Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Справа № 922/4911/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги Харківської міської ради на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015р. у справі господарського суду№922/4911/14 Харківської області за позовом Харківської міської ради дотовариства з обмеженою відповідальністю "Профіль-М" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -повернення майна та стягнення коштів пр. Богомолов О.О. - дов. №08-11/4847/2-14 від 29.12.14р. пр. Кравцова С.М. - дов. б/н від 17.05.15р.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль-М" про зобов'язання ТОВ "Профіль-М" повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,4505 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13 та стягнення з ТОВ "Профіль-М" на користь Харківської міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 345918,55грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.01.2015р. (суддя Інте Т.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015р. (судді Бондаренко В.П., Россолов В.В., Тихий П.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ "Профіль-М" на користь Харківської міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 345918,55грн., Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову і рішення в частині відмови задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ "Профіль-М" на користь Харківської міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 345918,55грн. та в скасованій частині направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Профіль-М" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає судові рішення законними та обґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2006р. у справі №45/253-06, відповідач - ТОВ "Профіль-М" став власником нежитлових будівель літ. "В-2" загальною площею 971,6 кв.м., літ. "Е-1" загальною площею 3,4 кв.м. та літ. "4-1" загальною площею 14,2 кв.м. по вул. Морозова, 13 у м. Харкові, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкту нерухомого майна від 18.08.2014р. №25718606.

Рішенням Харківської міської ради від 04.07.2007р. №139/07 ТОВ "Профіль-М" надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки загальною площею, орієнтовно, 0,7520 га (в тому числі ділянка №1 площею, орієнтовно, 0,4320 га та ділянка №2 площею, орієнтовно, 0,3200 га) по вул. Морозова, 13 м.Харкова для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

Рішенням Харківської міської ради від 28.09.2011р. №430/11 відповідачу надано в оренду строком до 01.09.2016р. земельну ділянку загальною площею 0,4505 га по вул. Морозова, 13 у Комінтернівському районі за рахунок земель житлової та громадської забудови в межах, які визначені актом встановлення меж земельної ділянки на місцевості, реєстраційний №434/08 від 14.03.2008р. (кадастровий номер 6310136900:04:001:0032) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Пунктом 5 зазначеного рішення зобов'язано відповідача, не пізніше ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення, звернутися до управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі; у 4-хмісячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договори оренди землі.

Проте, договір оренди спірної земельної ділянки між сторонами так і не був укладений.

20.05.2014р. головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради було здійснено заходи самоврядного контролю за додержанням вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована по вул. Морозова, 13 у місті Харкові.

Під час проведення вказаних заходів було встановлено, що з 10.07.2006р. відповідач використовує земельну ділянку площею 0,4505 га по вул. Морозова, 13 у м. Харкові для експлуатації нежитлових будівель без оформлення документів на право власності або користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав. Про відповідні обставини було складено акт обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

29.08.2014р. листом №4814/9/20-38-15-03-16 Головним управлінням Міндоходів у Харківській області було надано відповідь, що відповідач перебуває на обліку в Основ'янській ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області як платник земельного податку на спрощеній системі оподаткування. Станом на 01.08.2014р., податковий борг по земельному податку у відповідача відсутній.

На підставі викладених обставин, позивач наполягав на безпідставному користуванні відповідачем спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом та просив суд зобов'язати відповідача звільнити відповідну ділянку та стягнути з відповідача суму несплаченої плати за користування земельною ділянкою як отриманий останнім дохід від використання безпідставно набутого майна.

Відповідно до правової позиції позивача, сума позову нарахована як доходи, отримані або які можна було б отримати від безпідставно набутого майна, в порядку ст.ст.1212, 1213, 1214 ЦК України.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого);3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Тобто визначальною підставою для застосування положень ст.ст.1212, 1213, 1214 ЦК України є той факт, що майно, набуте особою без достатньої правової підстави, повинно в обов'язковому порядку вибути з його володіння.

Судами встановлено, що на спірній земельній ділянці відповідачу на праві приватної власності належать нежитлові будівлі (нерухоме майно) літ. "В-2" загальною площею 971,6 кв.м., літ. "Е-1" загальною площею 3,4 кв.м. та літ. "4-1" загальною площею 14,2 кв.м.

За таких обставин та враховуючи знаходження об'єктів нерухомості відповідача, які належать йому на праві власності, на території спірної земельної ділянки, суди дійшли висновку про відсутність жодних правових підстав для вибуття зазначеного об'єкту (земельної ділянки) з володіння відповідача. Зазначене в свою чергу унеможливлює застосування до даних спірних правовідносин положень ст.ст.1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

В той же час, набуття відповідачем права на спірну земельну ділянку мало місце з підстав набрання законної сили рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2006р. у справі №45/253-06, у відповідності до якого відповідач - ТОВ "Профіль-М" став власником нежитлових будівель літ. "В-2" загальною площею 971,6 кв.м., літ. "Е-1" загальною площею 3,4 кв.м. та літ. "4-1" загальною площею 14,2 кв.м. по вул. Морозова, 13 у м. Харкові

Положенням абз.2 п.2.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно.

А отже, набуття відповідачем права на спірну земельну ділянку відбулось в межах підстав, передбачених правовим актом (рішенням суду).

А отже, відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою його зберігання та використання, з наміром у майбутньому укласти договір оренди землі, що в свою чергу також унеможливлює застосування до даних спірних правовідносин положень ст.ст.1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України. При цьому, наявність правових підстав для набуття спірної земельної ділянки відповідачем, свідчить про неправомірність ототожнення позивачем поняття безпідставного набуття майна (земельної ділянки), як підстави застосування положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України з не укладенням з боку відповідача договору оренди на земельну ділянку по по вул. Морозова, 13.

Згідно із п.3.7 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" також передбачено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284.

Відповідно до п.2.9 вказаної постанови Пленуму Вищого Господарського суду України суди мають враховувати, що способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені ст.152 ЗК України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України.

Положеннями ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3.8 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №6 від 17.05.2011р. вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення ст.22 ЦК України та частини другої ст.224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Згідно абз.3 п.п.3.4. п.3 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №6 від 17.05.2011р., з виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Так, предметом доказування у справі є встановлення наявності складу господарського правопорушення, а саме: а) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; б) шкідливого результату такої поведінки - збитків; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; г) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.623 Цивільного кодексу України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 28.01.2015р. по справі №5023/3993/12(5023/9057/11).

Доведення наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками також покладається на позивача. Однак позивачем не надано судами попередніх інстанцій доказів того, що відповідач ухилявся від укладення договору оренди, або ж іншим чином перешкоджав діям позивача щодо направлення та узгодження такого договору. У зв'язку з цим, суди не встановили наявності в діях відповідача такого елементу господарського правопорушення, як причинно-наслідковий зв'язок між дією та наслідком.

Так, судами встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 28.09.2011р. №430/11 відповідачу надано в оренду строком до 01.09.2016р. земельну ділянку загальною площею 0,4505 га по вул. Морозова, 13 у Комінтернівському районі за рахунок земель житлової та громадської забудови в межах, які визначені актом встановлення меж земельної ділянки на місцевості, реєстраційний №434/08 від 14.03.2008р. (кадастровий номер 6310136900:04:001:0032) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Рішенням Харківської міської ради від 25.12.2013р. №1379/13 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", внесено зміни до рішення Харківської міської ради від 28.09.2011р. №430/11, змінено слова "за рахунок земель житлової та громадської забудови" словами "за рахунок земель промисловості".

Рішенням 35 сесії 6 скликання Харківської міської ради №1673/14 від 29.10.2014р. "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" знову надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд, а саме земельну ділянку комерційного використання територіальної громади м. Харкова загальною площею, 0,4500 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ.В-2 площею 971,6 кв м, літ Е-1 площею 3,4 кв. м та літ.Ч-1 площею 14,2 кв.м по вул. Морозова, 13 м. Харкова.

При цьому, судами встановлено, що тривалий період не укладення належного договору оренди земельної ділянки пов'язаний саме із визначенням категорії земельної ділянки, у зв'язку з прийняттям рішення Харківської міської ради від 28.09.2011р. №430/11. Так у зв'язку зі зміною категорії земельної ділянки потребувала зміни й технічна документація земельної ділянки, для отримання подальшого витягу нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та погодження розрахунку розміру орендної плати.

За таких обставин, суди дійшли до висновку, що відповідач не ухилявся від укладення договору оренди земельної ділянки по вул. Морозова, 13, м. Харкова. Навпаки останнім було здійснено ряд активних дій, направлених на належне оформлення зазначеного договору, що виключає наявність складу цивільного правопорушення та унеможливлює стягнення з відповідача розміру упущеної вигоди.

Одночасно, суди дійшли до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині повернення майна, враховуючи неможливість застосування до даних правовідносин положень ст.ст.1212 1213, 1214 ЦКУ та враховуючи фактичний та юридичний зв'язок земельної ділянки та розташованої на ній будівлі.

Як вірно встановлено судами, у відповідача виникло право власності на нерухомість. Втім, право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю, належним чином відповідачем не оформлено, але недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права відповідача як власника нерухомості на користування нерухомістю та як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою. Зобов'язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку та передати її в натурі позивачу є порушенням права власності відповідача, гарантованого ст.41 Конституції України. Зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під будівлями з посиланням на її самовільне зайняття.

В цій частині рішення судів попередніх інстанцій касатором не оскаржується.

Посилання позивача на п.п.3.2.1-3.2.3. "Положення про Департамент самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради", затвердженого рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013р. №1188/13, визнані судами неправомірним, оскільки даними пунктами визначено лише повноваження Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради щодо обстеження земельної ділянки з метою здійснення контролю за дотриманням порядку їх використання та охорони; складання актів обстеження стану земельних ділянок та дотримання умов їх використання та охорони; отримання у встановленому законом порядку від фізичних та юридичних осіб інформації, документів та відомостей необхідних для виконання покладених на Департамент завдань. Натомість дане положення не міститься жодного припису стосовно наділення Департамента повноваженнями визначення меж площі та конфігурації земельних ділянок комунальної власності.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Харківської міської ради, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову і рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015р. у справі №922/4911/14 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова