Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.06.2014 року у справі №910/19223/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 910/19223/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А.,суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.04.2014у справі № 910/19223/13 Господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився - - відповідачаГорлач В.М., Воробйов А.Б.- - третьої особине з'явився- Генеральної прокуратури УкраїниТомчук М.О.

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2013 року Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс", в якій просило суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" звільнити земельну ділянку площею 0,27 га по проспекту Бажана, 32 у Дарницькому районі м. Києва (нормативна грошова оцінка якої складає 7 887 267 грн.), що використовується під розміщення автостоянки, та повернути її Київській міській раді привівши у придатний для використання стан та стягнути з відповідача на користь позивача 39 119, 53 грн. шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2014 (головуючий Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Любченко М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 (у складі головуючого судді Гончарова С.А., суддів: Авдеєва П.В., Куксова В.В.) у справі № 910/19223/13 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Київська міська рада, Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" визначено Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс" єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.

Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 затверджено Правила благоустрою міста Києва та визначено єдиний порядок організації та функціонування платних місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва.

Рішенням Київської міської ради від 01.12.2011 № 722/6958 "Про внесення змін до рішення Київради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" затверджено перелік земельних ділянок, спеціально відведених для забезпечення паркування транспортних засобів, що закріплені за Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", до якого, зокрема, включено паркувальний майданчик по просп. Бажана, 32 у Дарницькому районі м. Києва площею 0,23 га.

21.12.2012 на підставі рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (третьою особою) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" (відповідачем) укладено договір № ДНП-2012-12/22 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, відповідно до умов якого третя особа надає за плату відповідачу право на організацію та експлуатацію 85 (вісімдесяти п'яти) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 9 (дев'ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, просп. М. Бажана, 32, в межах III територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

На підставі вказаної угоди, відповідач з 01.01.2013 отримав право на організацію та експлуатацію місць для платного паркування транспортних засобів строком на 1 (один) рік, що розташовані на земельній ділянці (на паркувальному майданчику) за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, просп. М. Бажана, 32, загальною площею 0,23 га згідно рішення Київської міської ради від 01.12.2011 № 722/6958.

Під час використання земельної ділянки Товариство з обмеженою відповідальністю "Стартайм-плюс" зайняло прилеглу земельну ділянку площею близько 0, 27 га.

Таким чином, спір виник щодо зазначеної земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, просп. М. Бажана, 32.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що земельна ділянка, відносно якої виник спір, у власність чи у користування відповідачу не надавалась, відповідне право в установленому законом порядку за відповідачем не зареєстровано.

На підставі зазначеного, дії відповідача кваліфіковані як самовільне зайняття земельної ділянки, що тягне за собою наслідки, передбачені статтею 212 Земельного кодексу України.

Колегія суддів вважає, що зазначені висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що не повністю відповідають вимогам діючого законодавства, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Здійснюючи судовий розгляд справи, судами попередніх інстанцій було встановлено факт самовільного використання відповідачем, без правовстанолюючих документів, земельної ділянки площею близько 0, 27 га, яка розташована за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, просп. М. Бажана, 32.

Зазначені висновки судів попередніх інстанцій обґрунтовані з посиланням на Акт обстеження земельної ділянки № 169 від 11.09.2013 та Акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства № А384/101 від 20.09.2013, копії яких додані прокурором до матеріалів позовної заяви (а.с.24-29).

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу і не надали ніякої правової оцінки тій обставині, що договір № ДНП-2012-12/22 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування не містить план-схеми і ніяких відомостей щодо площі земельної ділянки, на якій розміщені місця для паркування транспортних засобів.

Пунктом 2.1.3 зазначеного договору передбачено, що сторона-1 (Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс") розробляє схему організації дорожнього руху на паркувальному майданчику. В той же час, відповідних схем матеріали справи не містять.

В позовній заяві та в зазначених документах перевірки дотримання вимог земельного законодавства чітко не визначені координати меж земельної ділянки, яка самовільно зайнята.

Визначення меж самовільно зайнятої земельної ділянки має суттєве значення для вирішення цього спору та виконання судового рішення.

В Акті обстеження земельної ділянки № 169 від 11.09.2013 та в Акті перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства № А384/101 від 20.09.2013 не наведена план-схема місця розташування земельної ділянки, а загальна площа земельної ділянки на якій виявлено порушення (самовільне зайняття), зазначено орієнтовно (а.с. 24, 26, 28). Однак, визначення та чітка ідентифікація самовільно зайнятої земельної ділянки, в даному випадку, має суттєве значення для належного виконання судового рішення.

Водночас, за відсутності чітко визначеного розміру та меж земельної ділянки висновки судів попередніх інстанцій стосовно розрахунку суми шкоди не можна вважати правильними.

В пункті 3.9. своєї постанови № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача шкоди, заподіяної самовільним заняттям земельної ділянки, суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували і передчасно зробили висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача шкоди.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані в касаційному порядку судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2014 у справі № 910/19223/13 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова