ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року Справа № 5002-9/1127-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Владимиренко С.В.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Мiнiстерства юстицiї України на постанову Київського апеляцiйного господарського суду вiд 30.11.2016 року за скаргою Публiчного акцiонерного товариства "Державний експортно-iмпортний банк України" на дiї та бездiяльнiсть Вiддiлу примусового виконання рiшень Департаменту державної виконавчої служби Мiнiстерства юстицiї України у справi № 5002-9/1127-2011 господарського суду Київської областi за позовом Публiчного акцiонерного товариства "Державний експортно-iмпортний банк Украни" до Вiдкритого акцiонерного товариства "Схiд" про стягнення коштiв,

за участю представників:

ВДВС: не з'явився,

Стягувача: Каратун Є.Є., дов. № 010-01/2868 від 05.07.2016 року,

Боржника: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Рiшенням господарського суду Автономної Республiки Крим (далі - АРК) вiд 19.05.2011 року у справi № 5002-9/1127-2011, залишеним без змiн постановою Севастопольського апеляцiйного господарського суду вiд 28.02.2012 року, позов Публiчного акцiонерного товариства "Державний експортно-iмпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк", Стягувач, Заявник) задоволено в повному обсязi: стягнуто з Вiдкритого акцiонерного товариства "Схiд" (далі - ВАТ "Схiд", Боржник) на користь АТ "Укрексімбанк" 5912335,40 доларiв США і 31249,91 грн. заборгованостi, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором вiд 14.12.2007 року № 151107К79 та договором поруки вiд 14.12.2007 року № 151107Р21.

На виконання вказаного судового рішення господарським судом АРК 17.04.2012 року було видано відповідний наказ № 5002-9/1127-2011, який надійшов до виконання до Вiддiлу примусового виконання рiшень Департаменту державної виконавчої служби Мiнiстерства юстицiї України (далі - ВДВС), яким 27.04.2015 року було вiдкрито виконавче провадження №47387121.

В наступному, постановами ВДВС вiд 27.04.2015 року було накладено арешт на майно Боржника та оголошено заборону на його вiдчуження.

Разом з тим, 30.06.2016 року постановою ВДВС наказ № 47387121, виданий господарським судом 17.04.2012 року, було повернуто Стягувачу, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим, АТ "Укрексімбанк" було подано скаргу на такі дії ВДВС, у якій Заявник просив визнати дії державного виконавця останнього щодо повернення наказу № 47387121 від 17.04.2012 року, незаконними, скасувати вказану постанову від 30.06.2016 року, винесену в рамках виконавчого провадження № 47387121 та зобов'язати цей орган відновити таке виконавче провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року, визнано незаконним дії головного державного виконавця ВДВС щодо повернення АТ "Укрексімбанк" наказу господарського суду АРК від 17.04.2012 року № 5002-9/1127-2011, скасовано постанову ВП № 47387121 від 30.06.2016 року з примусового виконання наказу господарського суду АРК від 17.04.2012 року № 5002-9/1127-2011 про повернення виконавчого документа Стягувачу, та зобов'язано ДВС відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду АРК від 17.04.2012 року № 5002-9/1127-2011.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ВДВС, у поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 37, 47 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 4, 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду у даній справі, та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні скарги Стягувача у повному обсязі.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.03.2017 року, у зв'язку з перебуванням судді Плюшка І.А. у відпустці, здійснено зміну складу колегії суддів для розгляду вказаної касаційної скарги у складі: Малетича М.М. - головуючий (доповідач), Владимиренко С.В. та Самусенко С.С.

До початку розгляду касаційної скарги по суті від представника ДВС через канцелярію суду надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату через неможливість явки цього представника в судове засідання, яке колегією суддів було розглянуто та відхилено, як безпідставне.

Заслухавши пояснення представника АТ "Укрексімбанк", вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закону) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Водночас, відповідно до ст. 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Водночас, згідно ч. 1 ст. 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до Закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно вимог ст. 11 Закону, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з приписами ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є, в тому числі, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

При цьому, частиною другою статті 47 Закону встановлено, що при наявності обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Крім того, 01.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.

Так, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", на тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, згідно положень діючого законодавства, обов'язком органів виконавчої служби є забезпечення повного, своєчасного та неупередженого виконання рішення суду.

Як вказувалось вище, на виконання рішення господарського суду АРК вiд 19.05.2011 року у даній справi про стягнення з ВАТ "Схiд" на користь АТ "Укрексімбанк" 5912335,40 доларiв США і 31249,91 грн. заборгованостi, у зв'язку з невиконання зобов'язань за кредитним договором № 151107К79 вiд 14.12.2007 року та договором поруки № 151107Р21 вiд 14.12.2007 року, яке набрало законної сили 28.02.2012 року, господарським судом АРК 17.04.2012 року було видано відповідний наказ № 5002-9/1127-2011, який надійшов до виконання до ВДВС.

Останній, 27.04.2015 року вiдкрив виконавче провадження № 47387121 і своїми постановами від 27.04.2015 року, відповідно, наклав арешт на майно Боржника та оголосив заборону на його вiдчуження, а також, зробив запити до Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті щодо надання інформації стосовно катерів, яхт, а до Департаменту ДАІ МВС України - про надання інформації зареєстрованих транспортних засобів.

Крім того, 03.06.2015 року ВДВС виніс постанову про арешт коштів та інших цінностей Боржника, що знаходяться на його рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Проте, в наступному, 30.06.2016 року постановою ВДВС наказ №47387121, виданий господарським судом 17.04.2012 року було повернуто Стягувачу, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", з посиланням на те, що Боржник знаходиться на території АРК, на якій Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" заборонено вчинення правочинів щодо нерухомого майна, у зв'язку з чим, державний виконавець позбавлений можливості звернути стягнення на майно Боржника.

Водночас, у своїй скарзі на дії ВДВС АТ "Укрексімбанк" вказував на те, що державний виконавець, в порушення вимог ст.ст. 6, 11, 40 Закону України "Про виконавче провадження", не вжив усіх належних заходів щодо повного, своєчасного та неупередженого вчинення виконавчих дій, та безпідставно повернув йому наказ № 5002-9/1127-2011, виданий господарським судом АРК 17.04.2012 року.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, з посиланням на приписи ст.ст. 2, 27, 32, 47 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 4, 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", представлені матеріали справи, і на те, що територія АРК є саме тимчасово окупованою територією України, тоді як судові рішення, ухвалені судами іменем України є обов'язковими до виконання на всій території України, дійшов висновку про визнання неправомірними дій ВДВС щодо прийняття постанови про повернення виконавчого документа Стягувачу з мотивів наявності заборони з приводу вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а дії ВДВС щодо невиконання наказу господарського суду АРК від 17.04.2012 року, який тривалий час перебував на виконанні у державного виконавця та не був виконаний і повернутий Стягувачу з підстав неможливості звернення стягнення на майно, що належить Боржнику, вважав за можливе розцінювати, як порушення положень Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод", зокрема, права на справедливий суд, встановленого статтею 6 зазначеної Конвенції, у зв'язку з чим, визнавши дії головного державного виконавця ВДВС щодо повернення АТ "Укрексімбанк" наказу господарського суду АРК № 5002-9/1127-2011 від 17.04.2012 року, незаконними, скасував постанову ВП № 47387121 від 30.06.2016 року з примусового виконання наказу господарського суду АРК № 5002-9/1127-2011 від 17.04.2012 року про повернення виконавчого документа Стягувачу, та зобов'язав ВДВС відновити виконавче провадження з примусового виконання такого наказу.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки судів попередніх інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про залишення без змін ухвали суду першої інстанції про задоволення скарги на дії ВДВС, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111, 11113, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Мiнiстерства юстицiї України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду вiд 30.11.2016 року у справi №5002-9/1127-2011 - без змін.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Владимиренко С.В.

Самусенко С.С.