Історія справи

Постанова ККС ВП від 23.01.2025 року у справі №148/1273/22
Постанова ВГСУ від 23.01.2025 року у справі №148/1273/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

справа № 148/1273/22

провадження № 51-4687км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2024 року, ухвалений стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сугаки Могилів - Подільського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , в силу статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 КК.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК, та призначено йому покарання із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

Вирішено питання судових витрат та речових доказів.

Згідно з вироком місцевого суду 20 липня 2022 року близько 15 год ОСОБА_7 прийшов в домогосподарство АДРЕСА_1 , де проживає його знайома ОСОБА_8 . Остання запросила ОСОБА_7 в будинок, де вони почали розмовляти на різні теми. Перебуваючи в будинку, ОСОБА_7 помітив на столі сумку поясно-плечову текстильну з написом «Nike» та, розуміючи, що в ній можуть знаходитися грошові кошти та інші цінні речі, в нього раптово виник умисел на незаконне заволодіння даним майном ОСОБА_8 .

Після чого, ОСОБА_7 у період дії воєнного стану в Україні, з метою таємного заволодіння чужим майном, розуміючи, що ОСОБА_8 , яка в той час перебувала в даній кімнаті, за його діями не спостерігає, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих спонукань, спрямованих на незаконне заволодіння чужим майном, підійшов до столу, на якому знаходилась зазначена сумка, присів на табурет, накривши та обгорнувши сумку своєю кофтою, яка була у ОСОБА_7 в руках, так, щоб потерпіла не могла спостерігати за його діями. Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 підняв зі столу свою кофту разом з сумкою, яка належить ОСОБА_8 , вартість якої становить 117,40 грн, в якій знаходився гаманець вартістю 270,40 грн, та в якому знаходились грошові кошти в сумі 240 грн, та вийшов з кімнати, залишивши місце злочину та розпорядившись викраденим на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_8 матеріального збитку на загальну суму 627,80 грн.

Вироком Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2024 року вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року скасовано через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, та визнано винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Відповідно до частини 5 статті 72 КК у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 21 липня 2022 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Апеляційним судом установлено те, що ОСОБА_7 20 липня 2022 року біля 15 год прийшов до своєї знайомої ОСОБА_8 , яка проживає в будинку АДРЕСА_1 , та на запрошення останньої зайшов в будинок, де розмовляли на різні теми.

Перебуваючи у приміщенні будинку, ОСОБА_7 помітив на столі поясно-плечову текстильну сумку з надписок «Nike» та передбачаючи наявність в ній грошових коштів, у нього виник умисел на заволодіння чужим майном. З цією метою ОСОБА_7 , розуміючи, що діє в умовах воєнного стану, бажаючи здійснити таємне викрадення чужого майна, непомітно для потерпілої накрив сумку своєю кофтою, після чого невдовзі підняв кофту разом зі схованою в ній сумкою та попрямував до виходу з будинку.

Однак, у той час, коли ОСОБА_7 покидав приміщення кімнати, потерпіла ОСОБА_8 виявила зникнення сумки та, з метою припинення незаконних дій ОСОБА_7 , почала кричати останньому навздогін з метою повернення викраденого, проте обвинувачений на вимоги потерпілої не реагував, натомість пришвидшив хід та залишив приміщення будинку, таким чином заволодівши майном потерпілої - поясно-плечовою текстильною сумкою з надписом «Nike» вартістю 117,40 грн, в якій знаходився гаманець вартістю 270,40 грн та грошові кошти в сумі 240 грн, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 627,80 грн.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2024 року та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

На обґрунтування вимог касаційної скарги захисник зазначає про правильність кваліфікації судом першої інстанції дій ОСОБА_7 за частиною 4 статті 185 КК, та про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при кваліфікації дій засудженого за частиною 4 статті 186 КК.

Вказує, що у порушення вимог КПК суд апеляційної інстанції у своєму вироку взяв до уваги одні свідчення потерпілої, надані нею в суді першої інстанції, не навівши мотивації неприйняття інших показань, безпосередньо наданих під час апеляційного розгляду.

Зазначає про відсутність доказів, які б свідчили про відкрите заволодіння майном потерпілої.

Оскільки захисник убачає в діях ОСОБА_7 ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК, то, враховуючи положення Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та суму викраденого майна - 627,80 грн, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 підлягає закриттю на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, просила вирок суду апеляційної інстанції залишити без зміни.

Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Зі змісту статті 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Відповідно до положень статей 404 407 420 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю чи частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням статті 409 КПК.

Вирішуючи питання про зміну або скасування вироку суду першої інстанції, апеляційний суд має враховувати приписи статей 408 420 КПК.

За приписами частини 2 статті 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у ньому зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Зі змісту вказаних норм та статей 7 404 420 КПК, у їх взаємозв`язку убачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, дати на все вичерпну відповідь й у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 374 КПК у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, серед іншого, зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Виходячи з наведених вище положень кримінального процесуального закону, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Проте до повноважень Суду відноситься перевірка правильності правової оцінки обставин кримінального провадження, які мають ґрунтуватися на підставі належним чином оцінених доказів.

Одним з чинників, які впливають на правильність оцінки доказів, є повнота викладення у судовому рішенні змісту отриманих доказів, у тому числі показань обвинувачених, потерпілих та свідків.

Беззаперечно, закон не вимагає дослівного викладення показань, проте такий виклад має відображати усі юридично значимі аспекти слів, сказаних у суді учасниками провадження.

Виконуючи вказівки Верховного Суду, який своєю постановою від 01 лютого 2024 року скасував попередній вирок суду апеляційної інстанції і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції, цей суд безпосередньо дослідив письмові докази та допитав потерпілу та обвинуваченого, частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок Тульчинського районного суду Віницької області від 22 лютого 2023 року стосовно ОСОБА_7 за частиною 4 статті 185 КК, визнав обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 КК, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

При цьому у вироку апеляційний суд зазначив: «Допитана у суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_8 підтримала свої покази, надані в суді першої інстанції. Апеляційному суду пояснила, що 20 липня 2022 року вона запросила ОСОБА_7 до себе додому, щоб він повідомив їй номер телефону брата Саші. З останнім вона хотіла домовитись про виконання ним деяких будівельних робіт. Обвинувачений разом зі своїми братами вже раніше їй допомагали, організовував роботи саме брат обвинуваченого ОСОБА_9 . О 15 год ОСОБА_10 зайшов до неї на подвір`я та на її запрошення - до будинку. В будинку він сів на стілець біля столу, на якому лежав папірець і почав писати номер телефону, вона сиділа в кріслі навпроти столу, приблизно за 3-4 метри до вхідних дверей. Потім він сказав, що йому жарко та зняв свою спортивну кофту, яку накинув на стіл. Дописавши номер телефону, він взяв кофту, яку притулив до себе та, сказавши, що знає де вихід, його проводжати не треба, вийшов з кімнати, вона його не проводжала. Спочатку вона не помітила, що барсетка, яка лежала на столі, зникла. Зрозуміла це десь через 2-3 хвилини, як ОСОБА_10 вийшов з кімнати. Помітивши, що барсетки немає, вона повільно піднялася, обвинувачений ще знаходився в цей час в коридорі та крикнула йому, щоб він повернув те, що взяв. Він нічого не відповів, але вона почула, що він пришвидшив ходу до виходу. В цей час він знаходився на відстані 3-5 метрів від неї. Тоді вона попрямувала до веранди, в цей час ОСОБА_10 був вже біля хвіртки на відстані 8-9 метрів, тож вона ще раз крикнула йому, щоб він повернув те, що в неї взяв, однак він нічого не сказав, а просто пішов. Вважає, що обвинувачений чув її і в будинку, і на вулиці. Зазначила, що у викраденій барсетці був червоний гаманець, в якому були гроші: дві купюри по 100 грн та 2 купюри по 20 грн та фото онучки. Вона думала, що обвинувачений повернеться та поверне їй викрадене, а тому не повідомила в поліцію відразу. Почекала день, ніч, але обвинувачений нічого не повернув. Тоді вона подзвонила своєму куму, щоб отримати пораду, а він сказав їй подзвонити до поліції, що вона і зробила. Барсетку їй повернули. ОСОБА_7 вона до цього бачила три рази. Їй відомо, що він та два його брати навчалися в будинку-інтернаті в смт. Брацлаві, часто допомагали місцевим жителям з різними роботами. Також зазначила, що більше семи років в неї проблеми з ногами, їй дуже важко пересуватися. Вона практично нікуди не ходить, пересувається при допомозі двох палиць. Того дня, коли сталися події, їй було дуже важко піднятись, тому вона сказала, що не буде проводжати ОСОБА_11 , та, коли виявила зникнення барсетки дуже повільно та довго піднімалася. Вказала, що претензій до обвинуваченого не має, оскільки він уже відбув покарання за вчинене».

Проте перегляд судом касаційної інстанції судового засідання в апеляційному суді, зафіксований за допомогою технічних засобів, демонструє істотну невідповідність викладених у вироку апеляційної інстанції показань потерпілої з її показаннями, яка вона безпосередньо давала апеляційному суду.

Так, на запитання прокурора чи підтверджує потерпіла показання, надані у суді першої інстанції, ОСОБА_8 не відповіла, показала, що крикнула обвинуваченому, коли він знаходився за хвірткою на дорозі; не пам`ятає, чи обертався ОСОБА_7 на її крик, не могла ствердно вказати, чи чув обвинувачений її крик, чи ні. На запитання захисника потерпіла відповіла, що, коли вона виявила пропажу, у хаті обвинуваченого не було і не пам`ятає, як швидко їй вдалося піднятися, враховуючи її вік та стан здоров`я.

Невідповідність викладених у вироку апеляційного суду показань з дійсно наданими, на думку колегії суддів, перешкодило цьому суду при повторному розгляді надати вірну оцінку цим показанням, співставити їх з іншими доказами у провадженні та правильно встановити обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Зазначені розбіжності у показаннях потерпілої, наданих у суді апеляційної інстанції та зазначених в оскаржуваному судовому рішенні, не свідчать переконливо про подолання апеляційним судом сумніву суду першої інстанції стосовно наявності у діях ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 КК, а, отже, висновки щодо такої кваліфікації є передчасними.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до частини 2 статті 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

З огляду на зазначене, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду - скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При цьому Верховний Суд знову у цьому провадженні звертає увагу на необхідності при повторному апеляційному розгляді неухильного дотримання засад безпосередності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом.

Разом з тим, згідно з положеннями частини 3 статті 433 КПК, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Як убачається з вироку Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року ОСОБА_7 був продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам,

передбаченим статтею 177 КПК, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438 441 442 КПК, Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2024 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 23 березня 2025 року включно.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3