУ від 03.11.16 №1730-VIII, щодо участі боржника у процедурі врегулювання заборгованості.

Відповідач, оскаржуючи постанову апеляційної інстанції, просить її скасувати, ухвалу місцевого суду залишити без змін. Скарга мотивована не вірним трактуванням судом апеляційної інстанції вимог спеціального закону щодо врегулювання заборгованості по штрафних (фінансовим) санкціям боржника, оскільки відповідач, є учасником процедури врегулювання заборгованості перед стягувачем як постачальника природного газу, тоді як пеня та проценти річних не підлягають стягненню, у разі погашення основної заборгованості, до набрання Законом чинності, що відбулося 30.11.16. При цьому, місцевим судом вірно встановлено, що основний борг погашений до набрання чинності спеціальним законом, при чому єдиною умовою для списання є лише ця обставина - погашення основного боргу, а не включення підприємства-боржника до Реєстру ПЕК.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 65 674,91 грн. інфляційних, 2 326 291,05 грн. пені та 465 258,21 грн. 3% річних, нарахованих за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 31.07.12 №1479-12-БО.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.14 у справі №910/16349/13 позов задоволено частково, присуджено до стягнення 160 612,70 грн. пені, 321 225,39 грн. 3% річних та 38 547,05 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

За результатом апеляційного перегляду, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.07.14, рішення місцевого суду скасовано щодо стягнення пені на суму 1 445 514,32 грн. та прийнято у цій частині нове рішення про задоволення вимог у цій частині. В іншій частині рішення залишено без змін.

На виконання вказаної постанови Київського апеляційного господарського суду видано наказ від 20.06.14.

У серпні 2015 року відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання наказу від 20.06.14 №910/16349/13 таким, що не підлягає виконанню, на підставі ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.15 вказану заяву відповідача задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.02.16, ухвалу місцевого суду від 23.09.15 скасовано. Відмовлено у задоволенні заяви відповідача про визнання судового наказу від 20.06.14 №910/16349/13 таким, що не підлягає виконанню.

У січні 2017 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій просив суд визнати незаконними дії ВДВС щодо винесення постанови від 16.12.16 про закінчення виконавчого провадження №44646522 та визнати цю постанову недійсною, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що державним виконавцем неправомірно закінчено виконавче провадження (а.с.10-14 т.3). На думку позивача, державний виконавець дійшов до помилкового висновку про те, що стягнута за наказом Господарського суду міста Києва від 20.06.14 у справі №910/16349/13 сума боргу по штрафним (фінансовим) санкціям підлягає списанню відповідно до ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Відмовляючи у задоволенні скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз", місцевий суд зазначив, що єдиною умовою для списання заборгованості (пені, 3% річних) за вказаний період є погашення основної заборгованості до набрання чинності спеціальним Законом від 03.11.16 №1730-VIII. При цьому, вимоги положень ч.3 ст.7 вказаного Закону, що є нормою прямої дії не потребує включення підприємства до Реєстру, щодо вирішення питання по сумам, нарахованим на основний борг - штрафним (фінансовим) санкціями. У зв'язку із чим, дії ВДВС щодо винесення постанови про закриття примусового провадження від 16.12.16 №44646522 є правомірними, а сама постанова - законною.

Скасовуючи процесуальний акт місцевого суду, апеляційна інстанція дійшла висновку, що скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз" є обгрунтованою, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення сторонами після набрання чинності Законом від 03.11.16 №1730-VIII, тобто після 30.11.16, будь-яких дій щодо проведення списання нарахованої пені та 3% річних, зокрема, погодження сторонами такого списання шляхом обміну листами або проведення взаєморозрахунків тощо. Тому, на думку колегії суддів другої інстанції, дії ВДВС щодо закриття примусового ВП є передчасними і не законними, а постанова виконавчої служби від 16.12.16 №44646522 підлягає визнанню недійсною.

Предметом розгляду касаційної скарги є законність дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.12.16 №44646522 та питання дійсності акта ВДВС про закінчення провадження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки апеляційної інстанції помилковими, а місцевого суду - вірними, зважаючи на таке.

Статтею 1 ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.16 №1730-VIII визначено яка саме кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу за спожитий природний газ підлягає врегулюванню.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до ст.3 вказаного Закону, постановою КМУ від 21.02.17 №93 затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", яким визначені дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.16 заборгованості з різниці у тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці у тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електроенергію, теплоенергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася у період до 01.07.16.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.03.17 у даній справі встановлено, що ПАТ "Київенерго" повністю погасило основний борг перед НАК "Нафтогаз України" за поставлений на умовах договору природний газ у період з 31.01.12 по 19.04.13, тобто до набрання чинності Закону від 03.11.16 №1730-VIII. Вказаний факт встановлений у рішенні господарського суд міста Києва від 28.01.14 (а.с.174-178 т.1) і не потребує повторного доведення, у силу вимог ст.35 ГПК України.

При цьому, як вірно зазначено місцевим судом, у ході примусового виконання наказу у рахунок погашення присуджених сум штрафних (фінансових) санкцій перераховано 220 407,28 грн., як вбачається з пояснень ВДВС від 21.02.17 та доказів здійснення перерахунку вказаних коштів (а.с.33-34, 52-53 т.3).

Отже до набрання чинності Законом від 03.11.16 №1730-VIII основна заборгованість ПАТ "Київенерго" за природний газ, використаний для виробництва теплоенергії повністю погашена.

Згідно із приписами ч.3 ст.7 вказаного Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва тепло- та електроенергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Крім того, приписи вимог ч.3 ст.7 вказаного Закону є нормою прямої дії, якою не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Зазначена норма Закону є підставою для ПАТ "НАК "Нафтогаз України" і ПАТ "Київенерго" списати з відображенням у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності сум пені та річних відсотків, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплоенергії, оскільки основний борг погашений до 30.11.16 тобто до вступу у дію ЗУ від 03.11.16 №1730-VIII.

Отже, органом державної виконавчої служби правомірно закрите виконавче провадження від 16.12.16 №44646522 на підставі п.16 ст.39 ЗУ "Про виконавче провадження" у зв'язку зі списанням цих санкцій згідно із ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Тому, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала місцевого суду підлягає залишенню без змін.

Судовий збір у порядку ст.49 ГПК України підлягає стягненню з позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.17 у справі №910/16349/13 скасувати.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.03.17 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6, ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка,5, ЄДРПОУ 00131305) судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. (однієї тисячі шістиста грн. 00 коп.) за розгляд апеляційної скарги та 1 760,00 грн. (однієї тисячі сімиста шістдесяти грн. 00 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

В. В. Палій