Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 903/1490/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Рогач Л.І., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р.у справігосподарського суду Волинської області за позовомприватної фірми "Скорпіон-сервіс"до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Луцької міської ради фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_4, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27провизнання частково недійсним рішення Луцької міської ради за участю представників сторін:

позивача: Походзяєв С.О. (представник за дов. від 03.02.2014р. №19), ОСОБА_29 (представник за дов. від 03.01.2014р. № 2),

відповідача: не з'явився,

третіх осіб: ОСОБА_4, Михайлов К.І. (дов. в матеріалах справи)

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "Скорпіон-сервіс" звернулась з позовом до Луцької міської ради в якому просить визнати недійсними пункти 1 та 3 рішення Луцької міської ради №46/110 від 30.10.2013р. "Про припинення договорів оренди землі для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони та для обслуговування торгових кіосків" в частині, що стосується припинення договору оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони в районі Завокзального ринку між вулицями Кравчука та Карпенка-Карого площею 0,1422 га від 22.04.2001р., укладеного між приватною фірмою "Скорпіон-сервіс" та Луцькою міською радою, та необхідності її повернення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що: - будь-які "інші особи - приватні підприємці" не набували права власності на споруди, що розташовані на орендованій ПФ "Скорпіон-сервіс" земельній ділянці, у розумінні положень ст. 120 ЗК України та відсутністю у них правовстановлюючих документів , які б посвідчували перехід права власності до них на об'єкти нерухомого майна від позивача; - в оскаржуваному рішенні Луцької міської ради відсутні посилання на наявність правовстановлюючих документів на споруди, що знаходяться на орендованій позивачем земельній ділянці, з набуттям права власності на які іншими особами-підприємцями міська рада пов'язує припинення права користування позивача цією земельною ділянкою; - тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності, що розташовані на орендованій позивачем земельній ділянці, не є об'єктами нерухомості, право власності на які зареєстроване у встановленому законом порядку.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2014р. у справі №903/1490/13 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_4, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.01.2014р. у справі №903/1490/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р., позов задоволено. Визнано недійсним п.1 рішення Луцької міської ради №46/110 від 30.10.2013 р. щодо припинення на підставі ст.31 Закону України "Про оренду землі" договору оренди земельної ділянки, площею 0,1422 га від 22.04.2002 р. у зв'язку з набуттям права власності на споруди, що розташовані на орендованій земельній ділянці іншими особами-підприємцями. Визнано недійсним п.3 рішення Луцької міської ради № 46/110 від 30.10.2013р. в частині зобов'язання приватної фірми "Скорпіон-сервіс" повернути вказану у п.1 цього рішення земельну ділянку площею 0,1422 га. орендодавцеві - Луцькій міській раді - на підставі вимог ст.34 Закону України "Про оренду землі".

Вказані судові рішення мотивовані відсутністю доказів набуття права власності на споруди, що розташовані на орендованій земельній ділянці іншими особами-підприємцями з посиланням на ст.ст. 13, 31 Закону України "Про оренду землі", ст. 120, 152 ЗК України, ст. 21 ЦК України, ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 4 постанови КМУ №703 від 22.06.2011р. "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах третіх осіб звернулись з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просять скасувати оскаржувані судові акти та застосувати п. 1 і пп 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, якою врегульовано питання припинення провадження у справі в зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, та за відсутністю предмета спору, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ч.2 ст. 209, ч.2 ст. 375, ч.2 ст. 376-1, ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 397, ч.1 ст. 396, ч.4 ст. 189, ч.4 ст. 190, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 192, ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 194-1, ст. 197, ст. 198, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 206, ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 222, ч.1 ст. 255, ч.2 ст. 256, ч.3 ст. 355, ст. 356, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.2 ст. 367, ч.4 ст. 368, ч.3 ст. 368-2, ч.3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України, ст. 39 ГПК України та норм щодо підвідомчості справи господарському суду.

У відзиві ПФ "Скорпіон-сервіс" за підписом представника останнього М.В. Мохнюк, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення та постанову - без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2002 р. рішенням Луцької міської ради № 20/8 "Про надання земельної ділянки на умовах оренди приватній фірмі "Скорпіон-сервіс" для обслуговування торгово-пішохідної зони на вул. Кравчука" затверджено ПФ "Скорпіон-сервіс" проект відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони на вул. Кравчука.

Позивачу на умовах оренди на 25 років надано земельну ділянку на вул. Кравчука загальною площею 0,1422 га для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони на вул. Кравчука згідно з додатками.

22.04.2002 р. між Луцькою міською радою та ПФ "Скорпіон-Сервіс" було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки.

30.01.2013р. рішенням №46/110 "Про припинення договорів оренди землі для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони та для обслуговування торгових кіосків" Луцька міська рада на підставі ст. 31,34 Закону України "Про оренду землі", ст. 120,141 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України " Про місцеве самоврядування" припинила укладений на підставі рішення Луцької міської ради № 20/8 від 29.03.2002 р. договір оренди земельної ділянки у зв'язку із набуттям права власності на споруди, що розташовані на орендованій земельній ділянці іншими особами-приватними підприємцями та зобов'язала позивача повернути земельну ділянку орендодавцеві.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними пунктів 1 та 3 вказаного вище рішення Луцької міської ради №46/110 від 30.10.2013р. в частині, що стосується припинення договору оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони в районі Завокзального ринку між вулицями Кравчука і Карпенка-Карого площею 0, 1422 га від 22.04.2001р., укладеного між приватною фірмою "Скорпіон-сервіс" та Луцькою міською радою, та необхідності її повернення.

Відповідно до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.10 ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено підстави для припинення договору оренди землі, однією з яких є набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Отже, виходячи із вищенаведених норм права, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Відповідно до ст. 2 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", нерухоме майно, це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення

Відповідно до ст.28 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

В п.4 постанови Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 р. "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно"( чинної на момент виникнення спірних правовідносин) вказується, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення.

Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції у державному реєстрі прав на нерухоме майно відсутні відомості наявності права власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці.

Також в оскаржуваному рішенні Луцької міської ради відсутні посилання на наявність правовстановлюючих документів на споруди, що знаходяться на орендованій позивачем земельній ділянці, з набуттям права власності на які іншими особами-підприємцями міська рада пов'язує припинення права користування позивача цією земельною ділянкою.

За таких обставин колегія погоджується з висновком суду попередніх інстанцій щодо протиправності припинення укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки на підставі набуття іншими особами-приватними підприємцями права власності на розташовані на цій земельній ділянці споруди, оскільки такі споруди не мають ознак нерухомого майна, а у названих осіб-приватних підприємців відсутні докази набуття права власності на ці споруди у встановленому законом порядку.

Звідси, оскільки оскаржуване рішення Луцької міської ради №46/110 від 30.10.2013р. в частині п.1 та частково в частині п.3 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, за відсутності доказів набуття іншими особами-приватними підприємцями права власності на споруди, які є нерухомим майном у контексті наведених вище норм матеріального права, та з огляду на порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, як належного користувача земельної ділянки, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позову колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Зокрема посилання в касаційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, а саме ст. 39 ГПК України, не приймаються до уваги з тих підстав, що процесуальні порушення не в будь-якому випадку є підставою для скасування судового рішення, а лише у випадках, передбачених ч.2 ст.11110 ГПК України, та в разі, якщо такі порушення призвели до прийняття неправильного рішення, чого в даному випадку не відбулось.

Крім цього, за змістом статті 39 ГПК України, про застосування якої перед судом апеляційної інстанції клопотали представник третіх осіб ОСОБА_5 та приватний підприємець ОСОБА_4, огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження є правом, а не обов'язком суду, який мотивував відмову у задоволенні названого клопотання як того вимагають ст.ст. 84, 99, 105 ГПК України.

При цьому безпідставність клопотання про огляд речових доказів, а саме торгових площ, про надання яких у користування на орендованій земельній ділянці у 2008 році позивач укладав з підприємцями угоди, та про відсутність яких стверджують скаржники, суд апеляційної інстанції мотивував тим, що предметом спору у даній справі є інша матеріально правова вимога, а саме визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про припинення укладеного з позивачем договору оренди землі, що на переконання колегії суду касаційної інстанції виключає застосування п-п 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі за відсутністю предмета спору (торгових площ), як того просять заявники касаційної скарги.

Безпідставними вважає колегія і вимоги скаржників щодо припинення провадження у справі за непідвідомчістю даного спору господарським судам України з огляду на таке.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Земельні відносини поділяються на публічні і приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.172 ЦК України).

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними пунктів 1 та 3 рішення Луцької міської ради №46/110 від 30.10.2013р. в частині, що стосується припинення договору оренди земельної ділянки, укладеного між ПФ "Скорпіон-сервіс" та Луцькою міськрадою, та необхідності її повернення.

Отже Луцька міська рада у справі, що розглядається, виступає як суб'єкт цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин, оскільки реалізуючи право розпоряджатися земельною ділянкою, яка перебуває у її власності, Рада відповідно до ст.5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею шляхом передачі її у оренду позивачу.

У даному випадку відсутня підпорядкованість одних учасників земельних правовідносин (позивач, треті особи) іншому (відповідач), яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Таким чином, оскільки у даному випадку Луцька міська рада владних управлінських функцій не здійснювала і суб'єктом владних повноважень у орендних відносинах з ПФ "Скорпіон-сервіс" не виступала, то така обставина виключає можливість віднесення даної справи до компетенції суду адміністративної юрисдикції.

Така правова позиція наведена у постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 27.04.2010р. у справі N 21-2328во09, а також у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012р. у справі N 21-291а11, яка в силу положень ст. 11128 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. у справі № 903/1490/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Л.І. Рогач

О.М. Сибіга