ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 905/1423/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач), суддівВасищака І.М., Студенця В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників: ОСОБА_3 від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились від скаржника: не з'явилисьна ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 01.03.2017 рокуу справі№ 905/1423/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі"до відповідачаПублічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування"про спонукання до виконання умов договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.06.2016 року у справі № 905/1423/16 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" (далі позивач) до Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" (далі відповідач). Зобов'язано відповідача повністю припинити власне електроспоживання (споживання електричної енергії) та забезпечити безперешкодний доступ представників позивача до його електроустановок для вжиття заходів по обмеженню обсягів споживання електричної енергії, в тому числі, до повного припинення постачання електричної енергії відповідачу та пломбування пристроїв їх підключення.

28.02.2017 року до Донецького апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_3 (далі скаржник) з апеляційною скаргою на вказане рішення.

В поданій апеляційній скарзі, зокрема, було зазначено, що у даній справі вирішено питання про права та обов'язки скаржника, оскільки він є акціонером відповідача.

Скаржником також було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року вказані клопотання скаржника залишені без задоволення, а касаційна скарга повернута без розгляду на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

В ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначено, що скаржник не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що про прийняте 27.06.2016 року рішення у даній справі він дізнався лише 22.02.2017 року, тобто майже через 8 місяців.

Крім того, апеляційний господарський суд не визнав довідку про затримку виплати заробітної плати б/н від 23.02.2017 року, підписану головним бухгалтером, належним доказом існування обставин, за яких може бути відстрочено сплату судового збору.

Вказані обставини стали підставою для відмови в задоволенні клопотань скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору і, як наслідок, підставою повернення апеляційної скарги.

Не погоджуючись з ухвалою від 01.03.2017 року скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та зобов'язати Донецький апеляційний господарський суд прийняти апеляційну скаргу.

В своїй касаційній скарзі скаржник звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції при винесенні ухвали про повернення апеляційної скарги припустився порушень норм процесуального права. Скаржник, зокрема, стверджує, що вирішуючи питання про відстрочення сплати судового збору, суд не врахував його майновий стан.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги, зокрема, додаються докази сплати судового збору.

Апеляційним господарським судом встановлено, що в супереч наведеній нормі скаржником не було додано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору. Проте, скаржником було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване тим, що має місце затримка виплати йому заробітної плати за січень 2017 року. На підтвердження цього скаржником була надана довідка б/н від 23.02.2017 року.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Таким чином, даною статтею передбачений не обов'язок, а право суду відстрочити сплату судового збору.

Розглянувши клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору (зокрема, оцінивши надані на підтвердження неможливості сплати судового збору докази), апеляційний господарський суд не знайшов підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду, оскільки затримка заробітної плати за січень 2017 року не свідчить про неможливість сплати скаржником судового збору на момент подання апеляційної скарги.

Одночасно з цим, стосовно пропуску скаржником встановленого строку на апеляційне оскарження колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В ст. 93 ГПК України закріплено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом 10-ти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Як зазначено вище, рішення Господарського суду Донецької області у справі № 905/1423/16 прийнято 27.06.2016 року. В резолютивній частині рішення вказано, що повне рішення складене 04.07.2016 року.

Скаржник звернувся з апеляційною скаргою на дане рішення 28.02.2017 року (про що зазначено в оскаржуваній ухвалі), тобто, із значним пропуском 10-ти денного строку, встановленого для її подання.

Частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

З наведеного вбачається, що скаржник має довести існування обставин, що спричинили пропуск ним строку на подання апеляційної скарги.

Скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Однак, за висновками апеляційного господарського суду, скаржник не надав жодних доказів на підтвердження того, що він лише 22.02.2017 року дізнався про прийняте 27.06.2016 року рішення у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В свою чергу, підстави повернення апеляційної скарги викладені в ст. 97 ГПК України.

Як зазначено в ч.ч. 3,4 цієї статті, апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала про повернення апеляційної скарги прийнята з дотриманням норм чинного процесуального законодавства, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3 відмовити.

2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року, прийняту у справі № 905/1423/16, залишити без змін.

Головуючий С.В.Бондар

Судді І.М. Васищак

В.І. Студенець