Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року Справа № 15/066-12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мирошниченка С.В.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех"на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 р. господарського суду Київської області від 04.06.2013 р.у справі№ 15/066-12 господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агротех"доПриватного підприємства "Восход України"про стягнення 481 159, 21 грн.

За участю представників:позивача:Пацалюка А.В.;відповідача:не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

10.08.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех" (далі за текстом: позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Восход України" (далі за текстом: відповідач) про стягнення з останнього заборгованості за придбаний товар в розмірі 481 159, 21 грн., з яких 476 859, 66 грн. основного боргу та 4 299, 55 грн. - 3 % річних (згідно заяви про зменшення позовних вимог вх. № 15580 від 02.10.2012 р.)

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати придбаного товару.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.06.2013 р. (суддя Рябцева О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Восход України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех" 230 568, 00 грн. заборгованості, 2 103, 54 грн. 3 % річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 р. (колегія суддів у складі: головуючого - Рябухи В.І., суддів Кондес Л.О., Ропій Л.М.) рішення господарського суду Київської області від 04.06.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротех" та Приватним підприємством "Восход України" досягнуто усної домовленості про купівлю-продаж товару, за якою позивач здійснив відгрузку пшениці відповідачу, за яку відповідач у період з 02.09.2009 р. по 04.01.2010 р. перераховував грошові кошти.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Таким чином, як вірно встановлено судом, між сторонами у спрощений спосіб укладено договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судами встановлено, що 25.08.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех" виставило відповідачу рахунок фактуру № СФ-34 на суму 610 558, 00 грн.

26.08.2009 р. на підставі вказаного рахунку фактури Приватне підприємство "Восход України" здійснило оплату 24 650, 00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Згідно видаткової накладної № РН-о0н031 від 02.09.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех" поставило, а Приватне підприємство "Восход України" прийняло пшеницю на 610 558, 00 грн.

02.09.2009 р. відповідачем видано довіреність ЯНЖ № 494910 ОСОБА_5 на отримання пшениці від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех".

У зв'язку з запереченням Приватним підприємством "Восход України" факту отримання ним пшениці за вказаною видатковою накладною, під час розгляду справи у суді першої інстанції проведено почеркознавчу експертизу підпису особи, що одержала товар за видатковою накладною № РН-о0н031 від 02.09.2009 р.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 1717/1718/2013-32 від 23.04.2013 р. підпис на вказаній видатковій накладній виконано не ОСОБА_6 (генеральний директор підприємства).

Між тим, підпис особи, що отримала пшеницю за видатковою накладною № РН-о0н031 від 02.09.2009 р. скріплено відтиском печатки Приватного підприємства "Восход-України".

Відповідачем не надано доказів на підтвердження факту втрати або незаконного використання печатки Приватного підприємства "Восход-України".

Крім того, як встановлено судами, за платіжними дорученнями № 180 від 02.09.2009 р. на 20 000, 00 грн., № 186 від 07.09.2009 р. на 40 000, 00 грн., № 193 від 08.09.2009 р. на 10 000, 00 грн., від 10.09.2009 р. на 20 000, 00 грн., № 212 від 15.09.2009 р. на 35 000, 00 грн., від № 232 18.09.2009 р. на 30 000, 00 грн., від 22.09.2009 р. на 28 000, 00 грн., № 449 від 11.12.2009 р. на 20 000, 00 грн., № 431 від 24.12.2009 р. на 10 000, 00 грн. та № 497 від 14.01.2010 р. на 10 000, 00 грн. відповідач здійснював оплати "за пшеницю зг. рах. СФ-34 від 25 серпня 2009 р.", з огляду на що, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що вказані обставини свідчать про визнання відповідачем факту отримання пшениці за видатковою накладною № РН-о0н031 від 02.09.2009 р.

Згідно рахунку фактури № СФ-34 від 25.08.2009 р. відповідачем перераховано 287 650, 00 грн., сума боргу за видатковою накладною № РН-о0н031 від 02.09.2009 р. становить 322 908, 00 грн., в листопада 2010 року відповідачем було сплачено надмірні кошти, які зараховано як кредит в сумі 92 340, 00 грн.

02.10.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех" виставило відповідачу рахунок фактуру № СФ-53 на суму 246 291,66 грн. за видатковою накладною № РН-о0н041 від 02.10.2009 р.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Між тим, судами встановлено, що видаткова накладна №РН-о0н041 від 02.10.2009 р. не містить підпису уповноваженої особи в графі "Отримав(ла)" та печатки підприємства.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що видаткова накладна № РН-о0н041 від 02.10.2009 р. не підтверджує факт поставки відповідачу вказаного в ній товару та не може вважатись належним та допустимим доказом отримання відповідачем товару на суму 246 291, 66 грн., а тому підставно відмовили у позові в цій частині.

Крім того, судами правомірно зазначено, що оскільки обов'язок оплати товару виникає у покупця після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів, а видаткова накладна, яка не містить підпису уповноваженої особи на отримання товару та печатки підприємства не може вважатись належним доказом прийняття товару у відповідності до вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

29.03.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех" направило відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість за пшеницю в сумі 605 423, 98 грн.

За нормою ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судами, Приватне підприємство "Восход України" відповіді на претензію та доказів сплати суми боргу не надало.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, а також те, що заборгованість відповідача перед позивачем за видатковою накладною № РН-о0н041 від 02.10.2009 р. на суму 246 291, 66 грн. не підтверджена належним чином, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову про стягнення боргу за видатковою накладною №РН-о0н031 від 02.09.2009 р. в сумі 230 568, 00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких виражається в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех" просить стягнути з Приватного підприємства "Восход України" 4 299, 55 грн. 3 % річних за період з 22.04.2012 р. по 10.08.2012 р., нараховані на заявлену у справі суму боргу.

Разом з тим, враховуючи підставність заявлених вимог лише в частині, суди, здійснивши перерахунок вказаної позивачем суми 3 % річних, дійшли висновку про стягнення 2 103, 54 грн. 3 % річних як такої, що нарахована на дійсну суму боргу, підтверджену належним чином.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятого у справі судового рішення Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 83, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех" залишити без задоволеня.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 р. у справі № 15/066-12 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере