Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 910/17627/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Полянського А.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуГоловного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській областіна постановуКиївського апеляційного господарського судувід30.03.2016у справі№910/17627/15Господарського судуміста Києваза позовомГоловного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській областідоПриватного акціонерного товариства "Виробнича проектно-будівельна фірма "Атлант"прозобов'язання виконати умови договору

за участю

- позивача:Оверчук М.В. (довіреність від 18.07.2016)- відповідача:1) Діденко Т.Г. (довіреність від 04.01.2016) 2) Сенько А.В. (довіреність від 04.01.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - позивач) просило зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Виробнича проектно-будівельна фірма "Атлант" (далі - відповідач) виконати умови договору № 285 від 26.07.2010 шляхом безкоштовного надання позивачу додаткового житла у розмірі 2077,74 кв.м, окрім запропонованих 3737 кв.м, за 50 % вартості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору не передав безкоштовно житлові приміщення, площею 10 % від загальної площі збудованих об'єктів протягом 10 календарних днів після завершення будівництва та введення його в експлуатацію, при цьому 3737 кв. м за 50 % вартості відповідач передав працівникам позивача.

Вважаючи, що оскільки половину із вказаних 3737 кв. м, що становить 1865,5 кв. м, було передано безкоштовно, позивач вказує, що із загальної житлової площі, що належить до передачі йому, а саме із 3943,24 кв. м належить відрахувати 1865,5 кв. м, то до передачі за даним позовом від відповідача підлягає решта - 2077,74 кв. м.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді Руденко М.А., Дідиченко М.А.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права, а касаційна скарга є необґрунтованою.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.07.2010 між позивачем та відповідачем (далі-учасники) укладено договір № 285, за умовами п.1.1 якого сторони беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільні дії з капітального будівництва об'єкту, зазначеного в пункті 1.2 договору на земельній ділянці, зазначеній у пункті 1.3 договору, для досягнення спільної господарської мети - отримання у власність новозбудованого багатоквартирного будинку, шляхом розподілу загальної площі новозбудованого об'єкту між учасниками у відповідності до умов, викладених у розділі 6 даного Договору.

Пунктами 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 договору сторони визначили, що житлова орієнтовна площа 20000м2 з вбудовано-прибудинковими приміщеннями та зовнішніми інженерними мережами; орієнтовний строк закінчення будівництва та здачі в експлуатацію 2014 рік; об'єктом за договором виступає багатоквартирний житловий будинок на вулиці Грушевського № 21-А в місті Бровари.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.6.1 договору його мета вважатиметься досягнутою з дня підписання учасниками актів розподілу приміщень в завершеному будівництвом об'єктів та/або актів прийому-передачі збудованих приміщень в завершеному будівництвом об'єкті. Акти розподілу приміщень та акти прийому-передачі збудованих приміщень в завершеному будівництвом об'єкті приймаються та підписуються за участю представників учасників.

Згідно з пунктами 6.1, 6.1.1 договору розподіл результатів спільної діяльності після введення об'єкту в експлуатацію мав відбуватися наступним чином: позивачу передаються житлові приміщення, площею в розмірі 10% від загальної площі об'єкта протягом 10-ти календарних днів, після завершення будівництва об'єкту та введення його в експлуатацію.

Пунктом 11.1 договору сторони встановили, що даний договір вважається укладеним із дня його підписання учасниками і діє до моменту досягнення ними спільної мети, визначеної в п.1.1 цього договору. Договір не є безстроковим, його укладено на визначений строк, до досягнення спільної мети.

Судами також встановлено, що позивач вказував на чотири житлові будинки введених в експлуатацію згідно зареєстрованих в установленому порядку декларацій про готовність об'єкта до експлуатації. На багатоквартирні будинки по вул.Грушевського, 21-а в м.Бровари були видані наступні декларації:

- Секція "А", житловий будинок №1, загальна площа будівлі - 7992,3 м2, загальна площа житлових приміщень (квартир) - 5662,1 м2, житлова площа - 2818,6 м2, введена в експлуатацію декларацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 04.06.2013 № КС143131550094, якому рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 447 від 09.10.2012 присвоєна поштова адреса: м. Бровари, вул. Грушевського Михайла, буд. 27;

- Секція "А", житловий будинок №2, загальна площа будівлі - 7688,6 м2, загальна площа житлових приміщень (квартир) - 5639,9 м2, житлова площа - 3060,6 м2, введена в експлуатацію декларацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 25.11.2013 № КС143133290100, якому рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 97 від 12.03.2013 присвоєна поштова адреса: м. Бровари, вул. Грушевського Михайла, буд. 25;

- Секція "Б", житловий будинок №1, загальна площа будівлі - 7991,7 м2, загальна площа житлових приміщень (квартир) - 5576,1 м2, житлова площа - 2560,4 м2, введена в експлуатацію декларацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 04.06.2013 № КС143131550099, якому рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 447 від 09.10.2012 присвоєна поштова адреса: м. Бровари, вул. Грушевського Михайла, буд. 27;

- Секція "Б", житловий будинок №2, загальна площа будівлі - 7682,8 м2, загальна площа житлових приміщень (квартир) - 5624,9 м2, житлова площа - 3038,1 м2, введена в експлуатацію декларацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 25.11.2013 № КС143133290104, якому рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 97 від 12.03.2013 присвоєна поштова адреса: м. Бровари, вул. Грушевського Михайла, буд. 25;

- житловий будинок №3, загальна площа будівлі - 7721,6 м2, загальна площа житлових приміщень (квартир) - 5593,2 м2, житлова площа - 2994,4 м2, введена в експлуатацію декларацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 27.08.2014 № КС 143142390690, якому рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 475 від 24.09.2013 присвоєна поштова адреса: м. Бровари, вул. Грушевського Михайла, буд. 23.

Згідно з наведеними деклараціями загальна площа будинків введених в експлуатацію складала 39077 м2.

Судами встановлено, що на виконання умов договору відповідачем за погодженням позивача, що, як також встановлено судами, підтверджується витягами з протоколів засідання Центральної соціально-побутової комісії позивача, передано працівникам позивача 3737 кв.м житлової площі за 50 % вартості.

В подальшому, як встановлено судами, позивач відмовився підписувати акт приймання-передавання житлових приміщень посилаючись на те, що оскільки 3737 кв. м за 50 % вартості відповідач передав працівникам позивача, то із вказаних 3737 кв. м, що становить 1865,5 кв. м, тобто половину, було передано безкоштовно, відтак позивач вказує, що із загальної житлової площі, що належить до передачі йому, а саме із 3943,24 кв. м належить відрахувати 1865,5 кв. м, таким чином до передачі за даним позовом від відповідача підлягає решта - 2077,74 кв. м.

Суд першої інстанції своє рішення про відмову у задоволенні позову мотивував тим, що оскільки сторонами не підписані акти розподілу приміщень та акти прийому-передачі збудованих приміщень в завершеному будівництвом об'єкті, мета договору є не досягнутою, відтак сторони не погодили результат спільної діяльності за договором. При цьому суд також вказав на те, що відповідач на виконання умов договору передав працівникам позивача житлові квартири по вул.Грушевського загальною площею 3737 кв.м, і ця передача була погоджена позивачем.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що вимога позивача про примусове зобов'язання відповідача передати йому додатково житлову пощу у розмірі 2 077,74 кв.м не відповідає способам захисту прав співвласника, визначеним цивільним законодавством, оскільки акти розподілу житлової площі між сторонами не складались, а отже позивачем невірно обраний спосіб захисту свого права, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Однак із таким висновкам суду апеляційної інстанції погодитись не можна виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 612 цього кодексу передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судами згідно з пунктами 6.1, 6.1.1 вказаного договору позивачу передаються житлові приміщення, площею в розмірі 10% від загальної площі об'єкта протягом 10-ти календарних днів, після завершення будівництва об'єкту та введення його в експлуатацію.

Також судами встановлено, що: Секція "А", житловий будинок №1 введена в експлуатацію декларацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 04.06.2013; Секція "А", житловий будинок №2 введена в експлуатацію декларацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 25.11.2013; Секція "Б", житловий будинок №1 введена в експлуатацію декларацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 04.06.2013; Секція "Б", житловий будинок №2 введена в експлуатацію декларацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 25.11.2013; житловий будинок №3 введено в експлуатацію декларацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 27.08.2014, а отже протягом 10-ти календарних днів, як це передбачено умовами договору, обов'язок із передачі житлових площ відповідач не виконав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього кодексу та статтею 20 Господарського кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказані норми Законів не передбачають такого способу захисту прав, як підписання акта приймання-передачі.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 02.06.2009 зі справи №33/87-08.

Відповідно до статті 16 частини другої пункту 5-го способами захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Отже враховуючи встановлені судами обставини справи та наведені норми права позивач вправі вимагати визначеного умовами договору виконання обов'язку із передачі йому житлової площі, тому наведені висновки суду апеляційної інстанції є незаконними.

Разом з тим, виходячи із викладеного, не можна погодитись із доводами позивача про наявність у відповідача обов'язку щодо передачі додаткової житлової площі у розмірі 2077,74 кв. м виходячи із наступного.

Згідно із приписів статті 3 Цивільного кодексу України серед загальних засад цивільного законодавства визначено справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 13 цього кодексу передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (.1). При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (ч.2). При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.4).

При цьому судами встановлено, що на виконання умов договору відповідачем за погодженням позивача, що, як встановлено судами, підтверджується витягами з протоколів засідання Центральної соціально-побутової комісії позивача, передано працівникам позивача 3737 кв.м житлової площі за 50 % вартості.

Позивач цієї обставини не спростував.

Судами не встановлено, а позивачем не доводилось, що між сторонам у справі існували якісь інші правовідносини, що не регулювались вказаним вище договором.

Разом з тим, судами не встановлено, а позивачем не доводилось, що сторони вносили зміни до укладеного між ними договору, у тому числі і щодо площі приміщень, які підлягали передачі позивачу, та не вбачається, що погодження Центральною соціально-побутовою комісією позивача передачі працівникам позивача 3737 кв.м житлової площі за 50 % вартості змінювало умови укладеного між сторонами договору.

Отже виходячи із викладеного та із таких загальних засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, у суду відсутні правові підстави вважати, що погодження Центральною соціально-побутовою комісією позивача передачі відповідачем житлової площі працівникам позивача із частковою її оплатою такими працівниками, відбулось в межах вказаного вище договору.

За вказаних обставин у позивача за умовами укладеного договору не виникло права вимагати від відповідача передачі вказаної у позові додаткової житлової площі.

Оскільки вказані помилки судів не призвели до прийняття неправильних по суті спору судових рішень, тому судові рішення належить залишити без змін з урахуванням вказаних правових висновків суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 у справі Господарського суду міста Києва №910/17627/15, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

А.Г. Полянський