Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року Справа № 916/3719/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач),суддівГоголь Т.Г., Бакуліної С.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 31.03.16у справі№916/3719/15 Господарського суду Одеської областіза позовомПершого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів Українидо1.Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області 2.Житлово-комунального підприємства "Драгнава"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1.Міністерство оборони України 2.Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одесипровизнання незаконним та скасування рішень та визнання недійсним державного актаУ судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури: Яговдік С.М. - прокурор ГПУ посв. №029909;.

від позивача: Тищенко А.В. - за дов. від 28.12.15;

від відповідача -2: Будзар П.С. - за дов. від 14.06.16;

від третьої особи -1:Цицюра В.І. - за дов. від 25.12.15.

Представники від Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та Квартирно-експлуатаційний відділу міста Одеси у судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Першим заступником військового прокурора Південного регіону України у вересні 2015 року заявлений позов, з урахуванням уточнень, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області у якому позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Авангардівської селищної ради від 20.09.02 №51 „Про використання земель Міністерства оборони в селищі Авангард";

- визнати незаконним та скасувати рішення Авангардівської селищної ради від 10.12.04 №517-ХХV „Про вилучення із землекористування Херсонської КЕЧ району земельної ділянки 7,0 га на території смт. Авангард";

- визнати незаконним та скасувати рішення Авангардівської селищної ради від 12.01.07 №230-IV „Про надання Житлово-комунальному підприємству "ДРАГНАВА" в постійне користування земельної ділянки для розміщення та експлуатації об'єктів виробничо-складського призначення";

- визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 7,0 га від 12.04.07 виданий Житлово-комунальному підприємству "ДРАГНАВА".

В обґрунтування позовних вимог та уточнень до них, перший заступник військового прокурора Південного регіону України посилався на приписи статті 77, частини 1 статті 80 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", відповідно до яких правовий акт органу держаної влади та місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника майна, визнається судом незаконним і скасовується, а власник майна, права якого порушені внаслідок видання цього акта, має право вимагати відновлення становища, що існувало до видання цього акта. Позивач вказував, що унаслідок прийняття Авангардівською селищною радою рішень від 20.09.02 № 51, від 21.09.04 № 417 та від 12.01.07 № 230-IV, якими було надано Житлово-комунальному підприємству "ДРАГНАВА" право володіння та користування земельною ділянкою, порушені права держави на землі оборони, оскільки Кабінету Міністрів України, як власник майна та земель оборони військового містечка, не приймав рішень щодо відчуження або передачі іншим особам земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.11.15 в поряду статті 24 ГПК України залучено до участі Житлово-комунальне підприємство "Драгнава" у справі в якості іншого відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.12.15 ухваленим суддею Д'яченко Т.Г., у позові відмовлено. Суд визнав, що вибуття спірної земельної ділянки з користування Квартирно-експлуатаційної частини Херсонського району, підпорядкованої Міністерству оборони України, відбувалось за згодою спеціального органу уповноваженого здійснювати управління військовим майном - Міністерства оборони України в порядку, визначеним діючим Земельним кодексом України, відповідно, правових підстав вважати порушеним право Держави, в особі Кабінету Міністрів України, немає. Суд виходив з того, що листом Міністра оборони України №220/2456 від 05.11.04, з метою раціонального використання земельної ділянки загальною площею 7,0 га у селищі Авангард Овідіопольського району Одеської області, було погоджено від імені Міністерства Оборони України вилучення даної земельної ділянки з користування Міністерства Оборони України та передачу даної земельної ділянки до земель запасу Авангардівської селищної ради. Суд керувався приписами статей 77, 116, 149 Земельного кодексу країни, частини 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України, пунктом 45 діючого Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.97 № 483.

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Колоколов С.І. - головуючий, Разюк Г.П., Петров М.С., постановою від 31.03.16, перевірене рішення місцевого суду скасував і прийняв нове рішення про задоволення позову. Апеляційний суд установив, що відповідно до державного акта на право постійного користування від 20.03.00 № Р-16-01 землекористувачем цієї земельної ділянки є саме Херсонська Квартирно-експлуатаційна частина, землі якої перебувають на обліку Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси, який є самостійною юридичною особою і саме від нього, як безпосереднього землекористувача, повинна бути надана згода на припинення права користування земельною ділянкою, але такої згоди на припинення права користування від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси надано не було. Суд керуючись положеннями частин другої, третьої статті 84 , частин третьої, четвертої статті 142, частини восьмої статті 149 та пункту 12 перехідних положень ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визнав, що Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської області не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, а тому не могла вилучати її з користування та приймати рішення стосовно передачі у постійне користування Житлово-комунального підприємства "ДРАГНАВА". Припинення права постійного користування Житлово-комунального підприємства "ДРАГНАВА" могло бути здійснено власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади - Кабінетом Міністрів України, а не органом місцевого самоврядування, при цьому не мало значення, чи знаходилась спірна земельна ділянка в межах міста або за його межами. Крім того судом установлено, що в матеріалах справи відсутня згода на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 7,0 га квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси до власника земельної ділянки - Кабінету Міністрів України, та відповідне рішення Кабінетом Міністрів України не приймалося.

Авангардівська селищна рада звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою у якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення місцевого суду. Скаржник посилаючись на порушення апеляційною інстанцією приписів статей 77, 83, 84 Земельного кодексу України, зазначає, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності оскільки перебуває в межах населеного пункту селища Авангард. При цьому судом не установлено наявність рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів, прийнятого селищною радою за погодженням з органом виконавчої влади передбаченого приписами пункту 10 Перехідних положень Земельного кодексу України. Оскільки підстав для припинення права власності територіальної громади на спірну земельну ділянку передбачених статтею 140 названого Кодексу судами також не установлено, скаржник вважає помилковим висновок суду про належність спірної ділянки до земель оборони, перебування у державній власності та її розмежування. Також скаржник вважає, що апеляційною інстанцією неправильно застосована стаття 141 Земельного кодексу України, оскільки судом не ураховано відмову землекористувача від права користування земельною ділянкою у передбаченому законом порядку.

Від Міністерства оборони України судом отримано відзив на касаційну скаргу у якому Міністерсво просить у задоволені касаційної скарги відмовити, а постанову апеляційного господарського суду залишити без змін з мотивів, викладених у оскаржуваному судовому акті.

Від прокуратури, Кабінету Міністрів України, Житлово-комунального підприємства "Драгнава", Квартирно-експлуатаційний відділу міста Одеси відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., заслухавши пояснення представника скаржника, доводи у підтримку скарги представника Житлово-комунального підприємства "Драгнава" і заперечення на касаційну скаргу представників інших сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Судами обох інстанцій установлено, що предметом спору у цій справі є: 1) визнання незаконним та скасування рішення Авангардівської селищної ради від 20.09.02 №51 „Про використання земель Міністерства оборони в селищі Авангард"; 2) визнання незаконним та скасування рішення Авангардівської селищної ради від 10.12.04 №517-ХХV „Про вилучення із землекористування Херсонської КЕЧ району земельної ділянки 7,0 га на території смт. Авангард"; 3) визнання незаконним та скасування рішення Авангардівської селищної ради від 12.01.07 №230-IV „Про надання Житлово-комунальному підприємству "ДРАГНАВА" в постійне користування земельної ділянки для розміщення та експлуатації об'єктів виробничо-складського призначення"; 4) визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 7,0 га від 12.04.07. При розгляді даного спору апеляційним судом установлено, що відповідно до державного акта на право постійного користування від 20.03.00 №Р-16-01 землекористувачем спірної земельної ділянки згідно державного акта є саме Херсонська КЕЧ району, землі якої перебувають на обліку КЕВ м. Одеси, який є самостійною юридичною особою і саме від нього, як безпосереднього землекористувача, повинна бути надана згода на припинення права користування земельною ділянкою, але такої згоди на припинення права користування від КЕВ надано не було. Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Апеляційним судом вірно зазначено, що припинення права постійного землекористування КЕВ м. Одеси могло бути здійснено власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування. Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Частиною другою статті 84 названого Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено органи, через які держава набуває і реалізовує свої права на ці землі. Такими органами було визначено Кабінет Міністрів України, Раду міністрів Автономної Республіки Крим", обласні, Київську та Севастопольську міські, районні державні адміністрації, державні органи приватизації відповідно до закону. Отже, виходячи із аналізу змісту положень частин другої, третьої статті 84, частин третьої, четвертої статті 142, частини восьмої статті 149 та пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) апеляційний господарський суд вірно установив, що Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської області не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, а тому не могла вилучати її з користування та приймати рішення стосовно передачі у постійне користування ЖКП "ДРАГНАВА". Припинення права постійного ЖКП "ДРАГНАВА" могло бути здійснено власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади - Кабінетом Міністрів України, а не органом місцевого самоврядування, при цьому не мало значення, чи знаходилась спірна земельна ділянка в межах міста або за його межами. Поряд з цим, як установлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутня згода на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 7,0 га квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси до власника земельної ділянки - Кабінету Міністрів України, та відповідне рішення Кабінетом Міністрів України не приймалося. Необхідність надання згоди Міністра оборони України на припинення права постійного користування, як зазначено в наказі Міністра оборони України № 483 розцінений судом як засіб контролю оборонним відомством за використанням та розпорядженням земельними ділянками наданим у постійне користування військовим частинам та установам. Отже наявність згоди Міністра оборони України на припинення права постійного користування земельною ділянкою, без згоди власника - Кабінету Міністрів України та постійного землекористувача, яким є КЕВ згідно державного акту, не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України, "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Згідно з частини 1 статті 80 Земельного кодексу України суб'єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади. Окрім того, статтею 84 Земельного кодексу України унормовано, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності, а пунктами 3,4 цієї статті встановлено що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну та приватну власність, належать зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення. Оскільки земельна ділянка, щодо якої відповідачем було прийняте оспорювань рішення, перебувала у постійному користуванні військових установ(в/ч А1620) та Квартирно-експлуатаційного відділу, що підтверджено державним актом на право постійного користування, то за законом вона належала до земель оборони та перебувала у державній власності та вважалась розмежованою. Статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" унормовано, що земля, закріплена за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління. Згідно зі статтею 13 Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження землями державної власності відноситься виключно до повноважень Кабінету Міністрів України. У даному випадку, власником земельних ділянок, закріплених за суб'єктами, що перебувають у сфері управління Міноборони, є держава в особі Кабінету Міністрів України, оскільки за приписами статті 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України є вищим органом в системі органів виконавчої влади, якому надано повноваження з управління об'єктами державної власності. Тобто апеляційний господарський суд вірно установив, що власником даних земель до моменту ухвалення спірного рішення є держава у особі Кабінету Міністрів України. Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) припинення права постійного користування земельною ділянкою відбувається через добровільну відмову землекористувача від даної земельної ділянки. Згідно з частинами 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України відмова від користування земельною ділянкою відбувається через подання спеціальної заяви про відмову землекористувача до власника земельної ділянки. Отже, на підставі вищевказаних норм права, Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської області не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, яка вважалася розмежованою, а тому не могла вилучати її з постійного користування КЕВ м. Одеси та приймати рішення стосовно надання цієї земельної ділянки у постійне користування житлово-комунальному підприємству "Драгнава". Припинення права постійного користування КЕВ м. Одеси могло бути здійснено лише власником земельної ділянки, а саме державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, при цьому не мало значення, чи знаходилась спірна земельна ділянка в межах міста чи за його межами. Вказаний правовий висновок відображений в постанові Верховного Суду України від 26.03.12 у справі № 3-18гс. Відповідно до вказаних норм та статті 17 Земельного кодексу України, Авангардівська селищна рада не мала права розпоряджатися землями, які знаходяться за межами населеного пункту та відносяться до земель оборони, особливо при відсутності відповідних рішень зі сторони власника земельної ділянки - Кабінету Міністрів України. Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Зазначеною нормою Цивільного кодексу України унормоване право на визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії - рішення селищної ради та поновлення тим самим прав Держави в особі Кабінету Міністрів України, як центрального органу виконавчої влади, який є за законом власником земель державної власності, які є землі оборони. Також, згідно з частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління. Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони є землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Частиною 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерству оборони України як центральному органу управління Збройних Сил України надано повноваження відповідно до закону управляти військовим майном, у тому числі закріплювати військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймати рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування. Статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" встановлено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною 2 цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого указом Президента України від 06.04.11р. №406/2011, Міністерство оборони України, зокрема: 1) надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів; 2) здійснює у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України; 3) здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил. За приписами Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22.12.11 № 795, облік земель ведеться в органах квартирно-експлуатаційної служби. Землі, які використовують Збройні Сили України, є державною власністю. Вони підлягають обов'язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Відповідно до пункту "б" частини 3 статті 84 Земельного кодексу України, чинного на момент прийняття спірного розпорядження, до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення. Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України унормовано, що земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони". З огляду на викладене судова колегія Вищого господарського суду України визнає постанову апеляційного господарського суду такою, що відповідає матеріалам справи та законодавству, котре регулює спірні правовідносини. Оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, яка за приписами Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, правових підстав для задоволення скарги та скасування постанови у справі судом не вбачається. Витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.16 у справі №916/3719/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

С.Бакуліна