Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року Справа № 910/15597/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяРогач Л.І.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 рокуу справі№ 910/15597/14господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"доПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4простягнення 32 704, 99 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Гоголь О.Я. дов. № 3864/18 від 02.12.2014 року,- відповідача:Усенко А.М. дов. № 1 від 05.01.2015 року,- третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі за текстом - ПАТ "СК "АХА Страхування") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (далі за текстом - ПАТ "СК "Країна") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 про стягнення 32 704, 99 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.09.2014 року в задоволенні позовних вимог ПАТ "СК "АХА Страхування" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "СК "АХА Страхування" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.9.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року у справі № 910/15597/14 апеляційну скаргу ПАТ "СК "АХА Страхування" задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2014 року у справі № 910/15597/14 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено: стягнуто з ПАТ "СК "Країна" на користь ПАТ "СК "АХА Страхування" страхове відшкодування за завданні збитки в розмірі 32 704, 99 грн.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "СК "Країна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року у справі № 910/15597/14, а рішення господарського суду міста Києва від 15.09.2014 року залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 12, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 991 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 24.02.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролової Г.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 12.03.2015 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.03.2015 року, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 19.03.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 17.03.2015 року № 03-05/391 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/15597/14, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ходаківської І.П., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Рогач Л.І., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що внаслідок виплати страховиком страхового відшкодування власнику автомобіля BMW 523S F10 до позивача, у зв'язку з тим, що відбулась заміна кредитора у зобов'язанні в порядку ст. 512 Цивільного кодексу України, перейшли всі права, а також обов'язки потерпілої особи, зокрема і ті обов'язки, що визначені приписами ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо своєчасного подання заяви про страхове відшкодування, а тому, оскільки позивач звернувся до відповідача більше ніж через 1 рік з моменту скоєння ДТП, він позбавляється права на отримання страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4. ст. 37 цього Закону, яким встановлено, що неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та вважає його помилковим з огляд на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 11.04.2011 року акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхвання", (після зміни найменування - ПАТ "СК "АХА Страхування"), (страховик) та ОСОБА_7 (страхувальник) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 063-а/11по, об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем BMW 523S F10, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.09.2011 року о 20:20 год. по пр. Гагаріна у м. Кривий Ріг сталося ДТП за участі застрахованого автомобіля BMW 523S F10, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля Skoda SuperB, реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_4, керуючи автомобілем Skoda SuperB, не врахував дорожню обстановку під час здійснення повороту праворуч та зміни смуги, та не надав дорогу транспортному засобу BMW 523S F10, який рухався в попутному напрямку, та здійснив зіткнення з ним, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується відомостями про дорожньо-транспортну пригоду № 8884018, а також довідкою Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Кривий Ріг від 28.09.2011 року.

Так, ДТП сталось в результаті порушення водієм ОСОБА_4 п. п. 10.1., 10.3., 13.3. Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02.11.2011 року у справі № 3-2695/11, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Судами встановлено, що на підставі страхового акту № 2011/V/OMOD12321/VESKO20293 від 07.10.2011 року у відповідності до розрахунку суми матеріального збитку та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів у сумі 32 704, 99 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 29513 від 11.10.2011 року.

Попередніми судовими інстанціями досліджено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Skoda SuperB, реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ПАТ "СК "Країна" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2148677.

Вказаним договором (поліс № АА/2148677) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., а франшиза - 510,00 грн.

За приписами ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.09.2011 року внаслідок ДТП за адресою пр. Гагаріна у м. Кривий Ріг, було завдано механічних пошкоджень транспортному засобу BMW 523S F10, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Враховуючи ту обставину, що транспортний засіб було застраховано у ПАТ "СК "АХА Страхування" на підставі договору № 063-а/11по від 11.04.2011 добровільного страхування наземного транспортного засобу, страховою компанією виплачено потерпілій особі страхове відшкодування в розмірі 32 704, 99 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (звіт № 458 від 06.10.2011р., платіжне доручення № 29513 від 11.10.2011 року).

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що виконавши свої зобов'язання перед страхувальником за Договором добровільного страхування шляхом виплати страхового відшкодування, позивач набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В той же час, суд апеляційної інстанції вірно вказав про хибність висновку місцевого господарського суду з приводу того, що своє право зворотної вимоги позивач втратив з огляду на пропущення річного строку передбаченого Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на звернення за страховим відшкодуванням, що відповідно до п. 37.1.4. ст. 37 цього Закону є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Апеляційним господарським судом вірно вказано про те, що згідно до законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин, страховик отримує право вимоги потерпілої особи лише після виплати останній страхового відшкодування за договором майнового страхування, втім не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування у строк, встановлений пп. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про безпідставність посилань місцевого господарського суду та скаржника на приписи пп. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з яким неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування за цим Законом з огляду на те, що право особи на звернення до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу не може бути обмежене законом та іншими нормативно-правовими актами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що виходячи з приписів ст. ст. 36, 37, 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", положення пп. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 цього Закону стосується порядку та умов прийняття рішення про здійснення страховиком страхового відшкодування та за змістом п. 36.1. ст. 36 цього Закону не позбавляє права на здійснення страхового відшкодування в судовому порядку, при цьому випадки, коли шкода не відшкодовується, визначені переліком, наведеним у ст. 32 вказаного Закону.

Проте, місцевий господарський суд не врахував ту обставину, що строк, встановлений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для подання потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, заяви про страхове відшкодування, не є тотожним позовній давності у таких правовідносинах, яка є загальною та становить три роки.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач є відповідальною особою за збитки, що виникли внаслідок експлуатації гр. ОСОБА_4 транспортного засобу марки Шкода, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, завдані гр. ОСОБА_8 як власнику автомобіля БМВ, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, пов'язані з його відновлювальним ремонтом, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2148677, а до позивача як до страховика, який виплатив страхове відшкодування своєму страхувальникові на виконання договору добровільного комплексного автострахування № 063-а/11 по від 11.04.2011 року, перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за збитки, завдані його страхувальником.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України враховуючи те, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі в сумі 32 704,99 грн., заперечень щодо розміру якої не надходило, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що до позивача внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки, у межах його фактичних витрат та у межах загального строку позовної давності, а також враховуючи фактичне звернення ПАТ "Страхове компанія "АХА Страхування" до господарського суду з даним позовом в межах загального строку позовної давності, апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року у справі № 910/15597/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року у справі № 910/15597/14 залишити без змін.

Головуючий суддяЛ.І. Рогач СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко