Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 922/5975/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Іванової Л.Б.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015та на рішеннягосподарського суду Харківської області від 10.03.2015у справі№922/5975/14 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота"прозобов'язання вчинити певні дії та стягнення штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та 3% річнихв судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Безпалюк О.Л., - відповідача повідомлений, але не з'явився;Розпорядженням секретаря першої судової палати від 21.07.2015№02-05/494 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2015 у справі №922/5975/14 (суддя Калантай М.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 (судді: Черленяк М.І., Ільїн О.В., Хачатрян В.С.), відмовлено Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі позивач/скаржник/ПАТ "НАК "Нафтогаз") у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" (надалі відповідач/банк) про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Позивач, не погоджуючись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, проте, відповідач не скористався своїм процесуальним правом бути присутнім у судовому засіданні.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо перерахування коштів державного бюджету за платіжними дорученнями: №2005140 від 06.06.2014 на суму 27 216 282,22 грн. та №2006518 від 08.07.2014 на суму 698 491,25 грн.; про стягнення з відповідача на користь позивача 1 597 185,14 грн. пені, 131 275,49 грн. 3% річних, 383 971,92 грн. інфляційних втрат, 1 906 189,75 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на порушення виконання відповідачем договору банківського рахунку №296/3 від 26.10.2010 з урахуванням додатку №1 до нього та договору про внесення змін від 24.12.2013 до вказаного договору.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, не погодилися із такими доводами позивача, наведеними в обґрунтування підстав позову. Відповідно ж до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Вищий господарський суд України погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою правління Національного банку України від 31.07.2014 №456, банк (відповідач) віднесено до категорії неплатоспроможних; рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.08.2014 №67 у банку (відповідача) запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію; постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 у банку відкликано ліцензію та постановлено ліквідувати відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а також нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку (п. 3 ч. 5 ст. 36 вказаного Закону).

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Порядок ліквідації банків врегульований розділом VIII Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з ч. 4 ст. 45 якого протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку; вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси (ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення, зокрема, складає не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; здійснює відчуження активів і зобов'язань банку в разі, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду (ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості, визначеній у ч. 1 ст. 52 цього Закону.

Згідно з п. 20.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 за №492 після прийняття Національним банком рішення про відкликання в банку банківської ліцензії (власником банку рішення про ліквідацію банку) і призначення ліквідатора поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів закриваються ліквідатором банку.

При цьому в п. 4.27 глави 4 розділу V рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 за №2 передбачено, що уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації.

Зважаючи на положення викладених правових норм, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач є кредитором відповідача за договором банківського рахунка, а вимоги позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо перерахування коштів за платіжними дорученнями: №2005140 від 06.06.2014 та №2006518 від 08.07.2014, а також про стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, є майновими вимогами кредитора, та правомірно відмовили у їх задоволенні в силу положень п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації та, в подальшому - відкликанням у нього банківської ліцензії (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 25.03.2015 у справі №910/9232/14, від 01.04.2015 у справі №910/9231/14, від 10.06.2015 у справі №927/1379/14).

Як встановили суди попередніх інстанцій, у подальшому вимоги позивача включені до переліку (реєстру) акцептованих уповноваженою особою Фонду вимог на 28 031 179,99 грн. і задоволення цих вимог поза межами процедури ліквідації банку не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", адже порушить у цілому баланс інтересів кредиторів банку.

Доводи скаржника щодо безпідставного невиконання відповідачем свого обов'язку з перерахування коштів до введення тимчасової адміністрації не спростовують висновок про необхідність дотримання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо порядку задоволення вимог кредиторів банку при його ліквідації.

Крім того, доводи скаржника про неправомірне незадоволення судами попередніх інстанцій вимог позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем з дня порушення відповідачем умов договору банківського вкладу, що полягають у невиконанні платіжних доручень, і до дня введення тимчасової адміністрації у відповідача, також відхиляються судовою колегією, оскільки відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку, в даному випадку, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, вже після введення у відповідача тимчасової адміністрації, оскільки позовна заява датована 19.12.2014, в той час, як тимчасова адміністрація у відповідача була запроваджена з 01.08.2014.

Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, оскільки, є ідентичними доводам, викладеним як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 та рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2015 у справі №922/5975/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

Л.Б. Іванова