Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 12/141-Б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргуфілії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Херсоніна постанову та ухвалувід 22.10.2014 Одеського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 господарського суду Херсонської областіу справі№ 12/141-Б господарського суду Херсонської областіза заявою приватного підприємця ОСОБА_4, с. Буди, Харківська обл. до боржникаДержавної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова", смт. Асканія-Нова, Херсонська обл.пробанкрутстволіквідаторарбітражний керуючий Марченко С.О.

в судовому засіданні взяли участь представники:

Генеральної прокуратури УкраїниБоднарчук В.М., посвідч.,ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. ХерсоніТригубенко Ю.П., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.05.2003 порушено провадження у справі № 12/141-Б про банкрутство Державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова" (далі - Боржник, Агрофірма) за заявою приватного підприємця ОСОБА_4 (далі - Кредитор, Підприємець) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених в нього змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Херсонської області від 13.12.2007 Агрофірму визнано банкрутом та відносно неї відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шкабрія М.П. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.04.2014 вирішено усунути арбітражного керуючого Шкабрія М.П. від виконання обов'язків ліквідатора Боржника, а ліквідатором останнього призначено арбітражного керуючого Марченка С.О.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 (суддя -П.Д. Пригуза) частково задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Витарина" (далі - Товариство): ухвалено здійснити заміну кредитора у справі та залучити Товариство, як правонаступника кредитора - публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі-Банк) до участі у справі з правами сторони (кредитора) за грошовими вимогами до Боржника у розмірі 418 874 грн. 57 коп. із віднесенням до четвертої черги задоволення; в іншій же частині щодо правонаступництва зобов'язань за грошовими вимогами в сумі 311 125 грн. 43 коп. заява відхилена.

Не погодившись із частково із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 в частині відмови в заміні та залученні Товариства, як правонаступника кредитора - Банку до участі у справі з правами сторони (кредитора) за грошовими вимогами до Боржника у розмірі 311 125 грн. 43 коп. та прийняти нове рішення, яким в цій частині заяву Товариства задовольнити.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 (головуючий суддя - Жеков В.І., судді: Пироговський В.Т., Філінюк І.Г.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 в частині відмови в задоволенні та залученні Товариства, як правонаступника кредитора - Банку, до участі у справі з правами сторони (кредитора) за грошовими вимогами до Боржника в сумі 311 125 грн. 43 коп. - без змін.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду попередньої інстанції, публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Херсоні звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 в частині відмови в задоволенні та залученні Товариства, як правонаступника кредитора - Банку до участі у справі з правами сторони (кредитора) за грошовими вимогами до Боржника у розмірі 311 125 грн. 43 коп., а також просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 та прийняти нове рішення, яким у визначеній частині вимог заяву Товариства задовольнити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст.ст. 1, 31, 32 Закону про банкрутство, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 59 Господарського кодексу України, ст. 104, 203 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржника та Генеральної прокуратури України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В ході розгляду заяви про заміну визнаного кредитора Боржника у справі - Банку, на правонаступника - Товариство, місцевий суд встановив, що на час укладення між вказаними особами договору поруки у Банку були наявні матеріально-правові (грошові) вимоги до Боржника лише на суму 418 874 грн. 57 коп., тоді як за вказаним договором поруки Товариство перерахувало Банку 730 тис. грн. по зобов'язаннях Боржника перед Банком. На іншу ж частину вимог зобов'язання Боржника, як майнового поручителя, перед Банком були припинені, оскільки в іншій справі про банкрутство було ліквідовано третю особу (яка є основним боржником по кредитних зобов'язаннях перед Банком, в забезпечення яких виступила Агрофірма).

Апеляційним судом вказані висновки були підтримані у повному обсязі.

Заперечуючи такі висновки судів, скаржник зазначив, що з боку Банку мало місце звернення стягнення на предмет застави (що належить Боржнику). Ліквідація ж основного Боржника не є підставою вважати припиненими зобов'язання до Боржника, як до майнового поручителя. До того ж сума кредиторських вимог Банку була затверджена згідно ухвали, прийнятої за результатами попереднього засідання у справі. Також скаржник вказує на те, що правомірність укладення згаданого договору поруки між Товариством та Банком та отримання Банком від Товариства грошових коштів в сумі 730 тис. грн. за вказаним договором поруки встановлена в іншій справі. Крім цього заявник зазначає, що на момент укладення 02.07.2007 зазначеного вище договору поруки і основний боржник, і Агрофірма були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки стосовно основного боржника - ТОВ фірма "Універсал-Юг" така інформація була внесена лише 23.12.2010.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними запереченнями, оскільки вони наведені всупереч норм законодавства та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що спірною є частина визнаних у справі кредиторських вимог Банку до Боржника в сумі 311 125 грн. 45 коп. та право вимоги на яку Банк також вважає переданим Товариству в силу договору поруки від 02.07.2007, за яким були здійснені відповідні перерахування коштів.

Судами обох інстанцій встановлено та не заперечується скаржником та Товариством, останнім була подана заява про заміну кредитора у справі Банку на Товариство у зв'язку із тим, що останнє за укладеним між вказаними особами договором поруки від 02.07.2007 взяло на себе зобов'язання Боржника в сумі 987 040 грн. 97 коп., який у якості майнового поручителя (за договорами застави з Банком), в свою чергу, поручився за кредитними зобов'язаннями ТОВ фірми "Універсал -Юг" перед Банком за кредитною угодою від 10.04.2000 № 01-УК.

При цьому слід зазначити, що зобов'язання Агрофірми перед Банком саме на згадану частину вимог (в сумі 311 125 грн. 45 коп.), за встановлених судами обставин та наданих у справі доказів, обґрунтовується зобов'язаннями Агрофірми саме в силу договорів застави рухомого та нерухомого майна Боржника, як майнового поручителя за ТОВ фірми "Універсал-Юг" перед Банком за кредитною угодою від 10.04.2000 № 01-УК.

Виходячи з приписів ст.ст. 572, 575, 583 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, і основний боржник, і майновий поручитель відповідають, як солідарні боржники.

При цьому, зобов'язання майнового поручителя за договором застави носять похідний характер, а тому є дійсними доки не припинились зобов'язання за основним зобов'язанням, що забезпечувалось (пп. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України).

Згідно ж до норм ст. 609 цього кодексу ліквідація юридичної особи є підставою припинення зобов'язання.

Встановлений судами попередніх інстанцій факт ліквідації та припинення основного боржника - ТОВ фірми "Універсал-Юг", згідно прийнятої у справі № 6/81-Б про банкрутство ухвали від 14.03.2005, сторонами у справі та іншими учасниками провадження у даній справі не заперечується. При цьому у вказаній ухвалі місцевий господарський суд зазначив вважати погашеними вимоги всіх кредиторів до вказаної юридичної особи, а отже і вимоги Банку за кредитною угодою від 10.04.2000 № 01-УК.

При цьому, касаційний суд зазначає, що в силу норм ст. 124 Конституції України та ст. 45 ГПК України прийняті, зокрема у господарській справі, судові рішення (що не скасовані та набрали законної сили) обов'язкові до виконання на усій території України. В силу цих норм, стосовно посилання скаржника на дату внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації про припинення ТОВ фірма "Універсал-Юг" - лише 23.12.2010 та з огляду на наявність чинного судового рішення, яким ухвалено ліквідувати цю юридичну особу, сама по собі обставина несвоєчасного внесення до згаданого реєстру відповідної інформації не може бути підставою для скасування судових рішень у даній справі. Існування такої обставини є виключно наслідком неналежного виконання відповідними зобов'язаними особами (державного реєстратора за місцезнаходженням юридичної особи банкрута) п. 5 резолютивної частини ухвали від 14.03.2005 (т. 2 а.с. 81-82), тобто чинного судового рішення, що є порушенням, зокрема, вимог ст. 124 Конституції України.

Одним же із правових наслідків припинення юридичної особи, як вже було зазначено вище та в силу норм ч. 6 ст. 31 та ст. 40 Закону про банкрутство, є припинення всіх зобов'язань цієї ліквідованої особи.

Цієї правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 11.09.2013 у справі № 6-52цс13 (ст. 11128 ГПК України).

Враховуючи викладене, касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що є припиненим саме з моменту ухвалення рішення про ліквідацію ТОВ фірма "Універсал-Юг" і похідне зобов'язання Агрофірми на відповідну суму вимог, як солідарного з ТОВ фірма "Універсал-Юг" боржника (за договорами застави) перед Банком за кредитною угодою від 10.04.2000 № 01-УК. При цьому колегія суддів вважає неналежним посилання скаржника на встановлені господарськими судами обставини та факти в судових рішеннях у справах № 5/127-б-08 та № 4/99-пд-09 (т. 1 а.с. 14-18, 71-78), оскільки зроблені судами в цих судових рішеннях протилежні висновки стосуються правозастосування зокрема норм ст. 31 Закону про банкрутство, а також норм щодо ліквідації та припинення юридичної особи, а не встановлення факту та обставин припинення зобов'язання ТОВ фірма "Універсал-Юг" перед Банком.

Отже слід погодитись із правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам законодавства, висновком судів в оскаржуваних рішеннях про часткове задоволення заяви про здійснення заміни кредитора у справі - Банку на Товариство - на суму 418 874 грн. 57 коп., оскільки в іншій частині вимог Товариства на момент укладення з Банком договору поруки від 02.07.2007 стосовно права вимоги до Агрофірми відповідні зобов'язання останньої були припиненими.

За таких обставин справи доводи касаційної скарги філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Херсоні не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 31, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін), ст.ст. 553, 554, 556, 572, 575, 583, 593, 609 Цивільного кодексу України та ст.ст. 45, 25, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Херсоні залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 та ухвалу господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 у справі № 12/141-Б залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 27.02.2015