ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 910/22455/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Євсікова О.О., Кролевець О.А.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.10.2016у справі№ 910/22455/15господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Експобанк"доПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"простягнення 485 000,00 доларів США,за участю представників: від позивача: від відповідача:Палаженко О.О., Липська Н.В., Беседін В.І., Гриненко І.В., Андрущук О.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2016 касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у справі №910/22455/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Владимиренко С.В., Малетича М.М. згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.12.2016 касаційну скаргу у справі №910/22455/15 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Євсікова О.О., Кролевець О.А. згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.12.2016.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.12.2016 відкладено розгляд касаційної скарги на 24.12.2017 в порядку ст.77 ГПК України.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "КБ "Експобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Експобанк" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про стягнення 485000 дол. США, які розміщено згідно договору гарантійного депозиту № 8-2/23-06 від 10.03.2004 на накопичувальному рахунку у відповідача.

Позов обгрунтовано тим, що вказаними депозитними коштами в сумі 485000 дол. США забезпечено вимоги відповідача до позивача за договором про проведення розрахунків №8-2/23-06 від 10.03.2004. Відповідач відмовляється повернути позивачу заставлені депозитні кошти у валюті для подальшого їх продажу та задоволення визнаних (акцептованих) кредиторських вимог відповідача відповідно до ч.3 ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

2. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2015 у справі №910/22455/15 (суддя Морозов С.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд виходив із того, що згідно ч.3 ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" право вимоги коштів, що є предметом застави, повинно бути включено до складу ліквідаційної маси та використовуватися виключно для позачергового задоволення вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Місцевим господарським судом встановлено, що застава майнових прав є чинною, відповідач наділений правами заставодержателя і не позбавлений права на їх реалізацію в порядку, визначеному договором та законом.

Також суд вказав, що умови договору застави майнових прав №8-5/23-06 від 10.03.2004 встановлюють право відповідача як заставодержателя звернути стягнення на предмет застави, зокрема, достроково у випадку, якщо прийнято рішення про ліквідацію заставодавця, що узгоджується із приписами ст.20 Закону України "Про заставу" та ч.3 ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто без порушення черговості задоволення вимог інших кредиторів, оскільки вимоги заставодержателя задовольняються за рахунок виключно заставного майна.

Місцевий господарський суд зазначив, що у випадку, якщо після звернення стягнення на заставне майно кошти від такого звернення перевищать суму, яка є необхідною для задоволення вимог заставодержателя, їх решта включається до ліквідаційної маси банку, що ліквідується.

3. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у справі №910/22455/15 (судді: Скрипка І.М. - головуючий, Тищенко О.В., Гончаров С.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто з відповідача 485 000,00 дол. США.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що оскільки кошти за договором гарантійного депозиту розміщені в іноземній валюті, звернення стягнення на предмети застави в іноземній валюті за вищевказаними договорами буде мати наслідком порушення норм Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2, і кредитор не лише задовольнить свої вимоги до банку, а й безпідставно отримає суму коштів, що значно перевищує його вимогу до банку, який ліквідується.

Апеляційний господарський суд вважає безпідставним утримання відповідачем 485000 дол. США, що належать позивачу.

Суд дійшов висновку про необхідність погашення заборгованості позивача перед відповідачем шляхом повернення грошових коштів, що розміщені в іноземній валюті за договором гарантійного депозиту на накопичувальний рахунок, відкритий в Національному банку України з метою їх продажу . За рахунок даної операції позивач отримає кошти у гривні, з яких буде погашено заборгованість перед відповідачем.

Посилання відповідача в суді апеляційної інстанції на завершення процедури звернення стягнення на предмет застави та перерахування залишку коштів після завершення погашення на кореспондентський рахунок позивача не прийнято апеляційною інстанцією до уваги.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, звернулося із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ч.3 ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", просить її скасувати, та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Скаржник вказує, що 12.04.2016 після прийняття рішення господарським судом міста Києва у даній справі відповідачем звернуто стягнення на предмет забезпечувального обтяження у розмірі, що відповідає невиконаній АТ "КБ "Експобанк" забезпеченій обтяженням та акцептованій вимозі, про що повідомлено апеляційний господарський суд.

Перевищення грошової суми у розмірі 167319,89 дол. США над розміром забезпеченої обтяженням вимоги на виконання положень ч.5 ст.32 Закону про обтяження та у відповідності до умов договору гарантійного депозиту, договору застави, було переказано відповідачем позивачу на його кореспондентський рахунок №16000012113561. З 12.04.2016 грошові кошти у вказаній сумі знаходяться у повному його розпорядженні.

Скаржник вказує, що договори застави та депозиту є дійсними та підлягають виконанню.

Апеляційним господарським судом порушено норми ст.35 ГПК України та не звернуто увагу, що у справі №910/22465/15 Вищим господарським судом України прийнято постанову 15.06.2016, в якій встановлено обставини, що розглядались апеляційним господарським судом та які вже не підлягають доказуванню.

Внаслідок прийняття оскаржуваної постанови апеляційної інстанції існує загроза понесення державним банком витрат у розмірі 485000 дол. США та порушення інтересів держави.

В додаткових обгрунтуваннях до касаційної скарги вказано, що згідно ст.1060 ЦК України повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

За умовами договору гарантійного депозиту вклад розміщується до повного виконання зобов`язань за договором підтримки та договором про розрахунки, чого здійснено не було.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

У поясненнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що постанову апеляційного господарського суду прийнято із додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Позивачем не заперечується наявність заборгованості та позивач готовий задовольнити кредиторські вимоги відповідача в позачерговому порядку за рахунок предмета застави, але позивач має можливість здійснити це лише у спосіб, передбачений ст.51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", шляхом продажу іноземної валюти та погашення заборгованості перед відповідачем у національній валюті.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що 10.03.2004 між позивачем ТОВ "КБ "Експобанк" як афіліатом та відповідачем ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" як принципалом укладено договір про проведення розрахунків за операціями з платіжними картками банка асоційованого члена міжнародної платіжної системи №8-2/23-06.

За умовами вказаного договору відповідач здійснює обслуговування кореспондентського рахунку позивача, пов`язане з розрахунками за операціями з емісії та операції з видачі готівки за картками. Позивач зобов`язався сплачувати комісійну винагороду за розрахункове обслуговування операцій відповідно до умов тарифів.

10.03.2004 між позивачем як вкладником та відповідачем як банком укладено договір гарантійного депозиту №8-4/23-06.

За умовами договору депозиту з метою забезпечення виконання вкладником своїх зобов`язань, що випливають з пунктів 4.1.3, 4.1.14, 4.1.16, 8.3-8.6 договору про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі від 09.12.2003 №2-23-06 та з п.п. 5.1.2, 5.1.4, 8.4 договору про проведення розрахунків №8-2/23-06 від 10.03.2004, укладених між вкладником та банком, вкладник розміщує в банку гарантійний депозит.

Також, між сторонами договору гарантійного депозиту №8-2/23-06 від 10.03.2004 укладено додаткові угоди, за якими, зокрема, гарантійний депозит у сумі 485000 дол. США розміщується на строк до 17.03.2015, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за договором підтримки та договором про розрахунки.

10.03.2004 між відповідачем як заставодержателем та позивачем як заставодавцем укладено договір застави майнових прав №8-5/23-06, за умовами п.1.1 якого заставою за наведеним договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що витікають з п.п. 4.1.3, 4.1.14, 4.1.16, 8.3-8.6 договору про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі від 09.12.2003 №2-23-06 та з п.п. 5.1.2, 5.1.4, 8.4 договору про проведення розрахунків №8-2/23-06 від 10.03.2004.

Відповідно до умов договору застави позивач заставляє майнові права, а саме: право вимоги коштів з рахунку гарантійного депозиту №16009000113561, відкритого заставодавцю заставодержателем відповідно до договору гарантійного депозиту від 10.03.2004 №8-4/23-06, і яке є предметом застави за цим договором.

Підпунктом в) п.п.2.1.4 договору застави майнових прав №8-5/23-06 від 10.03.2004 визначено право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави достроково у випадку, якщо проти заставодавця порушено провадження у справі про банкрутство або прийнято рішення про його ліквідацію.

Відповідно до п.п.2.1.5 договору застави майнових прав №8-5/23-06 від 10.03.2004 заставодержатель має право за рахунок предмета застави задовольнити вимоги, зазначені у цьому договорі, в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків.

За п.п. 3.1, 3.2 договору застави майнових прав №8-5/23-06 від 10.03.2004 визначено, що право застави виникає з дати підписання цього договору повноважними представниками сторін, а припиняється - задоволенням заставодавцем у повному обсязі вимог заставодержателя, забезпечених заставою за цим договором.

Судами встановлено, що позивачем на виконання умов зазначених договорів розміщено на відкритому у відповідача рахунку депозитні кошти в сумі 485000 дол. США.

З 26.01.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Експобанк" та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію.

Згідно довідки від 18.05.2015 №2956 ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" визнано кредитором ПАТ "КБ "Експобанк" в сумі 8 604 859,06 грн. з віднесенням до 7 черги задоволення у відповідності до ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

09.06.2015 відповідач просив Уповноважену особу Фонду включити його вимоги до складу ліквідаційної маси та забезпечити можливість їх використання виключно для позачергового задоволення вимог банку; погодити звернення стягнення на предмети застави, за яким є майнові права, а саме: право вимоги коштів з вкладних рахунків, розміщених зокрема, згідно договору гарантійного депозиту №8-2/23-06 від 10.03.2004, для задоволення вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

07.07.2015 Уповноважена особа Фонду направила відповідачу лист, в якому, посилаючись на приписи ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" запропонувала відповідачу повернути кошти, розміщені згідно з договором гарантійного депозиту №8-2/23-06 від 10.03.2004 на накопичувальний рахунок в Операційному департаменті НБУ АТ "КБ "Експобанк" для подальшого їх продажу та задоволення вимог відповідача відповідно до ч.3 ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

31.07.2015 відповідач відмовив позивачу у перерахунку коштів та вимагав здійснити звернення стягнення на предмет застави шляхом відступлення йому майнового права за договором гарантійного депозиту відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

6. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

Згідно ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За ч.3 ст.1060 ЦК України за договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

За ст.51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонду заборонено продавати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способів, порядку та умов продажу майна такого банку, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

Згідно п.п. 4.20-4.21 Розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, Фонд в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Вимога, заявлена в іноземній валюті, уключається до реєстру вимог у національній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, установленим НБУ на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно ст.20 Закону України "Про заставу" у разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про заставу" якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

За ст.28 Закону України "Про заставу" застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Згідно ст.23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі настання однієї з таких обставин: 1) інша ніж обтяжувач особа набула права стягнення на предмет обтяження; 2) порушено провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом; 3) прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи, рухоме майно якої є предметом забезпечувального обтяження.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів касаційної інстанції в цьому випадку вважає правильними висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Судами обох інстанцій встановлено, що у відповідача існують вимоги до позивача, які акцептовано останнім, за укладеними між ними договорами в сумі 8604859,06 грн.

Майнові права на депозитні кошти у сумі 485000 дол. США, які є предметом стягнення у даній справі, перебувають у відповідача в заставі згідно договору застави майнових прав №8-5/23-06 від 10.03.2004.

Вказані депозитні кошти у сумі 485000 дол. США розміщено позивачем на строк до 17.03.2015, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за договором підтримки та договором про розрахунки.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та стягуючи з відповідача 485000 дол. США з депозитного рахунку, апеляційний господарський суд залишив поза увагою, що станом на час звернення позивача з вимогою про повернення депозитного вкладу зобов`язання за договором про проведення розрахунків не були виконані позивачем.

Нормами спеціального закону встановлено, що майно банку, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя.

Заставодержатель згідно Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" має право звернути стягнення на заставлене майно.

Умови договору застави майнових прав №8-5/23-06 від 10.03.2004 та положення ст.20 Закону України "Про заставу" також встановлюють право відповідача звернути стягнення на предмет застави достроково у випадку, якщо прийнято рішення про ліквідацію заставодавця.

Місцевий господарський суд, встановивши, що позивачем не задоволено вимоги відповідача, що забезпечені заставою згідно договору застави майнових прав, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення спірних коштів.

Касаційна інстанція звертає увагу, що позивач ПАТ "КБ "Експобанк" звертався до господарського суду із позовом до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про зобов`язання відповідача повернути 485 000 дол. США, розміщених в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" згідно договору гарантійного депозиту від 10.03.2004 №8-4/23-06, шляхом їх перерахування на накопичувальний рахунок позивача в операційному департаменті НБУ.

Судовими рішеннями у вказаній справі №910/22465/15 відмовлено в позові та вказано на право відповідача звернути стягнення на заставні кошти у встановленому договором та законом порядку.

Обставини, встановлені у справі №910/22465/15, не доказуються згідно ст.35 ГПК України при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених судами обставин постанову апеляційним господарським судом прийнято з неправильним застосуванням норм цивільного законодавства, зокрема ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.20 Закону України "Про заставу", ст.23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та процесуальних норм, зокрема, ст.ст. 35, 43 ГПК України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, який в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи та правомірно і справедливо відмовив в задоволенні позову.

Тому колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду, касаційна інстанція згідно п.11 ч.2 ст.11111 ГПК України здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у справі №910/22455/15 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 у справі №910/22455/15 залишити в силі.

Стягнути з ПАТ "КБ "Експобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Експобанк" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" 87 696 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: О. Євсіков

О. Кролевець