Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 922/4789/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014у справі№ 922/4789/14господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго"про стягнення 648588,02 грн.за участю представників: позивачаЄршова С.В., дов. від 18.04.2014відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

17.10.2014 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" пені у сумі 444132,30 грн., три відсотки річних - 145616,24 грн., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення - 58839,48 грн., всього 648588,02 грн.

Позов вмотивований порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов'язань згідно з договором купівлі - продажу природного газу №13/3437-БО-20, приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві від 10.11.2014 на позов вказав, що станом на 01.04.2014 сплатив заборгованість перед позивачем у сумі 122992,20 грн. згідно вказаного договору, що несвоєчасна сплата заборгованості зумовлена критичним фінансовим станом підприємства внаслідок збитковості тарифів на теплову енергію, несвоєчасними розрахунками Державного бюджету з відшкодування різниці в тарифах та бюджетних установ і організацій, велику дебіторську заборгованість населення, якому відпускається 92% у вигляді послуг за опалення житлових будинків та підігрів води; в підтвердження тяжкого фінансового стану відповідач надав копію звіту про фінансові результати за 9 місяців станом на 30.09.2014. Окрім цього, відповідач зазначив, що згідно з Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" м. Сєверодонецьк, на території якого знаходиться підприємство відповідача розпорядженням, затвердженим Кабінетом Міністрів України 30.10.2014 №1053-р., внесено в перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Враховуючи викладене, відповідач просив зменшити пеню, інфляційні та 3% річних на 90 %.

За змістом протоколу судового засідання Господарського суду Харківської області від 10.11.2014 у даній справі інших заяв, пояснень, заперечень та клопотань, в тому числі від позивача не надійшло.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.11.2014 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково; клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій задоволено в частині зменшення пені на 90% від первинної суми заявленої позивачем; в задоволенні клопотання в частині зменшення 3% річних та інфляційних відмовлено; стягнуто відповідача на користь позивача пеню у сумі 44413,23 грн., 3% річних - 145616,24 грн., інфляційних втрат - 58839,48 грн., судовий збір - 12971,76 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 (судді: Пелипенко Н.М. - головуючий, Івакіна В.О., Камишева Л.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін. При цьому апеляційною інстанцією зазначено, що суму пені зменшено до розміру адекватного відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та є проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань, судом першої інстанції дотримано баланс інтересів сторін та вірно зменшено розмір неустойки, судом належно обгрунтовано зменшення пені відповідно до викладених відповідачем обставин.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та рішення в даній справі в частині відмови у стягненні пені в сумі 399719,07 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача пені у повному розмірі.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме, порушено принцип рівності сторін у судовому процесі, не викладено доводи та заперечення позивача щодо клопотання про зменшення пені; всупереч приписам статей 4-2, 43, пункту 3 статті 83, статті 84 Господарського процесуального кодексу України, статей 551, 549 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України суди неповно встановили обставини справи, не врахували інтереси позивача, не проаналізували розмір збитків кредитора як підставу для застосування статті 233 Господарського кодексу України. Окрім цього, скаржником зазначено, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували наявність виняткових обставин як підстава в частині зменшення розміру пені, судами не вмотивовано, в чому полягає винятковість таких обставин та не надано правову оцінку доказам, наданим сторонами в обгрунтування своїх позицій щодо наявності збитків.

Відповідач не надав відзив на касаційну скаргу, не скористався правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 28.12.2012 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" (покупець) укладений договір №13/3437-БО-20 купівлі-продажу природного газу, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

До даного договору укладена додаткова угода №1 від 20.08.2013, якою внесені зміни щодо ціни на газ.

Згідно з пунктом 1.2. договору, газ що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до пункту 2.1. договору, продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ в обсязі до 2055,0 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до пункту 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4. договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з пунктом 11.1. строк дії договору встановлений до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" поставило покупцю імпортований природний газ у кількості 1762,865 тис.куб.м на загальну суму 8171358,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до пункту 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Судами також встановлено, що позивач свої зобов'язання згідно з договором виконав та передав у власність відповідачу протягом 2013 року природний газ у обсязі 1762,865 тис.м.куб. на загальну суму 8171358 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2013 (за січень 2013 року), від 30.09.2013 (за лютий 2013 року), від 30.09.213 (за березень 2013 року), від 30.09.2013 (за квітень 2013 року), від 31.10.2013 (за жовтень 2013 року), від 30.11.2013 (за листопад 2013 року) та від 31.12.2013 (за грудень 2013 року).

Відповідач свої зобов'язання щодо сплати суми заборгованості перед позивачем виконав з порушенням встановленого договором строку виконання, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з КП "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" 648588,02 грн., з яких: 444132,30 грн. - пеня, 145616,24 грн. - 3% річних, 58839,48 грн. - інфляційні втрати за періоди: січень-квітень, жовтень - грудень 2013 року.

Частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність та обгрунтованість позовних вимог.

Разом з тим, суд першої інстанції взяв до уваги, наведені у відзиві на позов від 10.11.2014 доводи, що відповідач не являється організацією, створеною з метою отримання прибутку, фінансується за рахунок бюджетних коштів; враховуючи критичний фінансовий стан та збиткову діяльність підприємства, що підтверджується звітом про фінансові результати за 9 місяців станом на 30.09.2014, враховуючи ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором (відповідачем повністю здійснено оплату за поставлений газ), те, що несвоєчасній оплаті сприяли наявність значної заборгованості позивача перед відповідачем та несвоєчасність розрахунків Державного бюджету з відшкодування різниці в тарифах, невідповідність тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво; велика дебіторська заборгованість населення, якому відпускається 92% у вигляді послуг за опалення житлових будинків та підігрів води, суд прийшов до висновку про зменшення розміру належної до стягнення з відповідача пені до 90% у сумі 44413, 23 грн. відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України;

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначив, що викладені у апеляційній скарзі доводи позивача є необґрунтованими, обставини щодо підстав зменшення належної до стягнення пені були належно досліджені місцевим господарським судом, та відображені у його рішенні, відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Із змісту вказаної статті вбачається, що господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно зі статтями 4-2, 43, пунктами 2 і 3 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України правосуддя здійснюється на засадах рівності учасників судового процесу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а рішення відповідно до його частини має містити стислий виклад заяв, пояснень, клопотань сторін, обставини справи, встановлені господарським судом, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, відповідно за статтею 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути викладено, зокрема, підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Зі змісту рішення місцевого господарського суду вбачається, що його описова частина містить стислий виклад клопотання відповідача щодо наявності виняткових обставин як підстави в частині зменшення розміру пені з посиланням на відповідні докази (результати господарської діяльності, звіт про фінансові результати, статут відповідача тощо).

Зміст позицій сторін стосовно заяви відповідача про зменшення розміру пені, викладений у судовому рішенні, відповідає матеріалам справи, змісту протоколу судового засідання, зауваження на який не приносились; при цьому заперечень позивача зі зазначеного питання при його вирішенні судом першої інстанції у матеріалах справи немає.

Місцевий господарський суд, зменшуючи розмір належних до стягнення пені, застосував приписи частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши при цьому інтереси сторін та суспільно-економічне значення діяльності відповідача, обставини, що вплинули на виконання зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання, поведінку винної сторони тощо, виклавши відповідні обставини у судовому рішенні.

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції погодився з вказаними висновками місцевого господарського суду, зазначивши про це в постанові та, відповідно, відхиливши викладені в описовій частині постанови доводи апеляційної скарги, як такі, що спростовуються змістом рішення суду першої інстанції.

Разом з цим, позивач в апеляційній скарзі, посилаючись на приписи статей 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України, в порушення вимог статті 101 цього Кодексу щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, не обгрунтував неможливість подання доказів свого важкого майнового стану суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Судова колегія зазначає, що за приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Враховуючи положення статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно містити обґрунтовану оцінку того, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо, з викладенням відповідних обставин.

Висновки місцевого господарського суду щодо значення діяльності відповідача, обставини, які вплинули на виконання зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання, поведінку винної сторони тощо відповідають вимогам пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, ґрунтуються на матеріалах справи, відповідні обставини позивачем не заперечувались, доводів та доказів щодо майнового стану останнього до суду першої інстанції не надавалось.

Таким чином, доводи позивача щодо необґрунтованості застосування приписів статті 233 Господарського кодексу України не спростовують правомірності застосування господарським судом пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, виклали відповідні обставини та мотиви застосування правових актів у судовому рішенні, а їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Доводи скаржника про порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать змісту судових рішень та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи; підстав для скасування судових рішень з підстав, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі № 922/4789/14 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді І. Алєєва

Л. Рогач