Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 910/22687/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 рокуу справі№ 910/22687/13господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "КОРДОН"доДержавного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка"простягнення 28 320, 84 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Кравцова Е.В. дов. № 88 від17.11.2014 року,- відповідача:Третякова В.Г. дов. б/н від 19.11.2014 року, Федоренко М.О. дов. б/н від 19.11.2014 року, Пасічний А.Ф. в.о. директора

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "КОРДОН" (далі за текстом - ТОВ "Юридична фірма "КОРДОН") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка" (далі за текстом - ДП "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка") про стягнення 28 320, 84 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі № 910/22687/14 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ДП "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка" на користь ТОВ "Юридична фірма "Кордон" 25 368 грн. основної заборгованості, 1 878, 27 грн. пені. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ДП "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року у справі № 910/22687/14 апеляційну скаргу ДП "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ДП "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року у справі № 910/22687/14, а матеріали справи направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 18.11.2014 року № 03-05/3035 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/22687/13, у зв'язку з завершенням двотижневої підготовки у Національній школі суддів України судді Ходаківської І.П., та виходом із відпустки судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.11.2012 року між ТОВ "Юридична фірма "Кордон" (виконавець) та ДП "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка" (замовник) укладено Договір № 14 про надання послуг, згідно п. 1.1. якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе обов'язки з надання послуг з організації науково-практичних семінарів.

Положеннями п. 2.1. вказаного Договору сторони погодили, що виконавець зобов'язався забезпечити якісне та кваліфікаційне надання послуг відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. п. 3.2., 4.1. Договору замовник зобов'язується оплатити за надані послуги виконавцю відповідно до рахунків-фактур. Вартість послуг за цим договором визначається на підставі виставлених рахунків-фактур.

Згідно п. 4.2. Договору сплата послуг, що мають бути наданим виконавцем за цим договором, здійснюється замовником протягом 10 календарних днів після підписання акту здачі - прийняття робіт (наданих послуг) на підставі виставлених рахунків-фактур.

Положеннями п. п. 5.1., 5.2. Договору сторони передбачили, що після завершення надання послуг виконавець передає замовнику два примірника акта здачі - прийняття робіт (наданих послуг), підписаний зі своєї сторони, замовник, отримавши акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг), зобов'язаний підписати акт не пізніше ніж через три робочих дні з дати отримання і один примірник надіслати виконавцеві.

Пунктом 7.3. Договору сторони погодили оплату пені замовником в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день затримки, у випадку несвоєчасної оплати замовником наданих виконавцем послуг.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що в день підписання договору сторонами було підписано специфікацію № 1 вартість наданих послуг з організації науково-практичного семінару "Видавнича галузь України: проблема захисту від контрафактної книжково-журнальної продукції" дата проведення 26.12.2012 року (додаток № 1 до договору) та специфікацію № 2 вартість наданих послуг з організації науково-практичного семінару "Підвищення кваліфікації працівників видавничо-поліграфічної галузі: просто про складне" дата проведення 27.12.2012 року.

Також, судами встановлено, що відповідно до підписаних сторонами специфікацій № № 1, 2, які є невід'ємними частинами договору, загальна вартість послуг по організації семінарів на 26.12.2012 року та на 27.12.2012 року становить 25 368, 00 грн. (по 12 684, 00 грн. за організацію кожного семінару).

Господарськими судами встановлено, що умови Договору щодо організації позивачем обумовлених семінарів 26.12.2012 року та 27.12.2012 року були виконані, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 61 від 26.12.2012 року та № 62 від 27.12.2012 року на загальну суму 25 368, 00 грн. (по 12 684, 00 грн. за організацію кожного семінару). При цьому, з боку відповідача згадані акти підписані його директором та скріплені круглою печаткою.

Так, позивачем було надано відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000041 від 26.12.2012 року та № СФ-0000042 від 27.12.2012 року на оплату послуг з організації науково-практичного семінару "Видавнича галузь України: проблема захисту від контрафактної книжково-журнальної продукції" та на оплату послуг з організації науково-практичного семінару "Підвищення кваліфікації працівників видавничо-поліграфічної галузі: просто про складне" відповідно на загальну суму 25 368, 00 грн. (по 12 684, 00 грн. за організацію кожного семінару), однак доказів оплати наданих послуг відповідачем судами не встановлено.

Крім того, судами досліджено, що позивачем на підтвердження факту надання послуг за Договором також надано: запрошення на семінари, програми заходів науково-практичних семінарів, кошториси на проведення семінарів та податкові накладні № 7 від 26.12.2012 на суму 12 684, 00 грн. та № 9 від 27.12.2012 на суму 12 684, 00 грн., а також податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2012 року з додатком № 5.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що належними та допустимими доказами підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем станом на момент вирішення справи заборгованості по оплаті наданих за Договором послуг, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25 368, 00 грн. заборгованості, а також здійснено арифметичний перерахунок щодо вимог про стягнення пені та задоволено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 878, 27 грн. пені.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки у справі судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відтак, до предмету дослідження у даній справі входить встановлення факту надання послуг, достеменного встановлення об'єму наданих послуг, вартості таких послуг, а також порядок їх погодження та прийняття та оплати.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, подані позивачем докази не мають для суду заздалегідь встановленої доказової сили і при вирішенні спору суд має з'ясовувати і оцінювати усі обставини, пов'язані із наданням послуг у відповідності до вимог статті 43 ГПК України, за приписами якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Поза увагою судів залишились також доводи та заперечення позивача, чим порушено приписи статей 42, 43 ГПК України.

Наведені норми права не було враховано судами попередніх інстанцій, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до підписаних сторонами специфікацій № № 1, 2, які є невід'ємними частинами Договору, загальна вартість послуг по організації семінарів на 26.12.2012 року та на 27.12.2012 року становить 25 368, 00 грн. (по 12 684, 00 грн. за організацію кожного семінару).

В той же час, судами не досліджено вказаних специфікацій № № 1, 2, які є невід'ємними частинами Договору, на предмет первинних документів, які підтверджують факт надання послуг, зокрема, програми роботи заходу, оформлення приміщень, оренда відповідного технічного оснащення тощо.

Однак, приписи наведених норм права та обставини справи, в порушення принципу повноти судового розгляду, передбаченого ст. 43 ГПК України, стосовно можливості стягнення розміру одержаного без достатньої правової підстави доходу за рахунок позивача, внаслідок не сплати орендної плати за землю за час використання земельної ділянки судами попередніх інстанцій не враховано.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення положень ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка" на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Державне спеціалізоване видавництво "Техніка" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року у справі № 910/22687/13 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі № 910/22687/13 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/22687/13 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко