Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Справа № 911/4051/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідач суддівАкулової Н.В. Самусенко С.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"на рішення від на та постанову відГосподарського суду Київської області 25.01.2016 Київського апеляційного господарського суду 20.04.2016у справі господарського суду№ 911/4051/15 Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ОУЗІЛ СОЛАР"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Державне підприємство "Енергоринок" 2. Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послугпрозвернення стягнення на предмет заставиза участю представників:

від позивача - Кур'ята В.В.

від відповідача - не з'явились

від третьої особи 1- Калінін М.В.

від третьої особи 2 - не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.01.2016 у справі № 911/4051/15 (головуючий суддя Щоткін О.В., судді: Конюх О.В., Шевчук Н.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 (головуючий суддя Федорчук Р.В., судді: Лобань О.І., Михальська Ю.Б.), відмовлено Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" (позивач) у задоволені позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 509, 512, 514 Цивільного кодексу України, статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

15.06.2016 від Державного підприємства "Енергоринок" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа-1 просила залишити без задоволення касаційну скаргу позивача, а судові рішення - без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.06.2016 у справі № 911/4051/15 (головуючий суддя Саранюк В.І. - доповідач, судді: Акулова Н.В., Дунаєвська Н.Г.) прийнято касаційну скаргу до провадження.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.06.2016, у зв'язку з перебуванням судді Дунаєвської Н.Г. у відпустці, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 911/4051/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.06.2016, у зв'язку з перебуванням судді Дунаєвської Н.Г. у відпустці, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя Саранюк В.І. - доповідач, судді: Акулова Н.В., Євсіков О.О.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.06.2016, у зв'язку з перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 911/4051/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.06.2016, у зв'язку з перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя Саранюк В.І. - доповідач, судді: Акулова Н.В., Самусенко С.С.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-1, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 08.02.2011 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОУЗІЛ СОЛАР" (позичальник) укладено договір кредитної лінії № 6, відповідно до якого банк зобов'язався надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язався отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування у розмірі 75 877 948,00 доларів США, яка надається у вигляді мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 07 лютого 2021 року (п.п. 2.2, 2.3 кредитного договору).

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 08.02.2011 № 6, між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОУЗІЛ СОЛАР" (заставодавець) 30.11.2011 укладено договір застави майнових прав № 37 (із змінами та доповненнями, внесеними згідно з додатковими договорами № 1 від 31.01.2012, № 2 від 28.02.2012, № 3 від 31.05.2012, № 4 від 30.07.2012, № 5 від 31.08.2012, № 6 від 28.09.2012, № 7 від 31.10.2012), відповідно до якого предметом застави виступає належне заставодавцю на підставі контрактів (договір купівлі-продажу електроенергії № 7700/02 від 27.10.2011) право вимагати від боржника (ДП "Енергоринок") здійснення платежів на користь заставодавця за поставлені (або такі, що будуть поставлені) боржникам товари (виконані чи надані послуги), в розмірах та в строки, передбачені умовами контрактів, укладених між заставодавцем та боржниками. В заставу за цим договором передаються як права вимоги, що належать заставодавцю в момент укладення цього договору, так і права вимоги, що виникнуть у заставодавця в майбутньому.

Відповідно до пункту 1.2 договору застави сторони погодили, що на момент укладення цього договору договірна вартість предмета застави становить 11 544 483,30 євро, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 30 листопада 2011 року складає 123 007 208,41 грн.

Пунктом 3.2 договору застави майнових прав передбачено, що у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов'язання, воно (зобов'язання) або будь-яка його частина не будуть виконані, а також в інших випадках, передбачених цим договором та/або законодавством, заставодержатель реалізує своє право застави шляхом звернення стягнення на предмет застави в порядку, визначеному цим договором та законодавством.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.03.2015 у справі № 911/5590/14 присуджено до стягнення з ТОВ "ОУЗІЛ СОЛАР" на користь АТ "Ощадбанк" заборгованості у розмірі 75 475 048,03 дол. США - простроченої заборгованості за кредитом; 6 951 565,36 дол. США - простроченої заборгованості за нарахованими процентами; 1 489 428,16 дол. США - пені за несвоєчасне погашення кредиту; 568 819,88 дол. США - пені за несвоєчасну сплату процентів, 198 960,82 дол. США - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 80 517 дол. США - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів та 73 080,00 грн. - судового збору.

Вказаним рішенням суду встановлено факт отримання відповідачем кредиту у визначеному розмірі, неповернення останнім кредитних коштів та несплату відсотків за їх користування.

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав № 37 від 30.11.2011, а саме належне ТОВ "ОУЗІЛ СОЛАР" на підставі договору купівлі-продажу електроенергії № 7700/02 від 27.10.2011, право грошової вимоги до ДП "Енергоринок" у сумі 17 297 110,28 грн. за продану у березні 2014 року електроенергію в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "ОУЗІЛ СОЛАР" перед банком за договором кредитної лінії № 6 від 08.02.2011.

Позов мотивовано невиконанням позичальником умов кредитного договору.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 вказаного Кодексу передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 23 Закону України "Про заставу" передбачено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Судами встановлено, що 31.03.2014 Державне підприємство "Енергоринок" листом № 01/71-3340 повідомило ТОВ "ОУЗІЛ СОЛАР" про зупинення з 01.04.2014 дії договору № 7700/02 від 27.10.2011 у зв'язку з настанням обставин непереборної сили.

ДП "Енергоринок" у даному листі посилається на пункт 17.1 договору між членами оптового ринку електричної енергії, відповідно до якого коли "Енергоринок" або будь-яка інша сторона ДЧОРЕ ("недіюча сторона") не може в повному обсязі або частково виконувати обов'язки, передбачені ДЧОРЕ, у зв'язку з обставинами непереборної сили, виконання обов'язків Недіючої сторони призупиняються на період дії обставин непереборної сили. Настання обставин непереборної сили підтверджується довідкою Торгово-промислової палати.

Відповідно до пункту 6.2 договору купівлі-продажу електроенергії № 7700/02 від 27.10.2011 при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язання за цим договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків.

Згідно з висновком Торгово-промислової палати України № 750/05-4 від 28.03.2014 на території Автономної Республіки Крим з 27.02.2014 існують обставини непереборної сили, які продовжують діяти по теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин непереборної сили на момент видачі даного висновку встановити не можливо.

Таким чином на час дії обставин непереборної сили у ТОВ "ОУЗІЛ СОЛАР" відсутнє право вимоги до Державного підприємства "Енергоринок" про здійснення оплати реалізованої за договором електричної енергії у березні 2014 року, а відтак, - неіснуюче на час звернення до суду право вимоги у ТОВ "ОУЗІЛ СОЛАР" не може бути відступлене іншій особі, оскільки положеннями статей 512, 514 Цивільного кодексу України законодавець передбачив право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 911/3606/13.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 148 від 07.05.2014 "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя" оптовий постачальник не здійснює закупiвлi електричної енергії в її виробників, які розташовані на тимчасово окупованій території, та не проводить розрахунків з такими виробниками, зокрема, з погашення заборгованості минулих перiодiв. Ця постанова набирає чинності з 01.06.14 та діє до повного відновлення конституційного ладу України на тимчасово окупованій території.

Тобто, даною постановою закріплена пряма заборона на проведення розрахунків із виробниками електричної енергії, зокрема, на погашення заборгованості минулих періодів, тому відступлення права грошової вимоги, яка ще не виникла у відповідача, іншому суб'єкту, зокрема, позивачеві, з метою реалізації ним права на отримання грошових коштів за відступленою вимогою не є можливим.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, відсутні підстави для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Таким чином рішення судів попередніх інстанцій залишаються без змін, а касаційна скарга позивача - без задоволення.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у справі № 911/4051/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. Саранюк

Судді Н. Акулова

С. Самусенко