Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Справа № 922/4751/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015р. у справі господарського суду№922/4751/14 Харківської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" допублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС простягнення 1 068 657,60грн. за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕСдо товариства з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 130 376,23грн. не з'явився пр. Гавкалюк В.В. - дов. №431/22 від 18.12.14р.

Розпорядженням №03-05/433 від 23.03.2015р. змінено склад колегії суддів у справі №922/4751/14, призначеної до розгляду колегією у складі головуючого судді Ходаківської І.П., суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б., утворено колегію суддів у складі головуючий суддя Корсак В.А., судді Данилова М.В, Данилова Т.Б.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №12/68 про закупівлю (поставку) товарів від 25.02.2014р. у розмірі 1068657,60грн.

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС, в грудні 2014 року звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" про стягнення 55570,20грн. пені та 74806,03грн. штрафу за неналежне виконання умов договору №12/68 про закупівлю (поставку) товарів від 25.02.2014р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2014р. зустрічний позов прийнято судом до розгляду та продовжено розгляд справи.

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" подало до суду заяву про збільшення позовних вимог, яка ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2014р. була повернута заявнику без розгляду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2014р. (суддя Калініченко Н.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015р. (судді Бондаренко В.П., Россолов В.В., Тихий П.В.) первісний позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом заборгованість за договором №12/68 про закупівлю (поставку) товарів від 25.02.2014р. у розмірі 1068657,60грн. та 21373,16грн. судового збору. Зустрічний позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 55570,20грн. пені, 74806,03грн. штрафу за неналежне виконання умов договору №12/68 про закупівлю (поставку) товарів від 25.02.2014р. та судові витрати у розмірі 2607,52грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення первісного позову та в скасованій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення і постанови та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 25.02.2014р. між публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі Зміївської ТЕС (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" (постачальник) було укладеного договір №12/68 про закупівлю (поставку) товарів.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.3 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до договору.

Згідно із п.п.2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 договору, ціна договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за цим договором, ціни на продукцію визначаються в додатку №1 до договору. Ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Вартість продукції, зазначена в п.2.1 договору, включає вартість тари, упаковки, маркування продукції, а також інші витрати, які покладаються на постачальника відповідно до умов постачання, зазначених в п.3.1 договору. Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком №1 до договору.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку №1 до договору, місце, строк (термін) поставки продукції визначається в додатку №1 до договору.

Відповідно до п.п.7.1, 7.1.1, 7.1.2 договору, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати поставлену продукцію, приймати поставлену продукцію згідно з Актом приймання-передачі продукції.

Згідно із п.3 додатку №1 до договору, розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: протягом 45 днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції.

Додатковою угодою №1-12/204 від 17.04.2014р. до договору №12/68 від 25.02.2014р., сторони погодили п.2 додатку №1 до договору, викласти в наступній редакції: Загальна вартість продукції: ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором, яка дорівнює сумі в розмірі 1068657,60грн., в тому числі ПДВ в сумі 178109,60грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Зміївською ТЕС за допомогою факсимільного зв'язку на адресу ТОВ "Елемер-Україна" 27.02.2014р. за вих. №07/150-1463 було направлено письмове замовлення на поставку продукції.

При цьому, факт отримання даної заявки, саме 27.02.2014р., не заперечував і представник ТОВ "Елемер-Україна".

На виконання вказаної заявки, позивачем за первісним позовом було поставлено продукцію 20.06.2014р. на суму 1068657,60грн. Даний факт підтверджує Акт приймання-передачі продукції від 20.06.2014р., який підписано та скріплено печатками сторін.

А отже Зміївська ТЕС була усвідомлена не тільки із безпосереднім фактом необхідності сплати коштів, а також з самим розміром суми необхідної для сплати за отриману продукцію.

Крім того, даний акт не містить жодного зауваження з збоку відповідача стосовно відсутності документації, обов'язковість надання якої при складанні Акту приймання передачі (передання товару) покладається на постачальника. Не висувалась вимога стосовно надання рахунку на оплату відповідачем і в майбутньому, не зважаючи, що останнім було взято на себе обов'язок стосовно своєчасного розрахунку за отриману продукцію.

Отже, Акт приймання-передачі є двостороннім документом, з яким договір пов'язує виникнення у відповідача обов'язку оплати за отриманий товар. За таких обставин, відповідач протягом 45 днів з дня його підписання (20.06.2014р.) мав обов'язок сплати коштів за поставлену продукцію.

Втім в матеріалах справи відсутні жодні докази оплати поставленої постачальником продукції.

Розглядаючи первісний позов по суті, суди виходили з того, що відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суди дійшли до висновку, що в порушення п.3 додатку №1 до договору №12/68 про закупівлю (поставку) товарів від 25.02.2014р. ПАТ "Центренерго" не оплатив вартість отриманої Зміївською ТЕС продукції, а так позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення суми боргу за вказаним договором у розмірі 1068657,60грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову про стягнення штрафних санкцій у розмірі 130376,23грн., то суди виходили з того, що відповідно до ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтями 546-551 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст.551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами у п.9.1 договору було погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Відповідно п. 9.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості; відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим договором.

Пунктами 7.3, 7.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені цим договором.

Згідно із п.4 додатку №1 до договору, постачальник здійснює поставку продукції транспортом на умовах поставки - DDP, відповідно до правил "Інкотермс 2010" за такими реквізитами вантажоодержувача: 63460, Харківська область, Зміївський р-н, смт. Комсомольське, Балаклійське шосе 2, Зміївська ТЕС ПАТ "Центренерго", склад покупця.

Відповідно до п.5 додатку №1 до договору №12/68 про закупівлю (поставку) товарів від 25.02.2014р., строк поставки продукції повинен складати не більше 60 днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця.

За умовами п.9.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Згідно із п.9.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості; відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних.

При цьому, судами встановлено, що позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) направлено замовлення на поставку продукції 27.02.2014р., а відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) продукцію поставлено 20.06.2014р., тобто з порушенням 60 денного строку, встановленого п.5 додатку №1 до договору.

Судами попередніх інстанцій було здійснено перевірку наданого позивачем за зустрічним позовом розрахунку нарахування 55570,20грн. пені та 74806,03грн. штрафу, який визнаний обґрунтованим та таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору, а тому суди дійшли висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015р. у справі №922/4751/14 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова