Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Справа № 905/711/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Енергоринок", м. Київ (далі - Підприємство),

на рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2016 та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016

зі справи № 905/711/16

за позовом Підприємства

до публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", м. Краматорськ Донецької області (далі - Товариство),

про стягнення 679 284 008,75 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Андишули А.М.,

відповідача - Козак Т.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення коштів у сумі 679 269 629,36 грн., з яких: 548 233 932,22 грн. сума основного боргу; 85 620 087,45 грн. пені; 483 914,27 грн. штрафу; 38 361 624,35 грн. "інфляційних нарахувань"; 6 570 071,07 грн. - 3% річних.

У подальшому розмір позовних вимог було збільшено до 679 284 008,75 грн., з яких: 548 248 311,61 грн. сума основного боргу; 85 620 087,45 грн. пені; 483 914,27 грн. штрафу; 38 361 624,35 грн. "інфляційних нарахувань"; 6 570 071,07 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.04.2016 (суддя Кротінова О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016 (колегія суддів у складі: Чернота Л.Ф. - головуючий, Бойченко К.І. і Радіонова О.О.): позов задоволено частково; зменшено розмір пені до 1 000 000 грн.; стягнуто з Товариства на користь Підприємства 590 045 224,19 грн., з яких: 548 248 311,61 грн. основного боргу; 1 000 000 грн. пені; 483 914,27 грн. штрафу; 33 742 927,24 грн. "інфляційних нарахувань"; 657 0071,07 грн. - 3% річних та 205 294,57 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині зменшення "інфляційних нарахувань", скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення "інфляційних витрат" у розмірі 38 361 624,35 грн., а в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме: статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки судами помилково не враховані рекомендації, викладені у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, та просить відмовити в задоволенні скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

25.09.2007 Підприємством та Товариством укладено договір купівлі - продажу електроенергії №4260/02 (далі - Договір), відповідно до якого:

- Підприємство зобов'язалося продавати, а Товариство зобов'язалося купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов даного договору (пункт 2.1);

- сторони визнають свої зобов'язання за ДЧОРЕ (договір між членами Оптового ринку електричної енергії України) і додатками до ДЧОРЕ, що є його невід'ємними частинами, та керуються його положеннями при виконанні цього договору (пункт 3.1);

- Підприємство продає, а Товариство купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, визначених в акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (додаток №4 до цього договору), в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 договору. Точки обліку електричної енергії наведені у додатку №1 до договору "Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку". Право власності на електричну енергію, яка постачається за цим договором, переходить від Підприємства до Товариства в момент передачі електричної енергії в точках поставки (пункт 3.2);

- вартість електроенергії, купленої Товариством у Підприємства у розрахунковому місяці, визначається у відповідності до Правил ОРЕ за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої Товариством електроенергії (пункт 3.5);

- перерахування коштів Товариством за куплену у Підприємства електроенергію здійснюються кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3 і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену Товариством у Підприємства у цьому місяці, з урахуванням умов пунктів 6.4 та 6.5 цього договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України (пункт 6.2 );

- 11-го, 21-го та останнього числа розрахункового місяця Підприємство перевіряє суму, що надійшла на поточний рахунок із спеціальним режимом використання як оплата Товариства електричної енергії, купленої за першу, другу та третю декаду місяця відповідно. Розмір оплати Товариства за першу декаду визначається шляхом множення 30 % замовленого місячного споживання електроенергії і відповідно за другу декаду - 30 % та за третю декаду - 40 % на прогнозну оптову ринкову ціну, затверджену постановою НКРЕ з урахуванням суми місячного обсягу дотацій для компенсації втрат Товариства від здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом згідно постанови НКРЕ, що встановлює суму дотацій, а також з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу Товариства у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України. В залежності від структури споживання Товариством вказані відсотки можуть бути змінені за домовленістю сторін. У цьому випадку Товариство надає до Підприємства письмове підтвердження своєї структури споживання. У разі здійснення корегування замовленого місячного обсягу купівлі електроенергії, розмір оплати за третю декаду визначається відповідно до пункту 4.15 цього договору (пункт 6.3 );

- остаточний розрахунок за куплену Товариством у Підприємства електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється Товариством до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків Товариства. У цьому випадку Товариство зобов'язане обов'язково вказати призначення платежу (пункт 6.4);

- у разі несплати Товариством за куплену в Підприємства електроенергію у терміни, встановлені пунктом 6.4 цього договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, Підприємство має право нараховувати пеню Товариству у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє не день прострочення) за кожен день прострочення, та штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу (підпункт 7.3.2 пункту 7.3);

- договір укладено на термін з 01.10.2007 по 31.12.2007. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку його дії (пункт 11.6).

На виконання умов Договору позивачем за січень, травень-грудень 2015 року поставлено відповідачу активної електричної енергії в обсязі 547 512,052 кВт/год на загальну суму 749 031 976, 94 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами купівлі-продажу електроенергії, які підписані сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.

Відповідно до вимог пункту 6.4 Договору остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше: за січень 2015 року - 14.02.2015; за травень 2015 року - 14.06.2015; за червень 2015 року - 14.07.2015; за липень 2015 року - 14.08.2015; за серпень 2015 року - 14.09.2015; за вересень 2015 року - 14.10.2015; за листопад 2015 року - 14.11.2015; за грудень 2015 року - 14.01.2016.

Поряд з цим сторонами складено акти коригування до актів купівлі - продажу електроенергії за квітень 2015 року, червень - жовтень 2015 року на виконання постанови НКРЕКП від 12.02.2016 №169, акт коригування до акта купівлі - продажу електроенергії (з врахуванням коригування на виконання постанови НКРЕКП від 30.06.2015 №1981) за травень 2015 року на виконання постанови НКРЕКП від 12.02.2016 №169, якими скориговано загальну вартість переданої електроенергії у сторону збільшення: у квітні 2015 року - на суму 3135,43 грн., у травні 2015 року - на суму 2487,83 грн., у червні 2015 року - на суму 2331,25 грн., у липні 2015 року - на суму 2 282,51 грн., у серпні 2015 року- на суму 1820,42 грн., у вересні 2015 року - на суму 1 211,10 грн. та у жовтні 2015 року - на суму 1 110,85 грн.

Поставлена електроенергія повинна бути оплачена Товариством з урахуванням актів коригування до актів купівлі - продажу електроенергії та пункту 4.13 Договору, а саме: у січні 2015 року - 113794,572 кВт/год на суму 151314273,62 грн. не пізніше 14.02.2015; у квітні 2015 року - суму донарахування в розмірі 3 135,43 грн. не пізніше 12.02.2016; у травні 2015 року- 56383,029 кВт/год на суму 82728810,43 грн. не пізніше 14.06.2015; суму донарахування в розмірі 2487,83 грн. не пізніше 12.02.2016; у червні 2015 року- 54574,966 кВт/год на суму 73301277,67 грн. не пізніше 14.07.2015; суму донарахування в розмірі 2 331,25 грн. не пізніше 12.02.2016; у липні 2015 року- 54380,009 кВт/год на суму 75593121,74 грн. не пізніше 14.08.2015; суму донарахування в розмірі 2 282,51 грн. не пізніше 12.02.2016; у серпні 2015 року- 50597,326 кВт/год на суму 69796158,19 грн. не пізніше 14.09.2015; суму донарахування в розмірі 1820,42 грн. не пізніше 12.02.2016; у вересні 2015 року- 55196,125 кВт/год на суму 69115352,14 грн. не пізніше 14.10.2015; суму донарахування в розмірі 1211,10 грн. не пізніше 12.02.2016; у жовтні 2015 року- 55659,927 кВт/год на суму 81748609,69 грн. не пізніше 14.11.2015; суму донарахування в розмірі 1110,85 грн. не пізніше 12.02.2016; у листопаді 2015 року - 52716,297 кВт/год на суму 68261861,17 грн. не пізніше 14.12.2015; у грудні 2015 року - 54209,801 кВт/год на суму 77172512,29 грн. не пізніше 14.01.2016.

Відповідачем за спожиту електроенергію протягом січня, квітня-грудня 2015 року сплачено 632 866 598,38 грн., залишок несплаченої вартості отриманої електроенергії у січні, квітні-грудні 2015 року становить 548 248 311,61 грн.

Врахувавши, що в порушення умов Договору Товариство не в повному обсязі виконало грошові зобов'язання з оплати електроенергії, перевіривши арифметичний розрахунок, наданий позивачем та керуючись статями 525, 526, 527, 629, 714 ЦК України, статтями 193, 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення в повному обсязі вимог позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 548 248 311,61 грн.

Позивачем на підставі підпункту 7.3.2 пункту 7.3 Договору була заявлена до стягнення сума пені за прострочення основного зобов'язання у розмірі 85 620 087,45 грн. та сума штрафу у розмірі 483 914,27 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір пені до 1 000 000 грн., посилаючись на скрутне фінансове становище, наявність форс - мажорних обставин, проведення антитерористичної операції, специфіку своєї діяльності. Товариство зазначило, що стягнення пені в розмірі, заявленому позивачем, призведе до порушення нормального функціонування відповідача, невиплати заробітної плати працівникам підприємства, неможливості виконання поточних та позапланових ремонтів електромереж, оновлення матеріальної бази та, як наслідок цього, виникнення додаткових пошкоджень, аварій, втрат, що також зачепить інтереси населення та підприємств Донецької області, які й так перебувають у вкрай тяжкому стані. На підтвердження вказаних обставин Товариство подало відповідні докази.

Встановивши наявність підстав для застосування даного виду відповідальності, перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог та керуючись статтями 230, 232 ГК України, статтею 611 ЦК України суди попередніх інстанцій дійшли висновку про стягнення з відповідача штрафу у сумі 483 914,27 грн.

Скориставшись правом, наданим пунктом 3 статті 83 ГПК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов'язання, та стягнули з нього пеню в сумі 1 000 000 грн.

Крім того, Підприємство просило стягнути з Товариства 3% річних у сумі 6 570 071,07 грн. за період з 15.02.2015 по 31.01.2016 та "інфляційних витрат" у сумі 38 361 624,35 грн. за період з лютого 2015 року по січень 2016.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сума 3% річних у розмірі 6 570 071,07 грн. нарахована вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення "інфляційних витрат" у розмірі 38 361 624,35 грн. (нарахування здійснено у період з лютого 2015 року по січень 2016 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати активної електроенергії спожитої у січні 2015 року на суму 65 731 140,33 грн.; у період з червня 2015 року по січень 2016 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у травні 2015 року на суму 45 828 520,91 грн.; у період з липня 2015 року по січень 2016 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати активної електроенергії, спожитої у червні 2015 року, на суму 68036040,76 грн.; у період з серпня 2015 року по січень 2016 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати активної електроенергії, спожитої у липні 2015 року, на суму 70339325,41 грн.; у період з вересня 2015 року по січень 2016 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати активної електроенергії, спожитої у серпні 2015 року, на суму 19648876,56 грн.; у період з жовтня 2015 року по січень 2016 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати активної електроенергії, спожитої у вересні 2015 року, на суму 67 639 824,48 грн.; у період з листопада 2015 року по січень 2016 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати активної електроенергії, спожитої у жовтні 2015 року, на суму 80 213 387,10 грн.; у період з грудня 2015 року по січень 2016 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати активної електроенергії, спожитої у листопаді 2015 року, на суму 66477152,28 грн.; у період за січень 2016 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати активної електроенергії, спожитої у грудні 2015 року, на суму 64 319 664,39 грн.), суди попередніх інстанцій в межах наданих їм процесуальним законом повноважень, враховуючи викладене в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", встановили, що при зверненні з даним позовом до суду позивачем було здійснено невірний арифметичний розрахунок "інфляційних витрат", оскільки неправильно визначено період їх нарахування. Здійснивши перерахунок "інфляційних витрат", суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині та стягнули з Товариства на користь Підприємства "інфляційні витрати" у сумі 33 742 927, 24 грн.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода скаржника з частковою відмовою у позові стосовно стягнення "інфляційних витрат". В іншій частині судові рішення попередніх судових інстанцій, прийняті по суті даної справи, не оскаржуються жодною із сторін.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За підпунктами 3.1, 3.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Попередні судові інстанції, з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи: встановивши, що застосований позивачем розрахунок "інфляційних витрат" суперечить наведеному в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", оскільки позивачем неправильно визначено період їх нарахування; здійснивши перерахунок заявлених до стягнення "інфляційних витрат", - дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнули "інфляційні витрати" у сумі 33 742 927, 24 грн.

Посилання Підприємства на те, що судом безпідставно не взяті до уваги рекомендації, викладені у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р, які були застосовані позивачем при розрахунку "інфляційних втрат", не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки, як зазначено в підпункті 3.2 підпункту 3 вказаної постанови пленуму, рекомендації листа Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р можуть враховуватися при застосуванні індексації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, а, отже, не є обов'язковими для суду.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування судових рішень в їх оскаржуваній частині не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016 зі справи № 905/711/16 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Енергоринок" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Студенець