ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 920/1781/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.09.2016у справі№ 920/1781/15господарського суду Сумської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"простягнення 771615,60грн

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: від відповідача:Громніцький Ю.П. (довіреність№14-132 від 13.05.2014) Новик О.В. (довіреність №8 від 11.01.2016)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Сумської області (головуючий суддя Левченко П.І., судді Жерьобкіна Є.А., Моїсеєнко В.М.) від 04.07.2016 у справі №920/1781/15 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 57156,51грн пені, 7268,21грн 3% річних, 17869,88грн інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Сіверін В.І., судді - Терещенко О.І., Тихий П.В.) від 13.09.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.525, 526, 599, 625, 631 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.217 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" 771615,60грн, в тому числі пені в сумі 207385,41грн, 3 % річних у сумі 20862,63грн та інфляційних втрат у сумі 543367,56грн за несвоєчасну оплату природного газу, відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №2805/14-ТЕ-29 від 23.05.2014.

Судами встановлено таке.

Відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №2805/14-ТЕ-29 від 23.05.2014 (далі - договір), позивач зобов'язується передати у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити природний газ на умовах, передбачених договором.

Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за липень - грудень 2014 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 47721371,67грн.

За умовами пункту 6.1. договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий та визначений в актах приймання-передачі газ грошовими коштами здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.2. договору, у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1. цього договору, останній зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 207385,41грн, 3 % річних в загальній сумі 20862,63грн та інфляційні збитки в загальній сумі 543367,56грн, стягнення яких, є предметом спору в даній справі.

Судами встановлено, що 23.12.2014 між позивачем, відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської облдержадміністрації, Департаментом фінансів, економіки та бюджетних відносин Сумської міської ради, Департаментом інфраструктури міста Сумської міської ради, Комунальним підприємством "Міськводоканал", укладено договори №1579/30, №1580/30 та №1582/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року №30 (т.1 а.с.75-80).

Відповідно до умов зазначених договорів сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий природний газ за 2014 рік за договором №2805/14-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 23.05.2014 в сумі 500000,00грн, в сумі 1500000,00грн та в сумі 300000,00грн.

Згідно з платіжними дорученнями №№19, 18, 21 від 25.12.2014 грошові кошти на підставі вищевказаних договорів про організацію взаєморозрахунків в сумі 1500000,00грн, в сумі 500000,00грн та в сумі 37900,94грн сплачені відповідачем на користь позивача (т.1 а.с.82-83).

Вказана оплата, згідно наданого позивачем розрахунку, врахована останнім як погашення заборгованості за поставлений природний газ за грудень 2014року.

Крім того, відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55/57/43, між позивачем, відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської облдержадміністрації, були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №1689 від 18.08.2014, №1863 від 18.09.2014, №1978 від 14.10.2014, №2130 від 13.11.2014, №2355 від 15.12.2014, №11 від 19.01.2015.

На виконання зазначених спільних протокольних рішень було здійснено погашення заборгованості за поставлений у 2014 році природний газ наступним чином:

- згідно з протокольним рішенням №1689 від 18.08.2014 сплачено 627000,00грн 21.08.2014 (платіжне доручення №10 від 19.08.2014);

- згідно з протокольним рішенням №1863 від 18.09.2014 сплачено 505000,00грн 24.08.2014 (платіжне доручення №11 від 22.08.2014);

- згідно з протокольним рішенням №1978 від 14.10.2014 сплачено 485000,00грн 21.10.2014 (платіжне доручення №15 від 15.10.2014);

- згідно з протокольним рішенням №2130 від 13.11.2014 сплачено 2060000,00грн 20.11.2014 (платіжне доручення №16 від 14.11.2014);

- згідно з протокольним рішенням №2355 від 15.12.2014 сплачено 7170000,00грн 22.12.2014 (платіжне доручення №8 від 16.06.2014);

- згідно з протокольним рішенням №11 від 19.01.2015 сплачено 3337922,92грн 24.02.2015 (платіжне доручення №5 від 24.02.2015).

Загалом, згідно з зазначеними спільними протокольними рішеннями, оплачено поставлений природний газ на загальну суму 14184922,92грн.

Судами встановлено, що частину основного боргу за договором №2805/14-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 23.05.2014 відповідач сплатив самостійно за рахунок коштів товариства в загальній сумі 32848547,81грн.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на прострочену заборгованість, погашення якої відбулося за договорами про організацію взаєморозрахунків та на підставі спільних протокольних рішень є необґрунтованою, адже уклавши зазначені правочини, сторони тим самим змінили строки та порядок проведення розрахунків за договором купівлі-продажу газу. Разом з тим, зазначивши, що частина заборгованості була самостійно погашена відповідачем, місцевий господарський суд стягнув пеню, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані за прострочення виконання зобов'язання, яке виконано відповідачем за рахунок власних коштів.

Апеляційний господарський суд, з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не погодився та відмовляючи в позові повністю зазначив, що після укладення та належного виконання сторонами договорів про організацію взаєморозрахунків, підстави для стягнення з відповідача заявлених у позові сум відсутні, адже не має місце виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом договорів про організацію взаєморозрахунків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд дійшов вірних висновків про те, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків та підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу, тому для застосування санкцій у вигляді пені та наслідків порушення грошового зобов'язання необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, відповідно до пунктів 15, 16 яких сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору та поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями.

Отже, враховуючи, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями, а також договором про організацію взаєморозрахунків, втім, вказані договори виконані належним чином, підстави нарахування і стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних відсутні (аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі №5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 25.03.2015 у справі №924/1265/13, від 01.07.2015 у справі №924/1230/14, від 16.09.2015 у справі №917/2520/14).

Посилання скаржника на те, що розрахунок суми позовних вимог ним здійснено, зокрема, і на суму, що не охоплювалася договором про організацію взаєморозрахунків та самостійно сплачувалась відповідачем, як на підставу для часткового задоволення позову, колегією суддів відхиляються, оскільки, уклавши спільні протокольні рішення та договори про організацію взаєморозрахунків, якими повністю була погашена заборгованість відповідача, позивач визнав та погодив прийняти до сплати лише існуючу за договором купівлі-продажу газу заборгованість відповідача, поряд з цим, узгодивши, що після виконання зобов'язання він не матиме жодної претензії до останнього стосовно предмета договору (погашення заборгованості останнього за спожитий газ у 2014 році за договором № 2805/14-ТЕ-29 від 23.05.2014).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов ґрунтовного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судом обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст.1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі № 920/1781/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Поляк

О. Яценко