Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.03.2018 року у справі №910/4521/14
Постанова ВГСУ від 10.12.2014 року у справі №910/4521/14
Постанова ВГСУ від 25.03.2015 року у справі №910/4521/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року № 910/4521/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В.за участі представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: прокуратури: Костюк С.Ю., Радкевич О.І., Янчук О.С., Фесюк С.І. Литвиненко О.М., Сидоренко В.А. Онуфрієнко М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АТА", публічного акціонерного товариства "Квазар"на рішення та постановуГосподарського суду м.Києва від 28 липня 2014 р. Київського апеляційного господарського суду від 13 січня 2015 р. у справі№ 910/4521/14за позовомдержавного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів "НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України до 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" публічне акціонерне товариство "Квазар"про усунення перешкод в користуванні майном ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 р. ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України (далі - позивач) звернулось з позовом до ТОВ "АТА" (далі - відповідач) про усунення перешкод в користуванні позивачем групами приміщень №№7-10 першого поверху та групами приміщень №15, №16 антресолі першого поверху будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, загальною площею 173,9м2, шляхом виселення відповідача із вказаних груп приміщень, вселення до них позивача і забезпечення позивачу безперешкодного проходу до вказаних груп приміщень через приміщення №2. Також просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди щодо користування ним державним майном, яке перебуває на його балансі, шляхом забезпечення безперешкодного користування входом до сходових маршів першого поверху та входами до пасажирських ліфтів, розташованих в приміщенні №1 першого поверху будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: м. Київ вул. Північно-Сирецька, 3.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 28.07.2014р. ( головуючий - Смирнова Ю.М., судді - Ковтун С.А., Удалова О.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 р. (головуючий - Зубець Л.П., судді - Мартюк А.І., Новіков М.М.), позов задоволено частково.

Усунуто перешкоди у користуванні ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів "НТК "Інститут монокристалів" НАН України групами приміщень №7, №8, №9, №10 першого поверху та групами приміщень №15, №16 антресолі першого поверху будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А 9", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, загальною площею 173,9м2, шляхом виселення ТОВ "АТА" із вказаних груп приміщень і забезпечення позивачу безперешкодного проходу до вказаних груп приміщень через приміщення №2.

Зобов'язано ТОВ "АТА" усунути перешкоди позивачу щодо користування державним майном, яке перебуває на його балансі, шляхом забезпечення безперешкодного користування позивачем входом до сходових маршів першого поверху та входами до пасажирських ліфтів, розташованих в приміщенні №1 першого поверху будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3.

В решті позов залишено без задоволення.

В касаційних скаргах відповідач та 3-я особа, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд.

У справі оголошувалася перерва з 18.03.2015 р. по 25.03.2015 р.

25.03.2015 р. заступником Генерального прокурора до суду подано повідомлення про вступ у справу прокурора з метою захисту державних інтересів в особі ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України.

Заслухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи, прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 08.09.2004р. Президією Національної академії наук України було прийнято постанову № 215 "Про питання діяльності Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України" ( а. с. 29-30, т.1), якою вирішено:

- у зв'язку з прийняттям Державного підприємства "Інститут мікроприладів" (далі - ДП ІМП) в складі Науково-технологічного комплексу "Інститут монокристалів" до відання НАН України віднести зазначене підприємство до відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства НАН України. Встановити, що зазначене підприємство діє на засадах повного госпрозрахунку (п.1);

- закріпити на правах оперативного управління майно та земельні ділянки, що знаходяться на балансі ДП ІМП НТК "Інститут монокристалів" НАН України (п.5);

- визначити місцезнаходження інституту за адресою: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3 (п.6).

В подальшому було складено акт про закріплення на правах оперативного управління згідно з даними бухгалтерського обліку будівель, споруд, передавальних пристроїв та обладнання за позивачем (а. с. 31, т.1).

15.11.2013р. було проведено державну реєстрацію права власності за державою Україна в особі Національної академії наук України (форма власності - державна) на нежитлові будівлі загальною площею 27 218,3 м2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.8, т.1).

20.11.2013р. видано свідоцтво про право власності на вищевказане нерухоме майно (а.с.7, т.1), згідно якого до складових частин об'єкту нерухомого майна державної форми власності належать: лабораторно-виробничий корпус загальною площею 19 093,1м2 (літера "Х"); лабораторно-виробничий корпус загальною площею 6 178,4 м2 (літера "А9"); побутові приміщення загальною площею 1 946,8 м2 (літера "Ф").

Нежитлові будівлі загальною площею 27 218,3 м2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, перебувають на балансі позивача та передані йому в оперативне управління, про що 27.11.2013 р. внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с.197, т.1).

З технічного паспорту приміщень (а. с.9-27,т.1), вбачається, що до складу нежитлових будівель по вул. Північно-Сирецькій, 3 у м. Києві, загальною площею 27 218,3 м2 входять групи приміщень №№7-10 першого поверху та групи приміщень №15, №16 антресолі першого поверху будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9".

В ході інвентаризації виробничих площ інституту та перевірки електромереж з метою визначення стану та підвищення ефективності використання виробничих площ позивача у науково-виробничій діяльності та для надання в оренду, а також з метою мінімізації витрат електроенергії, що проводилася згідно наказу позивача №24 від 17.10.2013р. (а.с.36, т.1), відповідач перешкоджав роботі інвентаризаційної комісії, про що членами комісії було складено та підписано акт від 14.11.2013р. (а.с.35, т.1), в якому вказано про неможливість комісії під час проведення інвентаризації зафіксувати стан ліфтів, сходів та переданих позивачу в оперативне управління спірних груп приміщень корпусу "А9". При цьому встановлено самовільне зайняття відповідачем цих приміщень.

Позивач звернувся до відповідача з листом №183-13/Д від 18.12.2013 р., в якому просив надати письмове пояснення щодо підстав використання відповідачем спірних приміщень корпусу "А9" (а. с. 33, т.1), який був залишений відповідачем без відповіді.

Згідно з планом поверхів громадського (виробничого) будинку (приміщення) по вул. Північно-Сирецька, 3 (поверх І літ. "А9"), який є додатком до вищевказаного технічного паспорту, доступ до груп приміщень №№7-10, №15, №16 здійснюється через групи приміщень №1 та №2. Інша можливість потрапити до вказаних груп приміщень відсутня.

Відповідач є власником групи приміщень №1 та №2, через які існує доступ до вказаних вище приміщень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні належним йому на праві оперативного управління майном, не допускаючи працівників позивача до спірних приміщень, перешкоджає доступу до приміщення №1, яке в свою чергу, є єдиним приміщення, через яке існує доступ до сходових маршів головного входу та ліфтів будинку. Окрім того, відповідач самовільно займає сходи та групи приміщень №№7-10 першого поверху та групи приміщень №15, №16 антресолі першого поверху будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ "А9" загально площею 173,9 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, а тому позивач просив суд усунути перешкоди в користуванні групами приміщень №№7-10 першого поверху та групами приміщень №15, №16 антресолі першого поверху будинку адміністративно лабораторного корпусу літ. "А9", розташованими по вул. Північно-Сирецькій, 3 у м. Києві, загальною площею 173,9 кв. м., шляхом виселення відповідача із вказаних груп приміщень, вселення до них позивача і забезпечення позивачу безперешкодного проходу до вказаних груп приміщень через приміщення №2.

А також зобов'язати відповідача усунути перешкоди щодо користування позивачем державним майном, яке перебуває на його балансі, шляхом забезпечення безперешкодного користування позивачем входом до сходових маршів першого поверху та входами до пасажирських ліфтів, розташованих в приміщенні №1 першого поверху будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1, п.3 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Особливості управління господарською діяльністю у державному секторі економіки наведені в ст. 22 Господарського кодексу України, згідно з ч.5 якої держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Згідно зі ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні приміщення, відносно яких позивач просить усунути перешкоди в користуванні, належать до державної форми власності та були передані йому на праві оперативного управління.

Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у відповідача правових підстав для зайняття чи використання ним вищезгаданих приміщень будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться по вул. Північно-Сирецькій, 3 у м. Києві суду не надано.

Зобов'язуючи відповідача забезпечити позивачу безперешкодне користування входом до сходових маршів першого поверху та входами до пасажирських ліфтів, розташованих в приміщенні №1 першого поверху будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, суд виходив з того, що відповідач чинить перешкоди позивачу в користуванні належним йому на праві оперативного управління майном, а тому згідно з ст. 391 Цивільного кодексу України останній має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов до них з порушенням вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх зібраних у справі доказів.

Зокрема, відхиляючи доводи відповідача та 3-ї особи щодо належності спірних приміщень, з яких позивач просив виселити ТОВ "АТА", 3-ій особі, суд зазначив про те, що з наданих ПАТ "Квазар" документів не вбачається, що до переліку переданого в процесі приватизації 3-ій особі майна увійшли спірні приміщення адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться по вул. Північно-Сирецькій, 3 у м. Києві. Незважаючи на те, що у відомості розрахунку вартості будівель та споруд і передавальних пристроїв заводу "Квазар" станом на 01.03.1994р. зазначено про одноповерхову "обстройку", введену в експлуатацію 1976 року, з наданих документів неможливо встановити, до якого саме корпусу належала одноповерхова "обстройка" адміністративно-лабораторного корпусу інституту, оскільки територія Київського науково-виробничого об'єднання "Мікропроцесор", до якого на початку 1990 років входила і 3-я особа, становила десятки гектарів, на яких було розміщено значну кількість об'єктів (в т.ч. одноповерхова прибудова), що мали декілька корпусів, розташованих за однією (спільною) адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3.

Такий висновок суду свідчить про невстановлення судом в порушення вимог ст. 43 ГРК України істотних обставин справи, в залежності від яких має бути вирішено питання щодо наявності чи відсутності порушення права державної власності відповідачем.

Крім того, на підтвердження своїх доводів 3-ю особою було надано свідоцтво про право власності на майновий комплекс, видане Київською міською державною адміністрацією 25.10.2000 р., в додатку до якого зазначено, що йому належать одноповерхові прибудови, в т.ч. їдальня, прохідна, камери кондиціонування (літери А9, А7) загальною площею 2 595,6 м2 (а.с.241-242,т.1).

Державна реєстрація права власності ВАТ "Квазар" (правонаступником якого є 3-я особа) була здійснена Київським МБТІ 11.01.2001 (а.с.240,т.1).

В подальшому між ним та позивачем були укладені договори купівлі-продажу нежилих приміщень у літ. А9 І поверху (а.с. 152-165,т.1).

План за поверхами, що є додатком до технічного паспорту, наданий 3-ю особою на групи приміщень №№ 7,8, 9 (а.с.255-256,т.1), як і поверховий план І поверху літ. "А9", наданий позивачем (а.с.18,т.1), містить відмітки про те, що доступ до цих груп приміщень здійснюється через групи приміщень № 1 та №2, на які вже оформлені правовстановлюючі документи.

Позивач вказував, що приміщення №1, яким відповідач перешкоджає йому користуватися, є колишньою прохідною Інституту мікроприладів, тобто центральним входом адміністративно - лабораторного корпусу.

За таких обставин суд мав з'ясувати чи існує за адресою м.Київ, вул. Північно-Сирецька,3 (1-3) під літерою А9 інший, окрім спірного, адміністративно-лабораторний корпус з прохідною та хто є власником приміщення цієї (іншої) прохідної, оскільки з вищевказаних документів вбачається ідентичність приміщень, право власності на які у 2001 р. було зареєстровано за ВАТ "Квазар", а у 2013 р. - за позивачем.

В залежності від встановленого суд мав вирішити хто є належним власником цих приміщень і чи має місце порушення прав позивача щодо користування спірними приміщеннями.

Зобов'язуючи відповідача забезпечити позивачу безперешкодне користування входом до сходових маршів першого поверху та входами до пасажирських ліфтів, розташованих в приміщенні №1 першого поверху будинку адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9", суд не звернув увагу на те, що відповідач є власником вказаного приміщення, на якого також розповсюджуються усі встановлені законом гарантії непорушності права власності, виходячи з яких суд задовольнив позов ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України.

Відповідно до ч.1 ст. 401 ЦК України щодо нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом може бути встановлено право користування чужим майном (сервітут), який згідно ч.1 ст. 402 ЦК України може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Судові рішення не містять мотивів, з яких виходив суду суд, встановлюючи право позивача користуватися нерухомим майном відповідача, іншим, відмінним від сервітуту, способом.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Разом з тим підстав для скасування рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні спірним майном шляхом вселення позивача до спірних приміщень не вбачається.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати питання щодо належного власника спірних приміщень та підстав перебування в них відповідача, а також правові підстави для задоволення вимог позивача в частині користування нерухомим майном відповідача. В залежності від встановленого та відповідно до вимог закону постановити законне і обгрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" та публічного акціонерного товариства "Квазар" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м.Києва від 28 липня 2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 січня 2015 р. у справі за № 910/4521/14 в частині задоволення позовних вимог скасувати і справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

В частині відмови в задоволенні позову судові рішення залишити без змін.

Головуючий П.А. Гончарук

Судді І.Д. Кондратова

Л.В. Стратієнко