Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 910/14302/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідача), Коробенка Г.П., Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід03.12.2015у справі№910/14302/15Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доКиївського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" в особі підрозділу Служби експлуатації жилого підрозділу - гуртожитку комунального об'єднання "Київзеленбуд"третя особа на стороні відповідача Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі міста Києва"простягнення суми

за участю

- відповідача:Завалішина Г.С. (довіреність від 05.01.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) просило стягнути з Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі міста Києва" (далі - відповідач) суму основного боргу в розмірі 297 877,31 грн., пеню в розмірі 16 539,40 грн., три відсотки річних в розмірі 7 734,58 грн., інфляційні втрати в розмірі 94 762,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач вчасно не розраховувався за поставлену йому теплову енергію у вигляді гарячої води відповідно до укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 01.10.2013 по 01.04.2015, на суму якої позивачем відповідно до умов договору була нарахована пеня, а також три відсотки річних та інфляційні втрати згідно із приписами статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді Сулім В.В., Гаврилюк О.М.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 257 091,46 грн. основного боргу, 5 354,27 грн. пені, 5 528,85 грн. три відсотки річних, 38 759,62 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог відмовлено, розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення в частині відмови у позові та прийняти нове, про задоволення позову у цій частині, посилаючись на неправильне застосування та порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на необґрунтованість доводів позивача та законність прийнятих рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Позивач та третя особа відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем в особі підрозділу Служба експлуатації жилого будинку-гуртожитку комунального об'єднання Київзеленбуд" було укладено договір на постачання теплової енергії від 16.06.2004 №9805002 (далі - договір).

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. договору позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, за розрахунковим способом до встановлення приладів обліку по тарифам, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

На підставі п.2 додатку 4 до договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.3 додатку 4 до договору відповідач здійснює сплату за вказаними в п.2 додатку 4 до договору не пізніше 25 числа поточного місяця.

Обґрунтовуючи власні вимоги, позивач зазначав, що зобов'язання за договором в частині своєчасного внесення платежів відповідач не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2013 по 01.04.2015 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка за розрахунком позивача складає 297 877,31 грн. Розмір вказаної заборгованості позивач підтверджує звітними відомостями за тепло та теплоносій, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту згідно договору теплову енергію.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що розмір заборгованості до 2015 року є обґрунтованим, а 31.12.2014 один житловий будинок - гуртожиток, на який поставлялась теплова енергія позивачем, був переданий з балансоутримання відповідача Комунальному підприємству "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі міста Києва" (третій особі), тому з початку 2015 року відповідач не повинен сплачувати за енергію, яку не споживав, а суми пені, трьох відсотків річних та інфляційні втрати мають бути зменшені. Апеляційний суд також взяв до уваги, що з врахуванням необхідності передачі об'єкту третій особі між позивачем та відповідачем було складено акт звірки взаєморозрахунків за теплову енергію станом на 31.12.2014, який підписано та скріплено печатками обох сторін. При цьому, матеріалами справи підтверджується та позивачем не заперечується, що після підписання вказаного акту позивач не надавав відповідачу на затвердження ані акти виконаних робіт, ані відомості обліку спожитої енергії, тому апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем послуг після 31.12.2014.

Підстави для скасування судових рішень відсутні з огляду на наступне.

Як встановлено судами, згідно з Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 08.05.2014 "Про передачу гуртожитку та зовнішніх інженерних мереж комунальної власності територіальної громади міста Києва" та Розпорядженням Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 04.11.2014 №673 "Про закріплення гуртожитку, що переданий до сфери управління Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації" гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6, балансоутримувачем якого був відповідач, 31 грудня 2014 року переданий третій особі, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, копії яких наявні в матеріалах справи.

Тобто фактичним споживачем послуг позивача стала третя особа замість відповідача, з яким було укладено договір.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1). Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч.3).

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч.1). Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник (ч.2).

В статті 1 вказаного Закону визначено, що споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

В частині 3 статті 20 названого Закону встановлено, що споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов'язок споживача теплової енергії на своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії передбачений також в ст.24 Закону України "Про теплопостачання". В ч.6 ст.25 вказаного Закону встановлено, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Таким чином обов'язок по оплаті фактично отриманих послуг по теплопостачанню, як і обов'язок укласти договір на постачання теплової енергії, лежить саме на фактичному споживачеві послуг.

При цьому відсутність договору на надання послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Подібна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13, яка відповідно до приписів ст.11128 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про звільнення відповідача від нарахованих йому сум оплати вартості поставленої теплової енергії до будинку, що ним був переданий третій особі, яка фактично споживала вказані послуги, з моменту передачі вказаного будинку.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, вказаних висновків не спростовують, тому, оскільки порушення та неправильного застосування судами норм права не встановлено, оскаржені рішення судів попередніх інстанцій скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 у справі Господарського суду міста Києва №910/14302/15, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

А.Г. Полянський