Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 року Справа № 910/5559/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р.,суддівАкулової Н.В., Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферді Україна ЛТД" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 у справі № 910/5559/13 господарського суду міста Києва за позовом Українського консорціуму "Екосорб" до 1. Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферді Україна ЛТД" провизнання недійсними договорівв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Дудник О.Є., дов. № 01/03-27 від 23.12.2013; Приходько І.А., дов. б/н від 19.03.2013

- відповідача 1: Черей О.В., дов. № 1230/12 від 21.09.2012

- відповідача 2: Козленко О.В., дов. б/н від 10.07.2014

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.08.2013 у справі №910/5559/13 (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 (у складі головуючого судді Пономаренка Є.Ю., суддів Дідиченко М.А.,Руденко М.А.), позовні вимоги Українського консорціуму "Екосорб" до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферді Україна ЛТД" задоволено повністю, визнано недійсними договір № 1 про переведення боргу від 05.02.2009 і додатковий договір від 05.02.2009 до договору про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008, укладені між ЗАТ "Альфа-Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк"), ТОВ "Ферді Україна ЛТД" та Українським консорціумом "Екосорб".

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ТОВ "Ферді Україна ЛТД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 257, 267, 521, 627 - 629 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 47 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", ч. 9 ст.1, ч. 14 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2013 у справі № 910/5559/13, відмовити в задоволенні позову Українського консорціуму "Екосорб" до ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Ферді Україна ЛТД" про визнання недійсними договору № 1 від 05.02.2009 про переведення боргу та додаткової угоди від 05.02.2009 до договору про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008.

Український консорціум "Екосорб" надав відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, оскільки згідно з проспектом емісії ПВНЗІФ "Чайка" розміщення інвестиційних сертифікатів здійснюється в приватному порядку серед покупців, визначених у проспекті, а придбання інвестиційних сертифікатів, з метою фінансування якого надавалися кредитні кошти за кредитним договором № 150/08 від 05.05.2008, можливе лише в процедурі розміщення інвестиційних сертифікатів. ЗАТ "Альфа-Банк", яке є зберігачем і торговцем цінними паперами ПВНЗІФ "Чайка", не довело до відома УК "Екосорб" про відсутність консорціуму в переліку осіб, серед яких здійснюється приватне розміщення інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ "Чайка", що унеможливлювало використання кредитних коштів за цільовим призначенням. Отже, позивач вважає, що при укладенні спірних договорів мав місце обман з боку банку, який замовчив існування обставин, які перешкоджали вчиненню цих договорів. За таких обставин, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ПАТ "Альфа-Банк" не скористалося правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між закритим акціонерним товариством "Альфа Банк" (після зміни назви організаційно-правової форми - публічне акціонерне товариство "Альфа Банк"), як позикодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Ферді Україна Лтд", як позичальником, 05.05.2008 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 150/08, за умовами якого банк зобов'язався відкрити позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у національній валюті та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надати позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язався використати кредит з метою фінансування придбання інвестиційних сертифікатів пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Чайка" та поповнення обігових коштів позичальника у сумі не більше 23 000 000,00 грн, своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом та повернути банку кредит у терміни, встановлені договором.

Відповідно до п. 4.2 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 12.06.2008) банк надає позичальнику кредит лише в межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше 2-х днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін та є невід'ємною частиною цього договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити валюту і розмір траншу та реквізити для його надання, якщо вони не відрізняються від зазначених у п. 10.2 цього договору.

На виконання умов зазначеного договору між банком та позичальником в подальшому укладалися додаткові угоди про надання траншів, на підставі яких банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 8 000 000,00 грн та 8 842 437,00 дол. США.

Умовами додаткових угод № 7 від 04.07.2008, № 8 від 16.08.2008, № 9 від 17.07.2008, №10 від 21.07.2008, №11 від 25.07.2008, №12 від 18.08.2008, №13 від 19.08.2008, №14 від 20.08.2008, №15 від 28.08.2008, №16 від 07.10.2008 встановлено, що за користування траншами позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти у розмірі 17,0 % річних.

05.02.2009 між ЗАТ "Альфа-Банк", ТОВ "Ферді Україна Лтд", як первісним боржником, та Українським консорціумом "Екосорб", як новим боржником, був укладений договір №1 про переведення боргу, за умовами якого первісний боржник за згодою банку передає новому боржнику всі свої боргові зобов'язання первісного позичальника за договором про відкриття кредитної лінії у повному обсязі (п.1.1 договору).

Боргові зобов'язання первісного боржника передаються новому боржнику у повному обсязі та, зокрема, включають: зобов'язання повернути кредит у сумі 8 842 437,00 долари США та 8 000 000,00 грн; зобов'язання сплатити проценти за користування кредитом, нарахованих на дату укладення цього договору у сумі 519 711,70 долари США та 410 970,04 грн; зобов'язання сплатити неустойки (пені, штрафи), нараховані на дату укладення цього договору у сумі 12473,40 долари США та 941,95 грн; зобов'язання сплачувати неустойки (пені, штрафи), передбачені основним договором; зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом за період з 05.02.2009 до дати фактичного повернення кредиту у повному обсязі, в розмірі і на умовах, передбачених основним договором; зобов'язання у випадках, передбачених основним договором та/або законодавством України у строк не пізніше 10 календарних днів з дати пред'явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених в основному договорі), повернути кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору (п. 1.3 договору).

Також 05.02.2009 між сторонами укладено трьохсторонній додатковий договір до договору про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008, за умовами якого сторони погодили, що позичальником за договором кредиту є Український консорціум "Екосорб", до якого у повному обсязі перейшли всі зобов'язання за основним договором.

Згідно з додатковою угодою № 17 від 27.11.2009 (про надання траншу) до кредитного договору № 150/08 від 05.05.2008 УК "Екосорб" отримав кредитні кошти у сумі 12 960 065,00 грн, які 30.11.2009 було перераховано позивачем на рахунок ТОВ "КУА "Будівельні проекти" з призначенням платежу: "за цінні папери по дог. 120-Б від 27.11.09".

Того ж дня грошові кошти в сумі 12 960 064,69 грн від ТОВ "КУА "Будівельні проекти" повернуто на рахунок Українського консорціуму "Екосорб" з призначенням платежу: "повернення зг. дог. 120-Б від 27.11.09".

Також 30.11.2009 грошові кошти в сумі 12 960 064,69 грн були перераховані Українським консорціумом "Екосорб" згідно платіжного доручення № 546628 від 30.11.2009 на рахунок в ЗАТ "Альфа-Банк" з призначенням платежу "списання просроч. заборг. зг. дог. No150/08 від 05.05.2008 без ПДВ".

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" зареєстровано Проспект емісії інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ "Чайка" (протокол № 12 від 07.12.2007), які розповсюджуються способом приватного розміщення.

У п. 5.7 Переліку осіб, серед яких будуть розміщуватися інвестиційні сертифікати, значилось ТОВ "Ферді Україна Лтд".

Згодом до Проспекту емісії інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ "Чайка" внесено зміни, затверджені рішенням загальних зборів учасників ТОВ "КУА "Будівельні проекти" (протокол №36 від 14.04.2009), згідно яких п. 5.7 Проспекту емісії викладено в новій редакції, а саме: з переліку осіб, серед яких будуть розміщуватись інвестиційні сертифікати, виключено ТОВ "Ферді Україна ЛДТ", та внесено 21 юридичну особу, серед яких Український консорціум "Екосорб" був відсутній.

З урахуванням викладеного, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 16, ст.ст. 203, 215, ч. 1 ст. 230, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, ст.20, п. 3, ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, ч. 4 ст.51 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що у зв'язку з відсутністю Українського консорціуму "Екосорб" в переліку осіб, серед яких здійснюється приватне розміщення інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ "Чайка", придбання позивачем зазначених інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ "Чайка" є неможливим, проте про вказану обставину позивача не було повідомлено банком, який є зберігачем і торговцем цінними паперами у проспекті емісії ПВНЗІФ "Чайка", що свідчить про те, що договір № 1 про переведення боргу від 05.02.2009 і додатковий договір від 05.02.2009 до договору про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008 були укладені Українським консорціумом "Екосорб" під впливом обману, що є підставою для визнання їх недійсними відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням (ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України).

Підставою для визнання недійсними договору про переведення боргу від 05.02.2009 і додаткового договору від 05.02.2009 до договору про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008 стало не доведення ЗАТ "Альфа-Банк" до відома Українського консорціуму "Екосорб" при укладанні договорів інформації про відсутність консорціуму в переліку осіб, серед яких здійснюється приватне розміщення інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ "Чайка", що призвело до позбавлення позивача можливості використання кредитних коштів за цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, сторони при укладенні договору про переведення боргу від 05.02.2009 і додаткового договору від 05.02.2009 до договору про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008 визначилися з умовами договорів на власний розсуд і на момент укладення зазначених договорів Український консорціум "Екосорб" мав визначитися, як він буде реалізовувати намір придбати інвестиційні сертифікати пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Чайка".

Український консорціум "Екосорб" на момент укладення договору про переведення боргу від 05.02.2009 і додаткового договору від 05.02.2009 до договору про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008 не був позбавлений права перевірити обставини щодо його наявності у переліку осіб, серед яких здійснюється приватне розміщення інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ "Чайка", оскільки сторони вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх правовідносин, що не суперечать законодавству України.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними").

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено наявності умислу в діях банку при укладенні оскаржуваних правочинів та умисне введення позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема щодо відсутності консорціуму в переліку осіб, серед яких здійснюється приватне розміщення інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ "Чайка", суди дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними договору № 1 про переведення боргу від 05.02.2009 і додаткового договору від 05.02.2009 до договору про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2013 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 у справі № 910/5559/13 були прийняті з неправильним застосуванням статей 203, 215, 230 Цивільного кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову про визнання недійсними договору № 1 про переведення боргу від 05.02.2009 і додаткового договору від 05.02.2009 до договору про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008, укладених між ЗАТ "Альфа-Банк", ТОВ "Ферді Україна ЛТД" та Українським консорціумом "Екосорб".

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферді Україна ЛТД" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2013 у справі №910/5559/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові Українському консорціуму "Екосорб".

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я Н.В. Акулова

С у д д я С.В. Владимиренко