Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року Справа № 911/3534/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церквіна постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 рокуу справі№ 911/3534/14 господарського суду Київської області за позовомУправління Пенсійного фонду України у місті Білій ЦерквідоПриватного акціонерного товариства "Сільбуд"простягнення сумиза участю представників сторін:

позивача: Синебок І.С.,

відповідача: Шварапа С.С., Настіна О.І.,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Сільбуд" про стягнення з останнього грошових коштів у розмірі 1343, 23 грн. При цьому позивач зазначав, що у травні-червні 2014 року працівниками комерційної дільниці Білоцерківського РП ПАТ "Київобленерго" було складено Акт порушення ПКЕЕ № К027701 від 23.05.2014 року щодо УПФУ у м. Білій Церкві та виставлено рахунок-фактуру № 9074757486 за спожиту електроенергію у розмірі 1343,23 грн. Позивач стверджував, що відповідні послуги, як електропостачання, повинен надавати йому відповідач згідно укладених договорів, тому просив суд стягнути з останнього вказану суму.

Відповідач проти позовних вимог заперечував посилаючись на те, що договори, укладені між сторонами, не можуть вважатись належними доказами надання послуг електропостачання, оскільки у Приватного акціонерного товариства "Сільбуд" відсутня дозвільна документація на зайняття цим видом господарської діяльності, а укладеними договорами передбачено лише надання послуг з опалення приміщення. Відповідач вважає, що позивачем не доведено обставин, які надають йому право звернення з позовом про відшкодування нарахованих УПФУ у м. Біла Церква Київської області штрафних санкцій

Рішенням господарського суду Київської області від 10.09.2014 року у справі № 911/3534/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року та рішення господарського суду Київської області від 10.09.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.01.2012 року між Відкритим акціонерним товариством "Сільбуд" (постачальник), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Сільбуд", та Управлінням Пенсійного фонду України в м. Біла Церква (споживач) було укладено договір № 23, відповідно до умов якого постачальник здійснює комунальне обслуговування приміщення споживача за адресою: м. Біла Церква, б-р 50 річчя Перемоги, 106.

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник зобов'язаний надавати комунальні послуги такі як : опалення приміщення тощо.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за надані послуги споживач щомісячно сплачує постачальнику за загальну площу 187, 4 м2 (1 поверх) в сумі 2280 грн.

Згідно з п. 1.2 договору, строк його дії з 01.01.2012 року по 30.12.2012 року.

02.01.2013 року між Відкритим акціонерним товариством "Сільбуд" (постачальник), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Сільбуд", та Управлінням Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві (споживач) було укладено договір на надання комунальних послуг № 9, відповідно до умов якого постачальник здійснює комунальне обслуговування приміщення споживача за адресою: м. Біла Церква, б-р 50 річчя Перемоги, 106.

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник зобов'язаний надавати комунальні послуги такі як: опалення приміщення тощо.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за надані послуги споживач щомісячно сплачує постачальнику за загальну площу 187, 4 м2 (1 поверх) суму 2280 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що предметом укладених між сторонами у справі договорів є лише надання послуг з опалення приміщення. Відповідач не надає і не надавав послуг з постачання електроенергії, оскільки цим видом діяльності займається Публічне акціонерне товариство "Київобленерго", з яким позивачу необхідно було укласти договір на постачання електроенергії.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Судами встановлено, що предметом укладених між сторонами у справі договорів є надання послуг з опалення приміщення. Відповідач не надає і не надавав послуги з постачання електроенергії, оскільки таким видом діяльності займається ПАТ "Київобленерго", з яким позивач повинен був укласти договір на постачання електроенергії.

За змістом ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Судами вірно було зазначено, що звертаючись з вимогою про стягнення 1343,23 грн. позивач не вказує юридичну кваліфікацію ціни позову та не обґрунтовує право на вимогу про стягнення цієї суми. Предметом позову є стягнення позадоговірних сум. У договорі відсутня умова відшкодування штрафних санкцій третій стороні учасниками договору, тому позивачем не доведено обставин, які надають йому право звернення з позовом про відшкодування нарахованих УПФУ у м. Білій Церкві Київської області штрафних санкцій за вчинене порушення з третіх осіб.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову про стягнення з відповідача 1343,23 грн. у зв'язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року у справі № 911/3534/14 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова