Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 24.03.2014 господарського суду м. Києва (суддя Головатюк Л.Д.) позов задоволено.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" суму надмірно сплачених коштів в розмірі 826186, 65 грн. та судовий збір в розмірі 16 523,73 грн.

Постановою від 20.05.2014 Київського апеляційного господарського суду (судді: Гаврилюк О.М. - головуючий, Верховиця А.А., Чорногуз М.Г.) рішення від 24.03.2014 господарського суду м. Києва залишено без змін.

Постановою від 21.08.2014 Вищого господарського суду України (судді: Кузьменко М.В. – головуючий, Гончарук П.А., Остапенко М.І.) постанову від 20.05.2014 Київського апеляційного господарського суду залишено без змін з підстав того, що відповідач утримує помилково перераховані кошти у розмірі 826 186,65 грн. безпідставно, тому зобов'язаний повернути їх позивачу на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Постановою від 25.02.2015 Верховного суду України скасовано постанову від 21.08.2015 Вищого господарського суду України, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції з тих підстав, що договірний характер правовідносин між Міністерством оборони України та дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" виключає можливість застосування до них господарськими судами положень ст.1212 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, при новому розгляді справи, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами встановлено, що у період з 10.09.2005 по 10.07.2008 Міністерство оборони України та дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" уклали договори комісії про відчуження та реалізацію військового майна на зовнішньому ринку України (далі - договори комісії), відповідно яких розмір грошових зобов'язань позивача перед відповідачем становить 96517947,03 грн.

Як встановлено господарськими судами позивачем виконано умови договорів комісії належним чином та на виконання умов договорів комісії позивачем перераховані грошові кошти в сумі 97 344 133,68 грн.

Під час проведення розрахунків за реалізоване майно внаслідок помилкового застосування курсу Національного банку України замість курсу Української міжбанківської валютної біржі при конвертації коштів, які надійшли від покупця, ДПДК "Укрспецекспорт" - ДГЗІФ "Укрінмаш" перерахувало відповідачу, на його твердження, на 826 186,65 грн. більше.

Господарськими судами також встановлено, що факт надмірно сплачених позивачем відповідачу грошових коштів підтверджено результатами перевірок Рахункової палати України (акти № 59т від 02.06.2009 та № 370т від 19.10.2011) і Державної фінансової інспекції України (акт № 503т від 14.08.2013).

За результатами вказаних вище перевірок зобов'язано Міністерство оборони України повернути позивачеві надмірно сплачені ним кошти відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до Державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 226 від 10.12.2002 та зареєстрованому Міністерством юстиції України 25.12.2002 за №1000/7288.

Відповідно ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1)повернення виконаного за недійсним правочином;

2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3)повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні;

4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми свідчить, що зобов’язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

У постанові Верховного суду України від 25.02.2015 з даної справи викладено правову позицію, відповідно якої приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, неналежне виконання відповідачем умов договорів може слугувати підставою для відповідальності, а не підставою для повернення коштів відповідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що у відповідача відсутній обов'язок повертати перераховані позивачем кошти, оскільки такі кошти набуто за наявності договірних правовідносин, а тому їх не може бути витребувано у порядку ст.1212 Цивільного кодексу України, як безпідставне збагачення.

З огляду на вказане, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню як прийнятті з порушенням норм матеріального та процесуального права з прийняттям нового рішення у справі.

Відповідно ч.ч. 1 та 4 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

За п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Враховуючи позовну вимогу майнового характеру та встановлений п.2 ч.2 ст.4 вказаного Закону розмір ставок судового збору, колегія суддів приходить до висновку, що скаржнику слід повернути судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 3304,75 грн. як такий, що сплачений надмірно.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.2 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 20.05.2014 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 24.03.2014 господарського суду м. Києва зі справи № 910/1913/14 скасувати.

Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" на користь Міністерства оборони України 16523,73 (шістнадцять тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 73 коп. судового збору за перегляд справи у суді першої інстанції, 8261,87 (вісім тисяч двісті шістдесят одну) грн. 87 коп. судового збору за перегляд справи в апеляційному порядку та 8261,87 (вісім тисяч двісті шістдесят одну) грн. 87 коп. за перегляд справи у касаційному порядку.

Повернути Міністерству оборони України з Державного бюджету України 3304 (три тисячі триста чотири) грн. 75 коп. надмірно сплаченого судового збору за перегляд справи у касаційному порядку.

Доручити господарському суду м. Києва видати відповідні накази з урахуванням ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

І.П. Ходаківська