Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року Справа № 916/1992/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Алєєвої І.В. Кравчука Г.А. за участю представників:прокуратуриЗбарих С.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури Українипозивачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачівГудим І.Б. - довіреність від 25.01.2016 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської областіна постановувід 01.02.2016 року Одеського апеляційного господарського суду у справі№916/1992/13 господарського суду Одеської області за позовом Прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації в особі Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Белл"; - Фонтанської сільської ради провизнання недійсними рішення, свідоцтв про право власності та повернення самовільно зайнятих земельних ділянокВ С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року Прокурор Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белл" (з урахування заяви про уточнення позовних вимог від 19.08.2013 року) про:

- визнання недійсним рішення виконкому Фонтанської сільської ради від 14.12.2006 №112 "Про оформлення права приватної власності на об'єкти нерухомого майна" в частині затвердження акта прийомки в експлуатацію ТОВ "Белл" 450 м. протизсувних та берегоукріплювальних робіт за адресою ДБК "Золоті ключі", вул. Горіхова, 4 №29;

- визнання недійсним рішення виконкому Фонтанської сільської ради від 30.04.2010 №41 "Про оформлення права приватної власності на об'єкти нерухомого майна" в частині затвердження акта прийомки в експлуатацію ТОВ "Белл" 450 об'єктів нерухомості за адресою: ДБК "Золоті ключі", вул. Горіхова, 4 №29/1;

- визнання недійсним свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна - 450 метрів протизсувних та берегоукріплювальних споруд виданого ТОВ "Белл" 14.02.2007;

- визнання недійсним свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна - протизсувні та берегоукріплювальні роботи на морському узбережжі довжиною 1,5 км виданого ТОВ "Белл" 30.04.2010;

- повернення самовільно зайнятих земельних ділянок загальною площею 9,3510 га в землі запасу державної власності, які розташовані за адресами: Одеська область, Комінтернівський район, Фонтанська сільська рада, дачно-будівельний кооператив "Золоті ключі", вул. Горіхова, 4, буд. 29/1 та Одеська область, Комінтернівський район, територія Фонтанської сільської ради, дачно-будівельний кооператив "Золоті ключі", вул. Горіхова, 4, буд. 29 на підставі статей 328, 376 Цивільного кодексу України, статей 125, 126, 212 Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.09.2013р. залучено Фонтанську сільську раду до участі у справі в якості іншого відповідача.

У відзиві на позовну заяву Фонтанівська сільська рада зазначала, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з підстав викладених у відзиві.

06.11.2013 року ТОВ "Белл" подало до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності в якій просило відмовити у задоволені позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

В обґрунтування заяви заявник зазначав, що акт перевірки вимог земельного законодавства відповідно до якого було встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки було складено 31.05.2015 року, а тому позивач пропустив без поважних причин строк, протягом якого мав право звернутися до суду за захистом порушеного права.

В письмових поясненнях ТОВ "Белл" зазначало, що останнє правомірно користується земельною ділянкою під нерухомим майном, оскільки зазначене майно було правомірно набуте, шляхом його будівництва, введення в експлуатацію та реєстрацію у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідач зазначав про необхідність призначення та проведення відповідної судової експертизи.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 18.11.2013р. призначено по справі №916/1992/13 судову землевпорядну експертизу, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження по справі.

16.07.2015р. на адресу господарського суду Одеської області надійшов висновок №6668 від 26.06.2015р. про проведення судової економічної експертизи разом з матеріалами справи №916/1992/13, у зв'язку з чим ухвалою суду від 28.07.2015р. провадження у справі було поновлено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.10.2015 року (суддя Т.Г. Д'яченко) в позові відмовлено, виходячи з встановлених обставин справи щодо відсутності порушених права за захистом яких прокурор звернувся з позовом до суду.

За апеляційною скаргою Заступника прокурора Одеської області Одеській апеляційний господарський суд (судді: І.Г. Філінюк, В.І. Жеков, О.Ю. Аленін), переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 01.02.2016 року, вказане рішення залишив без змін з тих же підстав.

Крім того, додатковою постановою від 05.02.2016 року Одеській апеляційний господарський суд стягнув з прокуратури Комінтернівського району Одеської області - 6939,35 грн. в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги.

Перший заступник прокурора Одеської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2015 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2016 року. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 34, 35, 42, 43 частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, частини 1 статті 212, статті 152 Земельного кодексу України, статей 16, частини 1 статті 181, 376 Цивільного кодексу України та частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги Прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області про визнання недійсними рішень виконкому Фонтанської сільської ради від 14.12.2006 №112 та від 30.04.2010 №41 в частині, яка стосується оформлення права власності на берегоупріплюючі споруди за ТОВ "Белл", визнання недійсними свідоцтва про право власності на спірні об'єкти нерухомого майна, що були видані ТОВ "Белл" та повернення самовільно зайнятих земельних ділянок загальною площею 9,3510 га в землі запасу державної власності на підставі статей 328, 376 Цивільного кодексу України, статей 125, 126, 212 Земельного кодексу України.

Будівництво об'єктів нерухомості являє собою взаємопов'язану діяльність різних суб'єктів права, які поєднані єдиною метою, спрямованою на безпосереднє забезпечення та створення об'єкта будівництва, яка включає різні аспекти і етапи будівництва.

Порядок будівництва нерухомого майна врегульовано відповідними нормативними актами, а саме: Земельним кодексом України; Цивільним України; законами України: "Про основи містобудування", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про архітектурну діяльність", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про екологічну експертизу", "Про охорону культурної спадщини"; Порядком видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 5 липня 2011 року № 103, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за № 902/19640.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 Цивільного кодексу України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно із частиною другою статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 Цивільного кодексу України залежно від ознак самочинного будівництва зазначені в цих пунктах особи можуть вимагати від особи, яка здійснила самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення його перебудови власними силами або за її рахунок, приведення земельної ділянки у попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту вищевказаної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 Цивільного кодексу України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України та статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до положень статті 38 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю.

Указом Президента України від 08.04.2011 № 439/2011 затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, підпунктом 18 пункту 5 якого передбачено, що Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює претензійно-позовну роботу, звертається до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів, а також інтересів держави з питань державного архітектурно-будівельного контролю та контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

За приписами чинного законодавства, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У справі, яка переглядається, судами було встановлено, що прокурор в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області оспорює правомірність набуття ТОВ "Белл" права власності на берегоукріплюючі споруди та правомірність користування ним земельною ділянкою 9,3510 га через порушення, на його прокурора, вимог містобудівного та земельного законодавства при прийнятті в експлуатацію побудованих товариством об'єктів.

При цьому, обраний прокурором у цій справі спосіб захисту прав і інтересів держави не тільки не відповідає особливостям, встановленими спеціальною нормою статті 376 Цивільного кодексу України, а й жодним чином не приводить до фактичного відновлення будь-яких порушених цивільних прав позивачів за захистом яких останні звернулися з позовом до суду, виходячи з його предмету та підстави.

Крім того, під час розгляду справи судами було встановлено, що 27.12.2004 року між Комінтернівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ТОВ "Белл" (Орендар) було укладено договір оренди за умовами якого ТОВ "Белл" передана земельна ділянка загальною площею 53 га строком на 30 років, з переважним правом на поновлення даного договору на новий строк, з метою проведення протизсувних та берегоукріплювальних робіт на території Фонтанської сільської ради.

Вказаний договір було зареєстровано в книзі записів договорів оренди на право тимчасового користування землею від 27.12.2004 року за №62 райдержадміністрацією.

Судами також було встановлено, що укладенню договору оренди від 27.12.2004 року передувала розробка ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на замовлення "Белл" проектної документації щодо відведення земельної ділянки для проведення протизсувних та берегоукріплювальних робіт на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району, яка була погоджена та затверджена контролюючими органами у встановленому порядку.

02.03.2014 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області надано "Белл" дозвіл на виконання будівельних робіт № 10, згідно якого передбачалось проведення ТОВ "Белл" протизсувних та берегоукріплювальних робіт на узбережжі с. Ліски Комінтернівського району.

Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 03.06.2006 року, затвердженим розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації від 16.06.2006 № 922 прийнято в експлуатацію 450 п. м. протизсувних та берегоукріплювальних робіт вздовж узбережжя Чорного моря на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

Рішенням виконавчого комітету Фонтанської сільської ради № 112 від 14.12.2006 затверджені акти прийому в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів нерухомого майна та житлових будинків з господарчими будівлями та спорудами, які розташовані в с. Фонтанка, Комінтернівського району Одеської області, зокрема, акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта ТОВ "Белл", 450 м протизсувних та берегоукріплювальних робіт, ДБК "Золоті ключі", вул. 4-та Горіхова, 29.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.02.2007, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Фонтанської сільської ради №112 від 14.12.2006, об'єкт нерухомого майна - 450 метрів протизсувних та берегоукріплювальних споруд за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с/р Фонтанська, "Золоті ключі", дачно-будівельний кооператив, вул. Горіхова, 4, буд. 29 було зареєстровано у встановленому порядку за ТОВ "Белл". Відповідно до інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, складеної станом на 07.08.2013, ТОВ "Белл" є власником 450 метрів протизсувних та берегоукріплювальних споруд за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с/р Фонтанська, "Золоті ключі", дачно-будівельний кооператив, вул. Горіхова 4, буд. 29.

За актом готовності об'єкта до експлуатації від 30.09.2009 №936 було прийнято в експлуатацію протизсувні та берегоукріплювальні роботи на морському узбережжі довжиною 1,5 км в с. Ліски Комінтернівського району Одеської області, нове будівництво с. Ліски Комінтернівський район Одеська область.

Рішенням виконавчого комітету Фонтанської сільської ради № 41 від 30.04.2010 було ухвалено оформити за ТОВ "Белл" право приватної власності на об'єкт нерухомого майна - протизсувні та берегоукріплюючі роботи на морському узбережжі довжиною 1,5 км, розташовані на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, дачно-будівельний кооператив "Золоті ключі", вул. Горіхова 4, № 29/1, який складається з: літ. "А2" - дороги-спуски 701 м, літ. "Б" - дороги на бермах 5560,6 м, І- дренаж, ІІ- ливньова каналізація, ІІІ - самотечна каналізація, літ "В" - буни з гранітною накидкою, "Г" - підпірна стана, літ. "Д" - площа набережної, VI - пляжі 258 м, IV - напірна каналізація, V - водопровід, літ. "Ж" - додаткова багатофункціональна берегозахисна споруда.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.04.2010, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Фонтанської сільської ради №41 від 30.04.2010, об'єкт нерухомого майна - протизсувні та берегоукріплюючі роботи на морському узбережжі довжиною 1,5 км, розташовані на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, дачно-будівельний кооператив "Золоті ключі", вул. Горіхова 4, № 29/1 було зареєстровано у встановленому порядку за ТОВ "Белл". Відповідно до даних інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, складеної станом на 07.08.2013, ТОВ "Белл" є власником об'єкта нерухомого майна - протизсувних та берегоукріплюючих робіт на морському узбережжі довжиною 1,5 км, розташованих на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, дачно-будівельний кооператив "Золоті ключі", вул. Горіхова 4, № 29/1.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що проектування та будівництво спірних берегоукріплювальних споруд передбачалось умовами договору оренди від 27.12.2004р., а розроблена на замовлення ТОВ "Белл" проектна документація була погоджена у встановленому порядку, про що свідчать залучені до матеріалів справи висновки та погодження (том 2 арк. спр. 93-137 ).

Відповідно до висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №6668 від 26.06.2015р., експертом зверталась увага суду на те, що проектом відведення земельної ділянки передбачалось надання земельної ділянки для проведення протизсувних та берегоукріплюючих робіт, які були запроектовані та у подальшому реалізовані зі зміною берегової лінії та зі збільшенням площі суші.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, спірне майно - берегоукріплювальні споруди беруть свій початок на земельній ділянці площею 53 га, що орендується ТОВ "Белл" за умовами договору оренди від 27.12.2004 та закінчується на земельній ділянці, що межує з орендованою. При цьому, вихід за межі орендованої земельної ділянки міг бути пов'язаний з особливостями рельєфу берегових схилів та неможливістю здійснення берегоукріплення на схилах, що охоплюються орендованою земельною ділянкою з метою проведення ефективного берегоукріплення в інший спосіб.

З висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6668 від 26.06.2015 вбачається, що встановити, чи знаходяться об'єкти нерухомого майна 450 метрів протизсувних та берегоукріплювальних споруд та протизсувні та чи здійснювалися берегоукріплювальні роботи на морському узбережжі довжиною 1,5 км за межами орендованої земельної ділянки площею 53 га, що орендується ТОВ "Белл" за умовами договору оренди від 27.12.2004 за наданими для дослідження документами не визначається можливим. Між тим, у своєму висновку експертом зверталась увага на те, що проектом відведення земельної ділянки передбачалось надання земельної ділянки для проведення протизсувних та берегоукріплюючих робіт, які були запроектовані та у подальшому реалізовані зі зміною берегової лінії та зі збільшенням площі суші. Також експертом було зроблено висновок про те, що визначити розмір земельної ділянки, а також розташування будь-яких будівель на самовільно зайнятій ТОВ "Белл" земельній ділянці за поданими документами не визначається можливим.

Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини справи справи щодо відсутності підстав за якими виникають наслідки передбачені статтею 376 Цивільного кодексу України, а також відсутність порушених прав власників або користувачів, судова колегія вважає обгрунтованими та законними судові рішення першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволені позову.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто для застосування позовної давності необхідною умовою є порушення цивільного права або інтересу.

За відсутності таких порушень у суду відсутні підстави для застосування позовної давності.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 94 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні апеляційної скарги Заступником прокурора Одеської області не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2015 по справі № 916/1992/13, а ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 відстрочено до ухвалення судового рішення по справі у розмірі 6939,35 грн.

При цьому, приймаючи постанову про залишення рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2015 року без змін, а касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області без задоволення, апеляційним господарським судом не було вирішено питання про розподіл господарських витрат.

За приписами статті 88 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Як зазначалося вище, судом апеляційної інстанції 05.02.2016 року була винесена додаткова постанова у справі, якою на підставі статті 88 Господарського процесуального кодексу України було стягнуто з прокуратури Комінтернівського району Одеської області - 6939,35 грн. в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті додаткової постанови від 05.02.2016 року, апеляційним судом правильно були застосовані норми процесуального права, а саме статті 88 Господарського процесуального кодексу України, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Інші доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Одеської області від 05.10.2015 року у справі № 916/1992/13, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Г. Кравчук