ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Справа № 908/1922/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач), Грек Б.М., Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Захист ЛТД" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2017 року у справі №910/1922/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Захист ЛТД" до Запорізької митниці Державної фіскальної служби України, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя, про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Міністерства доходів і зборів України Запорізька митниця Міністерства доходів і зборів та Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області збитків у розмірі 141 260 грн. 53 коп.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.08.2016 року на підставі ст. 24 ГПК України замінено неналежного відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області на належного відповідача - Управління Держаної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.09.2016 р. виключено зі складу відповідачів та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.10.2016 року (суддя Сушко Л.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2017 року (судді: Будко Н.В., Склярук О.І., Агапов О.Л.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити повністю.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу від третьої особи до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 01.08.2013 року між ТОВ "Захист ЛТД" (позивач) та Компанією "ВSafe (FZC) LLС" укладено Контракт на продаж товарів №1, "Засоби індивідуального захисту": взуття робоче на підошві з подвійного поліуретану, з верхом із натуральної шкіри, носову частину якого закрито захисним металевим підноском" (країна виробництва - Китай), "Засоби індивідуального захисту рук: печатки з повним покриттям з нітрилу" (країна виробництва - Пакистан).

На виконання умов контракту, згідно з договором № 28-08-14 від 28.08.2014 року, укладеного між ТОВ "Захист ЛТД" та ТОВ "Сі Гейт ЛТД", надано послуги з транспортно-експедиторського обслуговування щодо доставки Товару ТОВ "Захист ЛТД" у м. Запоріжжя. Виконання зазначених послуг підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1742 від 15.10.2014 року. Згідно з рахунком на оплату № 1726 від 07 жовтня 2014 року за надані послуги сплачено 58430,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 122 від 7.10.2014 року, платіжним дорученням №3244 від 16.10.2014 року.

Для розмитнення товару позивачем виконані наступні роботи. Згідно з договором № 108-С від 04.07.2014 року, укладеного між Державним підприємством "Криворізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" і ТОВ "Захист ЛТД", проведено роботи з сертифікації продукції, що підтверджується актом здачі-приймання робіт-надання послуг) № СП22904. Згідно з рахунком на оплату за замовленням №СП22904 від 28 липня 2014 року за виконані роботи сплачено 3128,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2969 від 30.07.2014 року.

Відповідно до договору про надання консультативних послуг щодо отримання рішень, висновків, декларацій та зелених переліків 18/13 від 04.03.2013 року, укладеного між ТОВ "Захист ЛТД" та ТОВ "Фаертек", проведено роботи з санітарно-епідеміологічної експертизи продукції, з надання висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікаційні роботи та надання рішень щодо питань сертифікації метрології, що підтверджується актом здачі-приймання робіт № 145/14 від 01.10.2014 року, актом здачі-приймання робіт № 147/14 від 13.10.2014 року, актом здачі-приймання робіт № 94/14 від 04.08.2014 року. Згідно з рахунком-фактурою № 145 від 30.09.2014 року за виконані роботи сплачено 1980 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3657 від 08.04.2015 року. Згідно з рахунком-фактурою № 94 від 31.01.2014 року за виконані роботи сплачено 1980 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2992 від 04.08.2014 року. Згідно з рахунком-фактурою № 147 від 01.10.2014 року за виконані роботи сплачено 3650 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3226 від 13.10.2014 року.

Відповідно до договору № 41/646/11 від 06.04.2012 року з додатками, укладеного між ТОВ "Захист ЛТД" та ПАТ "ЗАЗ", проведено роботи з митного супроводження товарів, що підтверджується актом виконаних робіт (послуг) № 46832 від 15.10.2014 року, актом виконаних робіт (послуг) №47326 від 15.12.2014 року, актом виконаних робіт (послуг) № 47503 від 31.01.2015 року. Згідно з рахунком на оплату № 46832 від 15.10.2014 року сплачено 1608 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3293 від 06.11.2014 року. Згідно з рахунком на оплату № 47326 від 15.12.2014 року сплачено 18770,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3498 від 04.02.2015 року. Згідно з рахунком на оплату № 47503 від 31.01.2015 року сплачено 14212,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3743 від 15.05.2015 року, платіжним дорученням № 54 від 22.06.2015 року, платіжним дорученням № 198 від 09.10.2015 року, платіжним дорученням №421 від 29.12.2015 року.

Проведено роботи з надання послуг консультування з питань комерційної діяльності та підготовки документів, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (послуг) №41 від 20.10.2014 року та актом здачі-прийняття робіт (послуг) №3 від 20.04.2015 року між ФОП ОСОБА_6 з однієї сторони та ТОВ "Захист ЛТД" з іншої. Згідно з рахунком №41 від 20.10.2014 року сплачено 1350 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3274 від 29.10.2014 року. Згідно з рахунком №3 від 20.04.2015 року сплачено 1800 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3687 від 20.04.2015 року.

Як вбачається з постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2015 року у справі № 808/8717/14, позивачем подана до контролюючого органу митна декларація від 10.10.2014 року. Разом з ВМД позивачем наданий пакет необхідних документів відповідно до статті 53 МК України.

На підтвердження митної вартості товару позивачем надано митному органу пакет документів, а саме: декларація митної вартості; документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: зовнішньоекономічний контракт; специфікація № 2; Інвойс; Packing List; довідка про собівартість, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; технічна довідка; СМR; довідка про транспортно-експедиційні витрати; екологічна декларація; прайс-лист від продавця; копія митної декларації країни відправлення.

Відповідачем прийнято до митного оформлення митну декларацію №112050000/2014/022609 на товари "Засоби індивідуального захисту: взуття робоче на підошві з подвійного поліуретанів, з верхом з натуральної шкіри, носову частину якого закрито захисним металевим підноском", (країна виробництва - Китай), "Засоби індивідуального захисту рук: перчатки з повним покриттям з нітрилу" (країна виробництва - Пакистан).

Після розгляду та перевірки документів відповідачем направлено електронне повідомлення про витребування додаткових документів, з посиланням на статтю 53 МК України. В повідомленні йшлося про те, що відповідно до вимог статті 53 МК України митний орган дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. В зв'язку з чим контролюючим органом були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: договір із третіми особами; докази здійснення платежів; рахунки на сплату комісійних, посередницьких послуг; виписки з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договори покупця; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару; інші документи за бажанням декларанта.

У зв'язку з тим, що в повідомленні інспектором не було обґрунтовано належним чином надання витребуваних документів, позивач направив в електронному вигляді заперечення, однак відповідач відмовився приймати ці заперечення в такому розгорнутому вигляді, зазначивши, що в електронному повідомленні необхідно зазначити лише про відмову надавати додаткові документи.

За результатами додаткового опрацювання та аналізу наданих позивачем документів, контролюючим органом відмовлено у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 13.10.2014 року №112050000/2014/000383/2 за резервним методом визначення митної вартості товарів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2015 року у справі №808/8717/14 визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці Міністерства доходів і зборів про коригування митної вартості товарів про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000383/2 від 13.10.2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2016 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду залишено без змін.

У зв'язку з економічною недоцільністю подальшого розмитнення та реалізації товару, позивачем товар повернуто Компанії "ВSafe (FZC) LLС", що підтверджується листами №02/15-2204 від 03.02.2015 року та №712/30 від 03.02.2015 року.

Відповідно до договору №317 від 07.02.2013 року, укладеного між ТОВ "Захист ЛТД" та ФОП ОСОБА_7 надано послуги з транспортно-експедиторського обслуговування щодо повернення Товару Компанії "ВSafe (FZC) LLС" (м. Алмати, Казахстан). Зазначені послуги надані на підставі заявки № 1013 від 03.02.2015 року, що підтверджується актом виконаних робіт (послуг) від 25.02.2015 року. Згідно з рахунком-фактурою № 1013 від 10.02.2015 року сплачено 34350 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3540 від 17.02.2015 року, платіжним дорученням № 3578 від 27.02.2015 року, платіжним дорученням № 3596 від 05.03.2015 року, платіжним дорученням № 3664 від 09.04.2015 року, платіжним дорученням №3685 від 20.04.2015 року.

В обґрунтування своїх доводів позивач посилається на те, що незаконним рішенням відповідача про коригування заявленої митної вартості було завдано прямі матеріальні збитки, які полягають у наступному: надані та оплачені послуги з транспортно-експедиторського обслуговування щодо доставки товару позивачу, для розмитнення товару виконані та оплачені роботи з сертифікації продукції, роботи з санітарно-епідеміологічної експертизи продукції, з надання висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікаційні роботи та надання рішень щодо питань сертифікації метрології, виконані та оплачені роботи з митного супроводження товарів, роботи з надання послуг консультування з питань комерційної діяльності та підготовки документів для розмитнення, надані та оплачені послуги з транспортно-експедиторського обслуговування щодо повернення товару продавцю, що стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом про стягнення збитків у сумі 141 260 грн. 53 коп.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення прямих матеріальних збитків у зв'язку з винесенням відповідачем незаконного рішення.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не був позбавлений можливості випуску товарів у вільний обіг шляхом надання гарантій у відповідності до приписів ч.7 ст.55 Митного кодексу України, тому грошові кошти у розмірі 141 260 грн. 53 коп., сплачені позивачем, судом першої інстанції не визнано вимушеними витратами, які позивач здійснив для відновлення свого порушеного права.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним з правових наслідків порушення зобов'язання (договору).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Отже, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів доходів і зборів, співвідповідачами є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ст. 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Таким чином, декларант має право вільно, на свій розсуд, обрати варіант дій: 1) або погодитись з відкоригованою митним органом митною вартістю та подати документи для митного оформлення товарів за відкоригованою митною вартістю; 2) або прийняти рішення про надання відповідної гарантії для випуску товарів у вільний обіг та сплатити митні платежі згідно з митною вартістю товарів, визначеною самим декларантом. Приймаючи рішення, декларант повинен усвідомлювати можливі наслідки свого вибору, в тому числі понесених витрат.

Згідно з ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, одним із принципів якої є здійснення її на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Тобто, протиправне рішення відповідача не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з майновими втратами позивача, і розмір цих втрат не доведений.

Тобто, відповідач не був позбавлений можливості випуску товарів у вільний обіг шляхом надання гарантій у відповідності до приписів ч.7 ст. 55 Митного кодексу України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача, оскільки грошові кошти у розмірі 141 260 грн. 53 коп., сплачені позивачем, не є вимушеними витратами, які позивач здійснив для відновлення свого порушеного права, тому заявлені до стягнення грошові кошти у розмірі 141 260 грн. 53 коп., не можна розцінювати як збитки у розумінні статей 611, 623 Цивільного кодексу України та як шкоду виходячи з вимог ст.ст. 1166, 1172 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру, а відтак, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні у зв'язку з їх недоведеністю.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Захист ЛТД" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2017 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Б.Грек

С.Могил