Історія справи

Постанова ВГСУ від 14.05.2015 року у справі №б-39/64-10
Постанова ВГСУ від 19.10.2016 року у справі №б-39/64-10
Постанова КГС ВП від 15.05.2018 року у справі №б-39/64-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № Б-39/64-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Удовиченка О.С., Катеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргуЛіквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановичана постанову та на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 господарського суду Харківської області від 06.07.2016у справі№ Б-39/64-10за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4про ліквідаторбанкрутство Сорокін М.І.в судовому засіданні взяли участь представники :

Ліквідатор фізичної особи-підприємця ОСОБА_4Сорокін М.І. фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ТОВ "ФК "Поліс"ОСОБА_6 ОСОБА_7В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи про банкрутство в порядку статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.06.2010 прийнято до розгляду заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4

Постановою господарського суду Харківської області від 28.07.2010 визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чернишова Б.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.03.2011 звільнено арбітражного керуючого Чернишова Б.С. від виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_4, призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Ніколенко О.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.05.2012 усунуто ліквідатора Ніколенко О.М. від виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_4 та призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Петрова О.Ю.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.08.2013 усунуто ліквідатора Петрова О.Ю. від виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_4 та призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Онищенко К.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.03.2014 усунуто ліквідатора Онищенко К.С. від виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_4 та призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Сорокіна М.І.

Ліквідатором ФОП ОСОБА_4 арбітражним керуючим Сорокіним М.І. 18.04.2016 подано до господарського суду скарга на дії учасників ліквідаційної процедури (вх. №12936).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.07.2016 (суддя Чистяков І.О.) відмовлено у задоволенні скарги ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Сорокіна М.І.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 (колегія суддів: Шевель О.В., Крестьянінов О.О., Тарасова І.В.) ухвалу господарського суду Харківської області від 06.07.2016 залишено без змін.

Ліквідатор ФОП ОСОБА_4 арбітражний керуючий Сорокін М.І. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 та ухвалу господарського суду Харківської області від 06.07.2016, справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

До спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI. Враховуючи зазначене, касаційна скарга ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича прийнята до касаційного провадження та розглядається Вищим господарським судом України без врахування приписів п.3 ст.8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011 року.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у ліквідаційній процедурі господарський суд: розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатор ФОП ОСОБА_4 арбітражний керуючий Сорокін М.І. звернувся до суду зі скаргою на дії учасників ліквідаційної процедури, в якій він просив суд:

- визнати дії ліквідатора ОСОБА_5. та інших учасників ліквідаційної процедури, щодо продажу майна неправомірними;

- визнати недійсними результати відкритих торгів з продажу майна банкрута ФОП ОСОБА_4, який проводився Товарною біржею "Правопорядок" від 24.01.2011;

- визнати недійсними протоколи відкритих торгів 1, 2, 3, 4, 5, 6 від 24.01.2011;

- визнати недійсними договори купівлі - продажу, укладеними за результатами проведених відкритих торгів 24.01.2011, а саме:

- договір купівлі - продажу від 03.09.2011 нежитлових приміщень 1-го поверху № 26-1-26-4, в ЛІТ.А-5, заг. площею 99,5 кв.м., у будинку АДРЕСА_4. Покупець: ОСОБА_13, код НОМЕР_1, АДРЕСА_1;

- договір купівлі - продажу від 04.02.2011 на нежитлові приміщення 1-го поверху № 4-1-:-4-8, в літ."А-16", загальною площею 153,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5, які є предметом застави ПАТ "ВТБ Банк". Покупець: ОСОБА_14, Код НОМЕР_2, АДРЕСА_6;

- договір купівлі - продажу від 04.02.2011 на нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-1-:-2-3, в літ. "А-4", загальною площею 120,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_7, які є предметом застави ПАТ "ВТБ Банк". Покупець: ОСОБА_15, код НОМЕР_3, АДРЕСА_2;

- договір купівлі - продажу від 04.02.2011 на нежитлові приміщення 1-го поверху №1а, 2а, 4а, 5а, 7а, 8, 8а, 12, 15, 20, 21, 21а, ХІV.ХХVІІ, в літ. "А-1", загальною площею 393.5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_8, які є предметом застави ПАТ "ВТБ Банк". Покупець: ОСОБА_16, код НОМЕР_4, АДРЕСА_9;

- договір купівлі - продажу від 04.02.2011 на нежитлові приміщення підвалу № IX, X, XI, ХІХа, 3, 5, 10, площею 279, 2 кв.м., 1-го поверху XIII, ХІІІа, площею 23,6 кв.м, антресолі №1, 1 а, площею 19,7 кв.м. в літ."А-14", загальною площею 322,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8, які є предметом застави ПАТ "ВТБ Банк". Покупець: ОСОБА_17, код НОМЕР_5, АДРЕСА_10;

- договір купівлі - продажу від 04.02.2011 на нежитлові приміщення 1-го поверху №15а, 15б, 15в, 15г, ХХІХ, в літ."А-1", загальною площею 291,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8, які є предметом застави ПАТ "ВТБ Банк". Покупець: ОСОБА_18, код НОМЕР_6,АДРЕСА_3;

- застосувати до сторін вказаних договорів купівлі - продажу правові наслідки недійсності правочинів згідно до ст.216 ЦК України.

Суд першої інстанції, розглядаючи подану скаргу, в мотивувальній частині рішення робив висновки по вимогам скарги. Зокрема, посилаючись на те, що на час розгляду скарги ОСОБА_5. не є ані ліквідатором, ані іншим учасником ліквідаційної процедури в справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4, відсутні правові підстави для визнання дій ліквідатора ОСОБА_5. щодо продажу майна неправомірними. Судом зазначено про необґрунтованість вимог скарги щодо визнання дій інших учасників ліквідаційної процедури неправомірними, оскільки ліквідатором взагалі не визначено коло цих осіб.

Щодо вимоги ліквідатора арбітражного керуючого Сорокіна М.І. про визнання недійсними результати відкритих торгів з продажу майна банкрута ФОП ОСОБА_4, який проводився Товарною біржею "Правопорядок" від 24.01.2011 та визнання недійсними протоколи відкритих торгів 1, 2, 3, 4, 5, 6 від 24.01.2011 року, судом зазначено, що норми чинного законодавства не містять такого способу захисту цивільних прав та інтересів як визнання недійсними протоколів проведення аукціону, оскільки останній не є правочином. Крім того, судом зазначено, що продаж спірного майна здійснено в провадженні у справі №Б-39/171-10 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 За таких обставин, судом зроблено висновок, що наслідки продажу майна банкрута, який був здійснений у межах справи №Б-39/171-10, не можуть бути предметом розгляду в провадженні у справі №Б-39/64-10, оскільки об'єднання проваджень у справах банкрутство у випадку припинення одного із них Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено.

Відносно вимог скарги ліквідатора про застосування до сторін вказаних договорів купівлі - продажу правові наслідків недійсності правочинів згідно до ст.216 ЦК України, суд першої інстанції зазначив, що використання правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України є неможливим щодо спірного майна, оскільки права третіх осіб на повернення майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача майна з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в набувача.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в порядку ст.101 ГПК України, погодився з висновками суду першої інстанції. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про обставини пов'язані із визнанням спірних правочинів недійсними у судовому порядку, та, посилаючись на заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин ОСОБА_19, особу яка залучена до участі у справі про банкрутство, дійшов висновку, що на момент звернення ліквідатора Сорокіна М.І до суду зі скаргою трирічна позовна давність щодо спірних правочинів сплинула, а тому вимоги ліквідатора по заявленій скарзі є необґрунтованими.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

За приписами ст. 84 ГПК України рішення господарського суду складається з вступної, описової, мотивувальної, резолютивної частин, при цьому у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Всупереч цим вимогам резолютивна частина оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не містять висновків щодо заявлених у скарзі на дії учасників ліквідаційної процедури вимог ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича. При цьому деякі висновки містяться в мотивувальній частині ухвали, однак, без встановлення обставин та дослідження доказів, що підтверджують або спростовують цей факт.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний перегляд, на вказані процесуальні порушення суду першої інстанції уваги не звернув, а отже, не можна визнати постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою.

Щодо порушення судами норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року N 68/5 (далі - Тимчасове положення). (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у постанові №6-370цс16 від 29.06.2016)

Таким чином, висновки судів про неналежний спосіб захисту, обраний ліквідатором відносно вимог про визнання результатів торгів недійсними із застосуванням наслідків недійсності правочинів, є необґрунтованим. Крім того, посилаючись на ст.388 ЦК України та зазначаючи про необхідність ліквідатора звертатися з віндикаційним позовом до набувачів спірного майна, суди не врахували того, що скаржник звертався з вимогами про визнання договорів недійсними до осіб, які є стороною спірних договорів, які придбали спірне майно на аукціоні з продажу майна банкрута і в подальшому здійснили відчужили його іншим особам.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин ОСОБА_19, особу, яка залучена до участі у справі про банкрутство, дійшов висновку, що на момент звернення ліквідатора Сорокіна М.І до суду зі скаргою трирічна позовна давність щодо спірних правочинів сплинула, а тому вимоги ліквідатора по заявленій скарзі у разі визнання їх обґрунтованими за наявності пропуску позовної давності не підлягали б задоволенню.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини четверта, п'ята статті 267 ЦК України).

Таким чином, якщо судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. При цьому у разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Судом першої інстанції взагалі не розглянуто заяву ОСОБА_19 про застосування позовної давності, а судом апеляційної інстанції зроблено суперечливі висновки про необхідність застосування позовної давності до спірних правовідносин та необґрунтованість скарги ліквідатора.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, зокрема: ст.ст.16, 92, 388, 215, 216 ЦК України, ст.ст.34, 84, 101 ГПК України, та межі перегляду справи в касаційній інстанції, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 та ухвала господарського суду Харківської області від 06.07.2016 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді судами врахувати наведене вище, розглянути вимоги ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича зазначені у скарзі на дії учасників ліквідаційної процедури від 15.04.2016 №01-17/09 з урахуванням вимог чинного законодавства та зробити висновки по кожній із заявлених вимог, про що зазначити у резолютивній частині судового рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 та ухвалу господарського суду Харківської області від 06.07.2016 у справі №Б-39/64-10 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суддів.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Ю. Поліщук