Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 904/9984/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. (доповідач) і Палій В.В.,

розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2014

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2014

зі справи № 904/9984/13

за позовом прокурора Центрально-Міського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (далі - Прокурор), м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (далі - Рада), м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, в особі комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - Підприємство)

до квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська (далі - Відділ), м. Дніпропетровськ,

про стягнення 49 755,32 грн.,

за участю представників:

Ради - не з'явився,

Підприємства - Лотанюк С.В.,

Відділу - не з'явився,

Прокурора - Сімашенка Р.Л.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах Ради та Підприємства про стягнення з Відділу 47 034,43 грн. боргу за період з 18.10.2011 по 31.12.2011 та 3 % річних у сумі 2 720,89 грн., а всього 49 775,32 грн., що мотивував неналежним виконанням відповідачем зобов'язань із своєчасної оплати одержаних послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентом) за договором про закупівлю послуг за державні кошти від 20.02.2012 № 1469 (далі - Договір № 1469), що мотивував перенесенням до цього Договору заборгованості за договором від 22.02.2008 № 449 (далі - Договір № 449).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 (суддя Мілєва І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 (колегія суддів у складі: Чоха Л.В. - головуючий суддя, судді Антонік С.Г., Кузнецова І.Л.), у задоволенні позову відмовлено.

Прийняті попередніми судовими інстанціями рішення та постанова з посиланням на приписи статті 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано відсутністю доказів включення до Договору № 1469 заборгованості за Договором № 449, яка виникла за період з 18.10.2011 по 31.12.2011.

У касаційній скарзі Підприємство просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а справу направити на новий розгляд.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Підприємства та Прокурора, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами:

- 20.02.2012 Криворізькою квартирно-експлуатаційною частиною району (для Дзержинсько-Довгинцівського об'єднаного районного військового комісаріату; далі - Квартирно-експлуатаційна частина), правонаступником якої є Відділ, та Підприємством укладено Договір № 1469, за яким Підприємство зобов'язалося з 01.01.2012 по 31.12.2012 надавати послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентом), а відповідач - своєчасно та в повному обсязі оплатити надані послуги;

- згідно з пунктом 10.1 Договору № 1469 він набирає чинності з моменту підписання та діє з 01.01.2012 по 31.12.2012;

- 22.03.2012 Квартирно-експлуатаційна частина листом за вих. № 327 запропонувала Підприємству наявну заборгованість у сумі 76 109,12 грн. за Договором № 449 (2011 рік) рахувати заборгованістю за Договором № 1469;

- до Договору № 1469 зміни не вносилися і він не містить положень стосовно врахування боргу, що виник за Договором № 449;

- акт звірки взаємних розрахунків за станом на 29.08.2013 підтверджує визнання сторонами боргу за Договором № 1469 та не містить відомостей щодо залишку боргу за Договором № 449.

Причиною виникнення спору є питання щодо наявності підстав для стягнення визначеного позивачем боргу.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Для прийняття правильного рішення зі справи попереднім судовим інстанціям належало з'ясувати дійсні взаємовідносини сторін, пов'язані з наданням та оплатою зазначених послуг, перевірити стан взаєморозрахунків, встановити наявність чи відсутність відповідної заборгованості.

Водночас як місцевий, так і апеляційний господарські суди:

- не з'ясували наявності та розміру боргу відповідача перед позивачем за надані в 2011 році послуги;

- не дослідили можливості внесення сторонами відповідних змін до Договору № 1469 згаданим листом від 22.03.2012 № 327 та актом від 22.05.2012 звіряння заборгованості з постачальниками за надані послуги, яка виникла за станом на 01.04.2012 (а.с. 74);

- не встановили фактичних обставин оплати Відділом у 2012 році (період дії Договору № 1469) послуг, наданих у 2011 році (зокрема, щодо погашення заборгованості; призначення платежів; посилання на Договір № 1469 тощо);

- не з'ясували, про яку заборгованість (розмір та період виникнення) йдеться в акті звірки взаємних розрахунків за Договором № 1469 за станом на 29.08.2013 (а.с. 15).

Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 зі справи № 904/9984/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Суддя В.Селіваненко

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій