Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 916/1906/16 Вищий господарський суд України в складі колегії

Головуючого судді суддів Яценко О.В. Бакуліної С.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 10.10.2016у справі№ 916/1906/16Господарського судуОдеської області За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 простягнення заборгованості, в засіданні взяли участь представники:

- позивача:ОСОБА_7- відповідача:ОСОБА_5, ОСОБА_8ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.08.2016 р. (суддя Зайцев Ю.О.) позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 заборгованість в сумі 343 000 /триста сорок три тисячі/ грн. 00 коп., 3% річних в сумі 19 058 /дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят вісім/ грн. 00 коп., збитки в сумі 57 211 /п'ятдесят сім тисяч двісті одинадцять/ грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 6 289 /шість тисяч двісті вісімдесят дев'ять/ грн. 50 коп.

Суд дійшов висновку, що в порушення умов попереднього договору та вимог чинного законодавства продавець (відповідач) умов договору щодо укладення основного Договору купівлі-продажу об'єкта та нотаріальне його посвідчення не виконав, повернув позивачу 3000 дол. США, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією розписки до договору, залишок боргу складає 14 000 дол; наявність основного боргу, підтверджується розпискою до договору купівлі-продажу від 21.08.2013 року, зі змісту якої, вбачається отримання позивачем від відповідача 3 000 дол. США а також підтверджено залишок боргу у розмірі 14 000 дол. США. Згідно даних НБУ України станом на дату подання позову а саме 14.07.2016р. курс долара США по відношенню до гривні складав 24,82 грн. за 1 дол. США., тому суд, розрахувавши, що 14 000 дол. США станом на 14.07.2016р. (дату подачі позову) становить 347 480,00грн., стягнув разом 343 000,00 грн., оскільки таку суму було заявлено до стягнення.

Крім того, суд визнав, що ухиленням від підписання договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості обумовленого в попередньому договорі позивачу внаслідок допущеного відповідачем порушення умов попереднього договору завдано збитків, які підлягають стягненню з відповідача в сумі 57 211 /п'ятдесят сім тисяч двісті одинадцять/ грн. 00 коп; також з відповідача стягнуті 3% річних в сумі 19 058 /дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят вісім/грн. 00коп..

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2016р. (судді: Богатир К.В., Аленін О.Ю., Жеков В.І.) рішення господарського суду Одеської області від 22.08.2016р. скасувано в частині стягнення 3% річних в сумі 19 058,00грн., збитків в сумі 57 211,00грн.

В цій частині відмовлено у задоволенні позову.

В частині стягнення заборгованості в сумі 343 000,00грн. рішення господарського суду Одеської області від 22.08.2016р. залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за нормою ст. 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі; ст. 220 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, спірний договір в силу наведених правових норм є нікчемний та у правовідносинах між сторонами цього договору слід застосувати юридичні наслідки визнання договору нікчемним.

Колегією суддів апеляційного господарського перевірено розрахунок суми основного боргу, здійснений судом першої інстанції та встановлено, що 14 000 дол.США станом на 14.07.2016р. (дату подачі позову) складає 347 480,00грн., однак, позивачем заявлено до стягнення з відповідача лише 343 000,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Таким чином дані поліпшення, які позивач в позові визначає як збитки, були здійснені ним на власний ризик та в добровільному порядку, без будь-якого впливу з боку відповідача щодо обов'язковості здійснення таких дій, а тому у відповідача відсутній обов'язок щодо їх відшкодовування у зв'язку із відсутністю будь-якої вини. Протиправність дій відповідача полягає у неповерненні іншій стороні нікчемного правочину отриманих коштів, але такі дії не знаходяться у причино-наслідковому зв'язку із виконанням позивачем переобладнання та ремонту предмету купівлі-продажу.

Обов'язок боржника сплатити суму процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, нарахованих на заборгованість на виконання умов договору, який є нікчемним, також є безпідставними.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити.

В обгрунтування своїх доводів скаржник посилається на неправильне застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, оскільки клопотання заінтересованої сторони про застосування таких наслідків матеріали справи не містять, відповідачем не було одержано 343000 грн, які стягнуто судом, а суд мав виходити із умов нікчемного правочину ціна якого визначена в 300000 грн, з яких одержано було 136000 грн. При цьому, до уваги слід будо брати ціну на момент укладення договору, тобто на 21.08.2013р., а не на момент розгляду справи.

Ухвалою від 23.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І. касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Київська енергетична будівельна компанія" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 02.02.2017.

Ухвалою від 02.02.2017 розгляд касаційної скарги відкладено на 23.02.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

21.08.2013р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (далі по тексту - Покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі по тексту - Продавець) було укладено попередній договір про купівлю-продаж об'єкта нерухомості (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого, Продавець продає Покупцеві приміщення котельні, яке розташоване на території Фонтанської сільської ради Комінтернівськог району Одеської області за межами населеного пункту за адресою АДРЕСА_1 (надалі - Об'єкт продажу).

Згідно п. 2. Договору, укладення основного договору купівлі - продажу Об'єкта і його нотаріальне посвідчення повинно відбутися до 1 вересня 2014року.

Відповідно до п. 5 Договору, продавець зобов'язується підготовити всі необхідні документи для нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу Об'єкта.

Пункт 7 Договору передбачає, що сторони дійшли згоди, що в підтвердження факту досягнення згоди щодо укладення договору купівлі - продажу Об'єкту продажу та з метою часткового його виконання Покупець передає Продавцю в рахунок належного за цим договором платежу, зазначеного в п. 1 договору, грошову суму у розмірі 136тис.грн., що еквівалентно сімнадцяти тисячам доларам США. Гроші передаються Покупцем-Продавцю в момент підписання цього договору. Решту суми належного за цим договором платежу Покупець сплачує Продавцю готівкою протягом даного періоду 12 місяців після підписання цього договору, але не пізніше першого вересня 2014р.

Відповідно до п. 8 Договору, сторони домовились посвідчити цей договір нотаріально у місці і час, додатково визначені сторонами, при цьому пропозицію у будь-якій письмовій формі про час і місце посвідчення цього договору подає Покупець, але не раніше ніж за сім календарних днів до дати, запропонованої для посвідчення такого договору, а Продавець зобов'язаний підготувати і подати всі необхідні документи для нотаріального посвідчення такого договору.

Попередній договір про купівлю-продаж об'єкта нерухомості від 21.08.2014р. підписаний обома сторонами та підписи скріплені печатками позивача та відповідача.

Згідно ст. 635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Предметом попереднього договору від 21.08.2013р. є купівля - продаж нерухомого майна.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Стаття 220 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частина 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Попередній договір про купівлю-продаж об'єкта нерухомості від 21.08.2014р. укладений у простій письмовій формі та нотаріально не посвідчений, тому відповідно до вищезазначених норм Цивільного кодексу України даний договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Пунктом 7 Договору сторони зазначили, що Покупцем з метою часткового виконання договору передано Продавцю 17 000,00 дол.США.

Також, в матеріалах справи міститься розписка до договору купівлі-продажу від 21.08.2013р., відповідно до якої позивачем від відповідача отримано 3 000 дол.США, а також підтверджено залишок боргу у розмірі 14 000 дол.США.

Відповідач повернув у добровільному порядку тільки частину отриманих від позивача коштів, еквівалентну 3 000 дол.США та залишилася неповернутою сума, еквівалентна 14 000 дол.США, яка фактично є для відповідача сумою боргу, та у зв'язку з відмовою повернути кошти в добровільному порядку підлягає стягненню в судовому порядку як застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Таким чином, оскільки Договір в силу наведених правових норм є нікчемний, суд правомірно застосував наслідки визнання договору нікчемним.

При цьому, доводи скарги про відсутність клопотання заінтересованої сторони про застосування таких наслідків касаційна інстанція не приймає в обґрунтування неправильного застосування норм права, оскільки закон (ст. 216 ЦК України) не виключає можливість застосування наслідків недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи суду.

Слід зазначити, що надаючи право суду застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину за власною ініціативою суду, приймаючи до уваги при цьому, що закон також не виключає можливість визнання нікчемного правочину недійсним, слід дійти висновку, що суд наділений правом як застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, так і визначити підстави недійсності нікчемного правочину за власною ініціативою.

Щодо тверджень заявника про неправильне визначення ціни, яку враховано при визначенні суми, що підлягає стягненню, оскільки її слід було враховувати на момент укладення договору, тобто на 21.08.2013р., а не на момент розгляду справи, суд зазначає наступні мотиви.

Згідно зі ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом встановлено, що 14 000 дол.США станом на 14.07.2016р. (дату подачі позову) складає 347 480,00грн., однак, з врахуванням, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 343 000,00 грн. суд правомірно стягнув заявлену суму.

Колегія суддів апеляційної інстанції, відмовляючи у позові про стягнення збитків правомірно виходила з тих мотивів, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Дані збитки є поліпшенням майна, яке було предметом попереднього договору про купівлю-продаж об'єкта нерухомості від 21.08.2013р., однак сторонами не надано доказів наявності між сторонами будь-яких договірних відносин, пов'язаних з обов'язком позивача здійснити поліпшення майна, яке є предметом попереднього договору, та щодо наявності прав або обов'язків відповідача з цього питання. Даний обов'язок не передбачений як самим попереднім договором, так і будь-якими іншими документами. Таким чином дані поліпшення, які позивач в позові визначає як збитки, були здійснені ним на власний ризик та в добровільному порядку, без будь-якого впливу з боку відповідача щодо обов'язковості здійснення таких дій, а тому у відповідача відсутній обов'язок щодо їх відшкодовування у зв'язку із відсутністю будь-якої вини. Протиправність дій відповідача полягає у неповерненні іншій стороні нікчемного правочину отриманих коштів, але такі дії не знаходяться у причино-наслідковому зв'язку із виконанням позивачем переобладнання та ремонту предмету купівлі-продажу.

Що стосується вимог позивача про стягнення 3% річних то згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обов'язок боржника сплатити суму процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Отже, висновки апеляційного господарського суду про відмову в позові в цій частині вимог правильні, нарахування 3% на заборгованість на виконання умов договору, який є нікчемним є безпідставним.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція вважає, що апеляційний господарський суд дійшов правильних правових висновків, тому оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без зміни.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі № 916/1906/16 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна О.І. Поляк