Історія справи

Постанова ВГСУ від 21.07.2015 року у справі №4/86-б-10
Постанова КГС ВП від 13.02.2020 року у справі №4/86-б-10
Постанова ВГСУ від 24.03.2015 року у справі №4/86-б-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року Справа № 4/86-Б-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Панової І.Ю.суддів:Коваленка В.М., Погребняка В.Я.розглянув касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому на ухвалуГосподарського суду Хмельницької області від 20.01.2015 рокута постановуРівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 рокуу справі№4/86-Б-10 господарського суду Хмельницької області за заявоюПриватного підприємства "Торговий дім "Укр-Петроль"доЗакритого акціонерного товариства "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл"провизнання банкрутом

за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" - Ігнатенко М.В., довіреність б/н від 10.03.2015 року, від Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому - Собко Г.І., довіреність б/н від 24.03.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.01.2015 року (суддя - Яроцький А.М.) у справі №4/86-Б-10 заяву ДПІ у м. Хмельницькому про визнання поточних грошових вимог до боржника в розмірі 159 270,88 грн. - відхилено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коломис В.В., суддя - Тимошенко О.М., суддя Огородник К.М.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області - залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 20.01.2014 року у справі №4/86-Б-10 - залишено без змін.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.01.2015 року та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року у справі №4/86-Б-10, Державна податкова інспекція у місті Хмельницькому звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, з вимогою передати справу №4/86-Б-10 на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на приписи п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14, п.56.11 ст.56, п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, ст.ст.23, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заявник вважає, що заборгованість, яка рахується за Боржником перед бюджетом по земельному податку з юридичних осіб у сумі 159270грн. 88коп., є поточними вимогам та повинна бути включена до реєстру вимог кредиторів.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати Вищого господарського суду України від 20.07.2015 року для розгляду справи №4/86-Б-10 господарського суду Хмельницької області сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Панова І.Ю., судді: Коваленко В.М., Погребняк В.Я.

Судовою колегію Вищого господарського суду України задоволено клопотання Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про що 20.07.2015 року винесено відповідну ухвалу.

Арбітражний керуючий Комлик І.С. у відзиві на касаційну скаргу проти вимог та доводів скаржника заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

В судовому засіданні 21.07.2015 року представник Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" проти вимог та доводів заявника касаційної скарги заперечує, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача та пояснення повноважних представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Хмельницької області від 12.12.2012 року закрите акціонерне товариство "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл" ( далі - ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл") визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича.

29.12.2012 року в офіційному друкованому органі - газеті "Урядовий кур'єр" №242 розміщено оголошення про визнання ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою суду від 11.07.2013 року призначено ліквідатором у справі №4/86-Б-10 про банкрутство ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл" арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого №130 від 04.02.2013 року, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1).

28.10.2014 року Державна податкова інспекція у місті Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області ( далі - ДПІ у м. Хмельницькому) звернулася до господарського суду Хмельницької області з заявою про визнання поточних грошових вимог до боржника в сумі 159 270,88 грн. (земельний податок з юридичних осіб).

Заява обґрунтована наявністю поточної заборгованості ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл" по земельному податку з юридичних осіб, яка станом на 30.01.2014 року становить 159 270,88 грн., що підтверджується податковими деклараціями з плати за землю за грудень 2012р. та 2013 рік, період нарахування боргу визначений 30.01.2013 року та 14.03.2013 року - 30.01.2014 року.

За повідомленням ліквідатора від 19.01.2015 року, відхилено вимоги ДПІ у м. Хмельницькому в розмірі 159270,88 грн., у зв'язку з нарахуванням останніх після введення судом ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.01.2015 року у справі №4/86-Б-10 заяву ДПІ у м. Хмельницькому про визнання поточних грошових вимог до боржника в розмірі 159 270,88 грн. - відхилено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року апеляційну скаргу ДПІ у м.Хмельницькому - залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 20.01.2014 року у справі №4/86-Б-10 - залишено без змін.

Приймаючи оскаржені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявлені до визнання поточні грошові вимоги не є узгодженим податковим зобов'язанням, а надані документи не можуть вважатись належними доказами наявності заборгованості у банкрута. Вимоги ДПІ у м. Хмельницькому не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону про банкрутство, заявлені після введення ліквідаційної процедури, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку частини 1 статті 23 означеного Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з оглядом на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України ( далі - ГПК України) у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно зі ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( далі - Закон про банкрутство).

Враховуючи приписи п.11 Розділу X Прикінцевих та Перехідних положень Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013 року та оскільки постанову у справі про визнання банкрутом ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл" прийнято до набрання чинності нової редакції Закону про банкрутство, під час розгляду справи застосовуються положення Закону про банкрутство в редакції чинній до 19.01.2013р.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство (у визначеній редакції) кредитор - це юридична або фізична особа, державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

За приписами ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Системний аналіз норм статті 1, ст. 23, ст. 25 Закону про банкрутство, які є спеціальними, а отже пріоритетними у застосуванні відносно інших законодавчих актів України в правовідносинах банкрутства, свідчить, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Отже, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у боржника не виникає будь-яких нових поточних зобов'язань, у т.ч. зі сплати обов'язкових платежів, що можуть бути заявлені в порядку статті 23 Закону про банкрутство.

У ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство.

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).

Із заяви ДПІ у м. Хмельницькому вбачається, що заборгованість по земельному податку з юридичних осіб, рахується за період 30.01.2013 року та 14.03.2013 року - 30.01.2014 року, тобто після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, постанова від 12.12.2012 року.

У постанові Верховного Суду України від 27.05.2014р. у справі №5021/321/12 зазначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури згідно з частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Правове регулювання відносин банкрутства, а саме наслідків визнання боржника банкрутом, визначено ст.38 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, кореспондується з зі статтею 23 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.03.2014 у справі № 6/108-09, від 18.03.2014р. у справі №3-5гс14, від 08.04.2014 у справі №10/Б-711, які згідно зі ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх судів України.

Таким чином, нарахування боржнику, у тому числі, по земельному податку з юридичних осіб, можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Крім того, як це вірно було встановлено судами попередніх інстанцій, податкові декларації з плати за землю за грудень 2012 року та 2013 року надані заявником в обґрунтування заявлених грошових вимог до боржника, подані ОСОБА_8 та ОСОБА_9, в той час як у період з 12.12.2012р. повноваження керівника боржника - ліквідатора у справі про банкрутство ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл" здійснював арбітражний керуючий Череватий Любомир Богданович. За відомостями з ЄДР, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_9 здійснював керівництво ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл" з 03.09.2012 року до 12.12.2012 року (прийняття постанови у справі).

В зв'язку з цим, суди встановили, що з 12.12.2012 року ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не були наділені повноваженнями на подання до органу податкової служби податкових декларацій за грудень 2012 року та 2013 рік.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що заявлені до визнання поточні грошові вимоги не є узгодженим податковим зобов'язанням, а надані документи не можуть вважатись належними доказами наявності заборгованості у банкрута.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення про відмову ДПІ у м. Хмельницькому у визнанні поточних грошових вимог до боржника в сумі 159 270,88 грн. підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

Відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 ГПК України, у зв'язку з чим підстав для їх скасування колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 20.01.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року у справі №4/86-Б-10 залишити без змін.

Головуючий суддя: І.Ю. Панова Судді: В.М. Коваленко В.Я. Погребняк